8. Відповідальність за порушення права інтелектуальної власності

1. Відповідні заходи встановлені ЦК, іншими законами або договорами. Порушенням права інтелектуальної власності вважаєтьсяневизнання цього права чи посягання на нього незалежно від того, є це право особистим немайновим чи майновим. Порушеннямвизнається будь-яке посягання на право інтелектуальної власності.Це може бути привласнення чи невизнання права авторства, використання будь-якого об'єкта інтелектуальної власності без дозволусуб'єкта даного права, порушення умов договору, відмова виплативинагороди за використання об'єкта інтелектуальної власності абоїї неповна чи несвоєчасна виплата тощо.

Позитивним у цій нормі ЦК є те, що порушення права інтелектуальної власності в ній визначається в загальній нормі. Адже перерахувати всі можливі порушення права інтелектуальної власності просто неможливо.

Основною ознакою порушення є заподіяння майнової чи моральної шкоди правам та інтересам суб'єкта права інтелектуальної власності. Проте можливі порушення, які не завдають майнової шкоди, в такому разі може йтися про моральну шкоду.

Потерпілою особою в разі порушення права інтелектуальної власності може бути як сам творець об'єкта даного права, так і будь-який інший похідний суб'єкт останнього.

2. Цивільно-правова відповідальність за порушення права Інтелектуальної власності встановлена ЦК. Кожна особа, яка вважаєпорушеним своє право інтелектуальної власності, може звернутисядо суду за захистом своїх особистих немайнових чи майнових правінтелектуальної власності. Способами захисту можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка по-РУшує право; поновлення становища, що існувало до порушення^пРава; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідно-Щення або його припинення; відшкодування збитків та Інші способи відшкодування шкоди; відшкодування моральної (немайно-⁸оі) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності

313

органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування. Суд може захистити право інтелектуальної власності або Інтерес іншим способом, передбаченим договором або законом.

Крім наведених норм, ЦК передбачає спеціальні норми для захисту права інтелектуальної власності: вони встановлені ст.432: суд може постановити рішення, зокрема про:

1. застосування негайних заходів щодо запобігання порушеннюправа інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

2. зупинення пропуску через митний кордон України товарів,імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

3. вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених абовведених в цивільний оборот з порушенням права інтелектуальноївласності;

4. вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5. застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків (компенсації) за неправомірне використанняоб'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та іншихобставин, що мають істотне значення;

6. опублікування в засобах масової інформації відомостей пропорушення права інтелектуальної власності та зміст судовогорішення шодо такого порушення.

,. л- Глава 36

'' Право інтелектуальної власності

на літературний, художній та інший твір (авторське право)

1. Об'єкти авторського права

1. Об'єктом авторського права вважаються твори, але термін "твір" в Кодексі не розкрито. Виходячи зі значної кількості визначень цього терміна, запропонованих в науці цивільного права, твором як об'єктом авторського права можна визначити сукупність ідей, думок і образів, що отримали в результаті творчої діяльності автора своє вираження в доступній для сприйняття людськими почуттями об'єктивній (матеріальній) формі.

Авторське право поширюється на твори науки, літератури і мистецтва, що стали результатом творчої діяльності, незалежно від призначення і достоїнства твору, а також від способу його вираження. Закон не оцінює твір, не звужує Його цінність чи достоїнство, а захищає як довгий, так і короткий твір, добрий чи поганий, корисний чи суспільно небезпечний твір. Підлягає захисту як плід творчості генія, так і простий продукт примітивної праці: міра розумової праці, обсяг, внутрішній зміст роботи не мають значення.

Важливо відрізняти власне твір, що має нематеріальну сутність, від форми його втілення (наприклад, рукопис, малюнок, нотний запис тощо). Зв'язок твору зі своїм матеріальним носієм може бути нерозривним (наприклад, картина, скульптура). Авторське право на твори зберігається навіть у випадку загибелі матеріального носія, в якому він втілений. Звичайно, практичне значення це має лише тоді, коли, наприклад, збереглися копії чи репродукції втраченого твору мистецтва, коли літературний чи музичний твір може бути ким-небудь відтворений по пам'яті тощо.

