До питання про розмежування предмету правового регулювання конституційного процесуального та адміністративного процесуального права
Останніми роками в юридичній науці активно досліджуються такі порівняно нові галузі права як конституційно процесуальне та адміністративно процесуальне право. Однак серед науковців відсутня єдність в думках щодо їх виділення як окремих галузей права, предмета їх правового регулювання. Конституційне процесуальне право стало предметом монографічних досліджень В. Г. Перепелюка, Ю. М. Бисаги, В. В. Гомоная, В. І. Чечерського. С. Л. Лисенкова, О. В. Совгирі; а адміністративне процесуальне права – Е. Ф. Демського, О. В. Кузьменка, Т. О. Гуржій та інших. Однак в жодній із зазначених робіт не було досліджено співвідношення предметів правового регулювання конституційного процесуального та адміністративного процесуального права, хоча ці галузі права є суміжними, подекуди регулюють однотипні суспільні відносини.
На сьогодні не має єдності у думках вчених з приводу виділення конституційного процесуального та адміністративного процесуального права як самостійних галузей права. Одні вчені вважають їх підгалузями відповідно конституційного та адміністративного права.
Інші ж – самостійними галузями права. Потрібно погодитися з О. В. Кузьменко та Т. О. Гуржієм, що ствердження будь-якої галузевої концепції неможливе без її загального визнання в теорії права. Грань між уявленням про юридичну підгалузь та галузь є доволі розпливчатою. Тому остаточне віднесення певного нормативного комплексу до однієї із названих категорій – це завжди результат наукової згоди більшості провідних правознавців [6, с. 18]. Це твердження можна застосувати як до адміністративно процесуального, так і до конституційного процесуального права. Виділення їх як окремих галузей права лише окремими авторами пов’язане також із тим, що вони є порівняно молодими галузями права, що почали розвиватися у зв’язку із бурхливим розвитком законодавства незалежної України.
Цілями даної статті є визначення предмету правового регулювання конституційного процесуального та адміністративного процесуального права, та на їх основі встановлення критеріїв розмежування цих галузей права.
Щодо предмету конституційного процесуального права в юридичній науці є різні точки зору. Досить вузько до визначення предмета конституційного процесуального права підходять В. П. Паліюк та М. Д. Савченко, розуміючи під ним суспільні відносини, які виникають при розгляді справ у Конституційному Суді України [8, с. 31]. Доцільно погодитися із О. В. Совгирею, що конституційно-процесуальне право виконує як охоронну, так і регулятивну функції, а зведення його предмета лише до конституційних судових відносин ґрунтується на визнанні за даною галуззю права лише охоронної функції, що є невиправданим з огляду на наявний масив конституційно-процесуального законодавства, що має регулятивну спрямованість [11, с. 18].
В. Ф. Погорілко та В. Л. Федоренко зазначають, що конституційне процесуальне право включає виборчий, парламентський, законодавчий, муніципальний процеси, процес конституційної юстиції, і, власне, конституційний процес у вузькому значенні (порядок внесення змін до Конституції України) [10, с. 258]. Однак автори лишають поза увагою процедури здійснення інших політичних прав громадянами України (права брати участь у референдумах, права на мирні збори, мітинги, походи та демонстрації, права на звернення, права на об’єднання в політичні партій та громадські організації тощо) та процедур здійснення повноважень Президентом України, які не виступають предметом регулювання жодної іншої процесуальної галузі права.
На думку Ю. М. Бисаги, В. В. Гомоная та В. І. Чечерського, предметом конституційного процесуального права є врегульовані нормами права суспільні відносини щодо процедури формування та діяльності органів державної влади, прийняття ними публічних та індивідуальних рішень нормативного і ненормативного характеру [4, с. 11]. Однак під даний предмет можна віднести цілий блок регулятивних відносин, що становлять предмет адміністративного процесуального права.
Деталізує предмет правового регулювання конституційного процесуального права О. В. Совгиря, під яким вона розуміє блоки суспільних відносин, а саме процес прийняття та внесення змін до Конституції України, конституційно-процесуальні основи правового положення особи, адміністративно-територіальний процес, виборчий та референдний процеси, конституційні процедури здійснення державної влади та місцевого самоврядування, конституційно-судовий процес [11, с. 23].
