§ 5. Завдаток

1. Завдаток є одним із найпоширеніших забезпечувальних засобів, що використовувався в класичних цивільних відносинах для забезпечення зобов'язань "побутового характеру" між пересічними громадянами (купівля-продаж, найм житла, побутовий підряд тощо).

З прийняттям ЦК підходи до правового регулювання завдатку суттєво змінилися. Насамперед, завдатком відповідно до ч.і ст.570 ЦК є не тільки грошова сума але й рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення Його виконання. Відтак суттєво розширено коло предметів, шо можуть передаватися як завдаток для забезпечення виконання зобов'язань.

Крім того, законодавець прямо встановив презумпцію, за якою будь-який платіж вважається авансом, якшо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком (зокрема, якщо про це не буде зазначено у договорі та бажано в документі, що підтверджуватиме сплату грошових коштів або передання майна).

2. Оскільки в ст.546 ЦК немає застережень щодо спеціальногосуб'єктного складу зобов'язання, яке може забезпечуватися завдатком (на відміну від ст.178 ЦК 1963 р.), за ЦК завдатком можуть забезпечуватися не тільки зобов'язання між громадянами або за їхучастю, але й зобов'язання за участю тільки юридичних осіб.

3. ЦК зберіг традиційні підходи до визначення механізму забезпечення зобов'язання завдатком, притаманні вітчизняній цивілісти ці.

Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо ж порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Крім того, сторона, винна у порушенні зобов'язання, зобов'язана відшкодувати іншій стороні збитки в повному обсязі із врахуванням суми сплаченого завдатку, якщо інше не встановлено договором (ч.2 ст.571 ЦК). Отже, у сторін є право встановити в договорі положення про те, що втрату завдатку (повернення його подвій-

408

иої суми) слід вважати переданням відступного, яке припиняє зобов'язання (ст.600 ЦК).

4. Заслуговує на увагу правило про те, що у разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню (ч.З ст.571 ЦК). Зазначена норма дає підстави для висновку про те, що у разі припинення основного зобов'язання без наявності вини будь-якої із сторін переданий завдаток підлягає поверненню.