Ознаками твору як об'єкта авторського права є такі:

1. твір має належати до сфери літературної чи художньої діяльності;

1. твір має бути результатом творчої діяльності;

2. твір має існувати в об'єктивній формі.

Термін "літературні та художні твори" охоплює всі твори в галузі літератури, науки і мистецтва, яким би способом і в якій би формі вони не були відображені. Це не лише літературно-художні, а й наукові, навчальні, публіцистичні та інші роботи, що можуть бути зафіксовані на будь-якому матеріальному носії. Так, технічну творчість необхідно вважати різновидом наукової творчості, а технічні результати — науковими результатами. Математичні формули, покладені на носії, необхідно включати до поняття "література", а результати художньо-промислового конструювання (технічної естетики, дизайну) — в поняття науки і мистецтва. Наукова література включатися в поняття "література".

314

Поняття "мистецтво" тлумачиться широко і включає в себе, крім образотворчого мистецтва, музику, танець, хореографію, театр, художні аудіовізуальні твори, художні фотографії тощо.

Оскільки конкретні об'єкти авторського права можуть бути характеризовані одночасно з використанням кількох з названих термінів, є сенс розглядати їх не окремо, намагаючись розмежувати, а в сукупності, як орієнтир, що вказує на відповідну галузь людської діяльності.

Твір має бути результатом творчої діяльності, хоча поняття творчості при всій очевидності важко піддається визначенню. Під творчістю розуміють духовну, інтелектуальну діяльність, в результаті якої людина розкриває свого індивідуальність і створює оригінальний, раніше не існуючий результат. Твір повинен нести відбиток особистості автора, відображати щось притаманне саме йому. Питання щодо оригінальності твору — це питання факту. Оригінальність не підлягає оцінці однаково щодо всіх творів: вона різна залежно від того, це твір художній чи літературний, популярна чи симфонічна музика, оригінальний чи похідний твір. Оригінальність твору не має бути абсолютною. Використані автором ідеї можуть бути старими, як світ, але це не заважає твору бути оригінальним. Навіть похідні твори, що виникли на основі вже Існуючих (обробки, переклади, анотації, конспекти, резюме, музичні аранжування, антології тощо) характеризуються творчим внеском, є результатом творчих зусиль їх авторів.

Для того, щоб бути об'єктом авторсько-правової охорони, твори літератури і мистецтва мають об'єктивно існувати, знаходитись в будь-якій об'єктивній формі. Об'єктивність твору означає його дійсне, безумовне існування. Щоб твір став доступним іншим людям без посередництва автора, він має знаходитись в такій об'єктивній формі, яка може сприйматися людськими почуттями: за допомогою зору і слуху, а за відсутності зору — шляхом відчуття через дотик (твори для сліпих). Об'єктивність форми твору в більшості випадків ототожнюється з матеріальністю його форми. Визначаються такі об'єктивні форми, в яких можуть існувати твори літератури і мистецтва: письмова; усна;

форма звукового чи відеозапису; образотворча; об'ємно-просторова; цифрова.

Тут об'єднані різні категорії. Наприклад, письмова форма є також формою зображення, оскільки обидві є двохвимірними (плоскими) матеріальними об'єктами, на яких може бути зображено І твір літератури за допомогою знаків писемності, і картина чи малюнок — за допомогою інструментів, матеріалів і засобів живопису. Скульптура, макет, архітектурна споруда являють собою трьохмірні об'єкти, хоча письмові твори в деякому сенсі також можна розглядати як трьохмірні об'єкти. З іншого боку, деякі твори становлять єдине ціле з матеріальним носієм: картина, скульптура. Якщо зробити копію з письмового твору, це буде той

316

же твір, а якщо зробити копію з картини або скульптури, копія так і залишиться копією, навіть якщо вона нічим не відрізняється від оригіналу.