Слушною є позиція В. Г. Перепелюка, який визначив ознаки предмету державно-процесуального регулювання, зокрема, політичний характер відносин, публічна сфера виникнення суспільних відносин та процедурний характер цих відносин [9, с. 8-9].
С. Л. Лисенков визначав предмет конституційного процесуального права як суспільні відносини, пов’язані з процесом реалізації прав та обов’язків, встановлених нормами конституційного права [7, с. 9]. На нашу думку, таке визначення не досить чітко окреслює всі групи суспільних відносин, врегульованих даною галуззю права, та може привести до дублювання предметів правового регулювання різних галузей права. Норми конституційного права встановлюють загальні засади щодо регулювання не тільки політичних прав, але і громадянських, економічних, соціальних, духовних, екологічних, процедури забезпечення яких становлять предмети правового регулювання інших галузей права.
Слушною є думка О. В. Совгирі з приводу дискусійності питання обсягу відносин, що становлять предмет даної галузі права. Так, визначення предмета правового регулювання конституційного процесуального права як відносин, що виникають у ході реалізації конституційних прав і свобод, призведе до "узурпації" відносин, що формують предмети інших галузей права (земельного, трудового, адміністративного та ін.) [11, с. 20]. Тому вважаємо за потрібне погодитися із позицією автора про те, що необхідно залишатися в руслі предмета конституційного права [11, с. 19-20].
Так предметом конституційного процесуального права доцільно вважати систему суспільних відносин, що пов’язані з реалізацією норм Конституції і законів України, а саме:
- відносини, що виникають в процесі формування державності;
- відносини, що виникають в процесі реалізації політичних прав і свобод громадян;
- відносини з приводу формування об’єднань громадян;
- відносини з приводу формування та організації діяльності органів публічної влади;
- відносини з приводу здійснення конституційного судочинства.
В науці адміністративного права також відсутня єдність у думках вчених щодо предмету адміністративного процесуального права. Автори Академічного курсу адміністративного права в системі адміністративного права виділяють адміністративно-процедурне право, під яким розуміють норми, що регулюють процедури діяльності органів виконавчої влади [1, с. 131]. Розглядаючи поняття адміністративного процесу, автори розуміють його у двох значеннях: у широкому – це встановлений законом порядок розгляду і вирішення індивідуально-конкретних (адміністративних) справ, що виникають у сфері державного управління, спеціально уповноваженими на це органами (посадовими особами) та, у відповідних випадках, загальними (звичайними) судами. На їх думку, у таке визначення не вписується адміністративне судочинство.
Тому для визначення адміністративного судочинства пропонують використовувати термін "адміністративно-судовий процес" [1, с. 478]. У вузькому розумінні адміністративний процес розглядається як порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення і застосування до правопорушників адміністративних стягнень [1, c. 478].
Дуже широко до визначення предмету адміністративного процесуального права підходить К. С. Бельський. На його думку, адміністративно-процесуальні норми об’єднують в підгалузь адміністративного права, що складається з таких правових інститутів, як провадження у справах про адміністративні правопорушення, адміністративним скаргам, прийняттю нормативних та індивідуальних актів, інших проваджень і управлінські процедури [3, с. 7]. При такому визначенні предмету правового регулювання. До нього можна віднести й законодавчий, конституційний та муніципальний процеси.
Адміністративно-процесуальне право як окрему галузь права виділяють О. В. Кузьменко та Т. О. Гуржій. Вони зазначають, що адміністративно-процесуальне право характеризується наявністю чітко визначеного, відносно відокремленого, цілісного та водночас різнорідного предмета регламентації. Воно складається з цілісного комплексу різноспрямованих юридичних інститутів: провадження у справах про адміністративні правопорушення, провадження з розгляду звернень громадян, адміністративне судочинство, нормотворче, контроль, реєстраційне, дозвільне провадження [6, с. 17]. Під предметом адміністративно-процесуального права вони розуміють публічно-управлінські, організуючі суспільні відносини, які складаються з приводу реалізації уповноваженими органами публічної влади (їх посадовими особами) встановленого адміністративно-процесуальним законодавством порядку вирішення адміністративних справ.
У даному широкому розумінні предмет адміністративного процесуального права тісно переплітається з предметом конституційного процесуального права (зокрема, з деякими установчими, правотворчими, правозастосовчими конституційними процедурами).
