5. Захист сервітутних прав

1. За загальним правилом сервітути захищаються таким же чином, як і право власності. Але цивільно-правові засоби захисту права власності можуть застосовуватися для захисту сервітутів не в усіх випадках його порушення. Сервітут — це все ж таки право користування чужим майном, а не саме майно, тобто сервітут хоча й речове право, але об'єктом його є не річ, а лише право користування останньою. Ця обставина зумовлює певну специфіку захисту сервітутів. Речово-правові засоби захисту права власності можуть бути використані в тих випадках, коли суб'єкт сервітутного права втратив право володіння об'єктом користування або йому іншим чином заважають користуватися ним. Якщо ж порушення сервітутного права не пов'язано з втратою права володіння об'єктом кори-

іозш 289

Порушення сервітутного права найчастіше проявляється у відмові в наданні користування чи його обмеженні певним чином, тобто коли заперечується право на користування або це право обмежується безпідставно. Іншими словами, такі порушення проявляються не в перешкодах до нормального використання об'єкта сервітуту. Якщо йдеться саме про перешкоди, які заважають нормально користуватися об'єктом сервітуту, то має бути застосований негаторний позов.

Коли ж порушення проявляється в запереченні права на користування певною чужою річчю чи в його обмеженні, негаторний позов не може бути застосований.

У даному разі має бути застосований позов, протилежний нега-торному. Негаторний позов спрямований на усунення перешкод до користування. Протилежний йому позов навпаки спрямований на визнання права на користування чужою річчю (майном). У римському приватному праві такий позов називався конфесорним.

290