3. Предмет виконання зобов'язання

1. Предмет виконання зобов'язання — це та конкретна річ, робота чи послуга, яку згідно з зобов'язанням боржник повинен, відповідно передати, виконати чи надати кредиторові. Оскільки предмет виконання залежить від конкретного виду зобов'язання, вимоги щодо нього визначаються умовами договору, нормами актів цивільного законодавства, що регулюють певні види зобов'язань. Загальні правила щодо предмету виконання встановлені в цій главіЦК лише стосовно грошових (ст.ст.533—536) та альтернативних зобов'язань (ст.539).

2. Предметом виконання грошових зобов'язань є певна грошова сума, що має бути сплачена: за будь-яким оплатним договором;за договором, предметом якого виступають безпосередньо гроші; зазобов'язаннями по відшкодуванню недоговІрної шкоди (див. коментар до гл.82 ЦК); за зобов'язаннями, що виникають у зв'язку знабуттям та збереженням майна без достатньої правової підстави(див. коментар до гл.83 ЦК).

3. Грошове зобов'язання має бути виконане відповідно до вимогст.533 ЦК в гривнях. Це правило поширюється і на ті грошові зобов'язання, в яких був визначений його еквівалент в Іноземній валюті (див. коментар до гл.47 ЦК). При цьому сума, що підлягаєсплаті за таким зобов'язанням в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором, законом чи іншимнормативи о-правовим актом. І лише у випадках, передбачених законом, допускається використання Іноземної валюти та платіжнихдокументів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків по зобов'язанням на території України. Йдеться про Декрет КабінетуМіністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", що має силу закону. Порядок здійснення такихрозрахунків, визначено Законом про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.

392 .

4. В умовах існування інфляційних процесів ЦК з метою захистумайнових прав фізичних осіб-кредиторів у ст.535 передбачає збільшення сум, що виплачуються їм за грошовими зобов'язаннями,пов'язаними, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої каліцтвом,іншим ушкодженням здоров'я або смертю чи вчиненням договорудовічного утримання (догляду). Перелік зобов'язань, зазначених уст.535 ЦК, не є вичерпним, оскільки таке збільшення може мати місце і за іншими грошовими зобов'язаннями у випадках, передбаченихдоговором або законом. Підставою для збільшення сум, що виплачуються фізичним особам, є збільшення встановленого законом неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. У разі його збільшенняпропорційно мають збільшуватися і суми, що виплачуються фізичним особам за зазначеними грошовими зобов'язаннями. Таке збільшення відбувається автоматично без прийняття акта застосуванняправа щодо конкретних фізичних осіб. У тих випадках, коли підставою грошового зобов'язання, за яким відбувається збільшення сум,що виплачуються фізичній особі, є договір, стороні, що зобов'язанапровадити ці виплати, надано право вимагати розірвання такого договору в суді у разі, якщо вона доведе втрату нею вигоди, на одержання якої вона могла розраховувати при укладанні договору.

5. Виходячи з презумпції відплатності договорів (див. коментар до гл.52 ЦК), ЦК у ст.536 закріплює загальне правило просплату боржником у грошовому зобов'язанні процентів за користування чужими коштами, якщо інше не встановлено договоромміж фізичними особами (див. коментар до гл.71 ЦК). Сплата боржником процентів за грошовими зобов'язаннями є обов'язкомборжника й у разі прострочення ним виконання грошового зобов'язання (див. коментар до гл.51 ЦК). Юридична природа процентів, що мають сплачуватися боржником у разі простроченнявиконання зобов'язання, не викликає сумніву, оскільки при цьому йдеться про санкцію, особливий вид цивільно-правової відповідальності за порушення зобов'язання. Проценти, які боржникзобов'язаний сплачувати за користування чужими коштами, засвоєю юридичною природою є не санкцією, а боргом. Це пов'язане з тим, що таке користування носить правомірний характер.Розмір процентів за користування чужими грошовими коштамивстановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства. Так, якщо за договором позики розмір процентів не був визначений сторонами, їх розмір визначається нарівні облікової ставки НБУ. Таке ж правило встановлено в ЦК іДля кредитних договорів та договорів банківського вкладу (див.коментар до гл.71 ЦК).

6. На той випадок, коли сум переведеного боржником платежунедостатньо для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ЦК у ст.534 передбачає черговість погашення вимог за ним. Упершу чергу відшкодовуються витрати, пов'язані з одержаннямкредитором виконання. У другу чергу сплаті підлягають процентита неустойка. І лише у третю чергу сплачується основна сума бор-^ГУ- Ці правила не носять імперативного характеру, а тому зазначена черговість погашення вимог за грошовим зобов'язанням можебути змінена сторонами договору.

393

7. Необхідність закріплення спеціальних правил щодо виконання альтернативних зобов'язань пов'язана з наступним. Зазвичай предмет виконання зобов'язання є визначеним. Оскільки в альтернативному зобов'язанні боржник має вчинити на користь кредитора одну з двох або кількох дій, предмет його виконання є теж "альтернативним" (наприклад, або певна річ, або певна сума грошей). Конкретизація предмету виконання альтернативного зобов'язання здійснюється стороною, якій належить право його вибору, Таке право, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства чи не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, належить боржникові. Але можуть бути передбачені І випадки, коли в альтернативному зобов'язанні право вибору предмета зобов'язання належить кредиторові. Так, наприклад, у разі пе-редання покупцеві як кредитору товару неналежної якості, саме йому належить згідно зі ст.678 ЦК право вибору однієї з можливих дій, які продавець як боржник зобов'язаний виконати. Отже предмет виконання в альтернативному зобов'язанні остаточно визначається особою, якій належить право його вибору. Слід розрізняти альтернативні зобов'язання від зобов'язань факультативних. Якщо предмет виконання альтернативного зобов'язання є конкретно не-визначеним, то у факультативному він визначений (наприклад, річ), що підлягає передачі боржником кредитору. Але в ньому передбачено право боржника замінити предмет виконання при нас-танні певного юридичного факту (наприклад, при загибелі речі, визначеної індивідуальними ознаками) на інший, заздалегідь визначений предмет (наприклад, на певну суму грошей). При цьому згода кредитора на таку заміну не потрібна. Отже, предмет виконання факультативного зобов'язання є визначеним, але він може бути замінений боржником на інший, заздалегідь визначений предмет у разі настання певного юридичного факту.