2. Приблизний перелік форм вираження твору міститься в п. 1 ч.і ст.433 ЦК. Мета цього переліку — інформувати осіб, які займаються творчістю, та усіх заінтересованих осіб про об'єкти, які можуть отримати авторсько-правовий статус. Перелік доволі широкий підтверджує універсальний характер авторського права:

а) класичними літературними творами є романи, поеми, статтіта інші письмові твори. Формою вираження літературних творів ємова (слова, фрази, їх сполучення), а також сполучення букв і окремих цифр та символів. Нотні знаки, зображення на папері тощотакож є формою вираження літературних творів;

б) лекції, промови, проповіді та інші усні твори охороняютьсяавторським правом, хоча здійснення такої охорони часто є надзвичайно важким. Часто усні твори без дозволу автора записуютьпредставники засобів масової інформації і переносять їх зміст увласні твори. З подібними проблемами стикаються, наприклад,викладачі вищих навчальних закладів. Усне виголошення промови,доповіді, поеми чи вірша, виконання музичного твору визнаютьсятакими, що мають об'єктивну форму, навіть якщо вони ніде і ніякне були зафіксовані, інакше вони не могли б сприйматися іншими(окрім авторів) людьми;

в) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори, виражені письмово, можуть охоронятися як літературні твори. Водночас визнання їх об'єктами авторського права здійснюється в основному незалежно від методів сценічного втілення і форм об'єктивного вираження при публічному виконанні чи випуску в ефір. Твори хореографії і пантоміми визнаються об'єктами авторського права, якщо автор зуміє довести авторські права на них, наприклад, шляхом фіксації за допомогою ві-део- і фотозйомки;

г) музичними творами (з текстом або без тексту) визнаються тексти, в яких художні образи виражаються за допомогою звуків людського голосу, музичних інструментів або композиції цих звуків. Щоб бути об'єктом авторського права, вони повинні мати творчий характер незалежно від призначення та достоїнства;

г) до аудіовізуальних творів належить широке коло кіно-, теле-, відеотворів, які розраховані на одночасне візуальне та слухове сприйняття. Вони є синтезом різноманітних творів і творчим результатом роботи багатьох людей — художників, композиторів, акторів та інших;

д) твори живопису, архітектури, скульптури та графіки — це твори мистецтва, звернені до естетичних почуттів людини, яка їх розглядає. Найважливішою особливістю творів живописного мистецтва є нерозривний зв'язок твору з його матеріальним носієм. Твори архітектури включають в себе як будинки та споруди, так і проекти, малюнки, креслення, плани і макети, підготовлені для їх відтворення. Вони охороняються авторським правом як оригінальні твори. Оригінальність може виражатися в формі споруд, малюнків та прикрас;

317

є) фотографічні твори, а також твори, отримані засобами, близькими до фотографії, визнаються об'єктами авторського права. Поряд з фотографією охорона авторського права поширюється на голографії, слайди та інші твори;

є) твори ужиткового мистецтва є різновидом творів живопису, але придатні до тиражування в промислових виробах. їх характерними ознаками є утилітарність і художнє виконання. Таким чином, вони вирішують одночасно практичні і художні завдання, будучи пов'язаними з творами дизайну. До них належать ювелірні, галантерейні, металеві вироби, вироби зі шкіри, пластмаси, кістки, іграшки, значки, сувеніри;

ж) ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні товари, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки, значною мірою мають технічний характер. Захист прав на ці об'єкти може становити певні труднощі, оскільки, наприклад, карти, плани тощоможуть бути досить схожі між собою. В більшості випадків створення карт, інших картографічних творів вимагає не лише великоїтехнічної роботи, а й творчого внеску розробника (укладача);

з) переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів є похідними творами, які визнаютьсяповноцінними самостійними творами, що є результатом творчої діяльності. Всі зазначені твори засновані на первісному творі. Умовиїх використання різні, оскільки різним є ступінь залежності кожного окремого твору від первісного. Як правило, це виражається внаданні твору певної форми, що відображає оригінал. Так, при перекладі літературного твору на іншу мову відбувається творче відтворення твору, що перекладається в новій творчій формі. Рівеньперекладу визначається вмінням перекладача максимально точнопередати специфіку образного стилю автора оригінального твору. Втворчому перекладі відображається індивідуальність особистості самого перекладача.

