1. Поняття володіння

1. Володіння як фактична наявність будь-якої речі (майна) впевної особи може виникати на певній правовій основі (титулі) —так зване титульне володіння, а може з'являтися і без такого правового титулу. Якщо володіння як фактична наявність речі спирається на конкретний правовий титул (наприклад договір), то таке володіння захищається правом на підставі договору чи будь-якоїіншої правової підстави.

Проте в практичній діяльності людей уже з давнини (з часів римського приватного права) часто складалися відносини, коли виникало володіння без будь-якого правового титулу (безтитульнс володіння). При цьому особа, яка заволоділа чужою річчю (майном), не порушила нічиїх прав. Дана особа (володілець) правомірно заволоділа чужою річчю (майном), але без правової підстави (наприклад, купила ту чи іншу річ у продавця, який не мав права її продавати). Люди дійшли висновку, шо таке фактичне володіння має захищатися правом.

2. Володіння — це фактична наявність речі (майна) в певноїособи (володільця), поєднана з наміром вважати дану річ своєю.Для визнання володіння необхідні два елементи — фактична наявність речі у даної особи (об'єктивний елемент) і намір останньоївважати її своєю (суб'єктивний елемент). При цьому права у володільця не виникає.

Проте парадокс володіння полягає в тому, що це факт, а не право, але даний факт захищається правом, насамперед виходячи із суспільних інтересів. Право фактичного володільця на захист свого володіння дало підставу законодавцю назвати цей інститут "Право на володіння чужим майном". Це умовна назва, оскільки якщо володілець має право на чуже майно, то він має і право на його захист. У даному разі йдеться про фактичне володіння (без правового титулу) і про право володільця на захист такого володіння.

Термін "володіння" найчастіше вживається як одна з правомоч-ностей права власності і як окремий цивільно-правовий Інститут у значенні фактичного володіння чужою річчю (майном), яке наділено правом на захист.