При аранжуванні музичний твір, написаний для відповідних голосів, інструментів чи ансамблів, перекладається, наприклад, з оркестрового на фортепіано, або твору, написаного для одного музичного інструменту, для виконання оркестром (оркестровка). Обов'язковою умовою виникнення авторських прав на перелічені вище твори є дотримання їх авторами прав авторів творів, які піддавалися перекладу, адаптації, аранжуванню чи іншій переробці;

и) збірники творів авторів, якщо вони за добором або впорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності, становлять особливий об'єкт авторського права. Творча діяльність укладача полягає в самостійному доборі матеріалу, розміщенні його в оригінальній системі і обробці. Автори творів, включених в складені твори, мають право на використання свого твору, незалежно від складеного твору (якщо інше не передбачено авторським договором). Укладач збірника набуває самостійні авторські права на свій збірник, навіть якщо він складений з творів, право на які вже припинилося, або з творів, що не є об'єктами авторських прав. Особливе місце посідають твори, що виникають при створенні енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних та інших видань наукових праць, газет, журналів та ін.;

318

і) комп'ютерні програми набули значення творчої продукції. Ця продукція поєднує в собі результати інтелектуальної творчості і індустріальної праці великої складності. Програми для ЕОМ відповідають усім ознакам об'єктів, що охороняються авторським правом. Вони виражаються в об'єктивній формі і є результатом творчої діяльності. Поширення дії норм авторського права на програми для ЕОМ не є ідеальним рішенням хоча б тому, що поза сферою охорони авторського права залишається алгоритм програм, які являють собою ідеї і принципи, покладені в основу написання тексту програми, а також мови програмування;

ї) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності, віднесені до об'єктів авторського права як об'єктивна форма представлення і організації сукупності даних (статей, розрахунків тощо), систематизованих таким чином, щоб ці дані могли бути знайдені та оброблені за допомогою ЕОМ. Як І в будь-якому збірнику, результат творчої діяльності тут виражається в особливому доборі і організації даних незалежно від того, чи є самі ці дан-ні об'єктами авторського права. Ключовим елементом тут є форма зберігання твору (електронна чи інша форма, яка дозволяє ЕОМ обробляти дані). Тому будь-який збірник, що зберігається в електронній формі, буде називатися і базою даних.

Перелік творів, шо охороняються авторським правом, закріплений в ст.433 ЦК, є орієнтовним, невичерпним. Якщо той чи інший творчий результат не підпадає ні під один з перелічених в цій статті видів творів, але відповідає умовам, визначеним в главах 35, 36 цього Кодексу, він визнається твором і користується такою ж охороною, як і прямо перелічені в ст.433 об'єкти авторського права.

3. До об'єктів, які не охороняються авторським правом, належать насамперед ті, яким не притаманна хоча б одна з ознак творів науки, літератури чи мистецтва. Так, якщо в процесі виконаної роботи особа досягла не творчого, а виключно технічного результату, він авторським правом не охороняється. До таких результатів належать, зокрема, телефонні довідники, розклади руху потягів, адресні книги тощо, за умови, що укладачем не застосована оригінальна схема викладення довідкових даних.

Поряд з подібними об'єктами є твори, які наділені усіма необхідними для правової охорони ознаками, але не охороняються авторським правом у зв'язку з прямою вказівкою закону. По-перше, не надається правова охорона творам, строк правової охорони яких сплив. Але закінчення строку правової охорони не впливає на охорону авторства, імені автора і недоторканності твору.

По-друге, зі сфери правової охорони виключені офіційні документи, їх офіційні переклади, а також державні символи і знаки. До них належать закони, інші акти нормативного характеру: укази, постанови, стандарти, статути юридичних осіб, правила, судові рішення, а також інші офіційні документи, що видаються державними органами і службовими особами. Відповідно до ст.434 ЦК державними символами і знаками визнаються прапори, герби, гімни, ордени, грошові знаки тощо. Більшість з названих документів,

319

По-третє, не визнаються об'єктами авторського права повідомлення про події (новини дня або інші факти), що мають характер звичайної прес-інформації. Автор повідомлення чи орган масової Інформації мають право вимагати від інших друкованих органів що сповіщають таку інформацію, вказувати на джерело її первинного оприлюднення. Якщо повідомлення про ту чи Іншу подію-супроводжується авторським коментарем, оцінкою, передбаченням -подальшого розвитку подій, аналізом чи Іншою інтерпретацією, воно стає об'єктом авторського права.