Цікавою є позиція Е. Ф. Демського з приводу адміністративного процесуального права. На його думку, предмет адміністративного процесуального права становить система суспільних правовідносин, які виникають між органом владних повноважень, їх посадовими особами, судом, з одного боку, та фізичними чи юридичними особами, з іншого, щодо визнання, реалізації і захисту прав і законних інтересів особи і держави у сфері публічних відносин та розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, визначеному адміністративним процесуальним законодавством [5, с. 22]. При цьому під адміністративною справою автор розуміє вирішення органами адміністративної юрисдикції (в тому числі й адміністративними судами) питання про визнання, реалізацію та захист прав, обов’язків, свобод і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб у публічно-правових відносинах, у яких хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа або інші суб’єкти, які на основі законодавства уповноважені розглядати і вирішувати порушені у справі питання [5, с. 19]. При визначенні предмета правового регулювання адміністративного процесуального права його дуже важко відмежувати від предмета конституційного процесуального права (зокрема, з муніципальним процесом).
На думку Р. В. Сінєльнік, адміністративно-процесуальне право – це система юридичних норм, якими регулюються державно-владні, організуючі суспільні відносини, що виникають у зв’язку з реалізацією адміністративно-процесуальної форми із застосуванням норм відповідних матеріальних галузей права [2, с. 234]. Таке визначення предмету правового регулювання, на нашу думку, призведе до досить широкого тлумачення адміністративного процесуального права, оскільки автор передбачає застосування і норм інших галузей матеріального права, а не обмежує його суто адміністративним правом. На нашу думку, процесуальна галузь права носить похідний характер від матеріальної галузі права, покликана втілювати в життя матеріальні норми і предмет її правого регулювання не повинен виходити за межі предмету матеріальної галузі права.
На основі аналізу різних підходів до визначення предмету правого регулювання конституційного процесуального та адміністративного процесуального права, можна дійти до висновку, що спільними ознаками їх виступають:
По-перше, те, що вони виникають у сфері публічних суспільних відносин. Це дозволяє чітко їх виокремити із системи процесуальних галузей приватного права.
По-друге, процедурний та організаційний характер суспільних відносин. Однак під таку ознаку підпадають всі галузі процесуального права. Цей критерій може слугувати для розрізнення матеріальних та процесуальних галузей, і ніяк не вказує на особливості конституційного процесуального та адміністративного процесуального права.
Критерієм розрізнення предметів правового регулювання конституційного процесуального права має стати політичний характер суспільних відносин, які його становлять, а адміністративного процесуального права – відповідно управлінський характер суспільних відносин.
Не виникає жодних дискусій щодо віднесення суспільних відносин, пов’язаних з конституційним судочинством. Так само безспірно предмет адміністративного процесуального права становлять відносини, при розгляді справ про адміністративні правопорушення та адміністративного судочинства. Певні питання можуть виникнути при віднесенні процедур формування та діяльності органів публічної влади до тієї чи іншої процесуальної галузі права. Критерієм розрізнення тут має стати саме політичний характер суспільних відносин. У зв’язку з цим до предмета конституційного процесуального права будуть входити відносини, пов’язані із виборчим процесом, процедурами здійснення безпосереднього народовладдя, процедурами формування та організації діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету міністрів України, органами місцевого самоврядування.
Література:
1. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Ред. колегія: В. Б. Авер’янов (голова). – К.: Юридична думка, 2004. – 584 с.
2. Адміністративне право України : підручник / за заг. ред. Т. О. Коломієць. – К. : Істина, 2010. – 480 с.
3. Бельский К. С. О системе административного права / К. С. Бельский // Государство и право. – 1998. – № 3. – С. 5 – 11.
4. Бисага Ю. М. Конституційно-процесуальне право України / Бисага Ю. М., Гомонай В. В., Чечерський В. І. – [вид. 5-е, доп. і вдосконалене] / Ужгородський національний ун-т. Інститут держави і права країн Європи. Юридичний факультет. Кафедра конституційного права та порівняльного правознавства. – Ужгород : Ліра, 2008. – 307 с.
5. Демський Е. Ф. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. / Е. Ф. Демський. – К. : Хрінком Інтер, 2008. – 498 с.
6. Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України: підручник / О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій, за ред. О. В. Кузьменко. – К.: Атака, 2007. – 416 с.
7. Лисенков С. Л. Основи конституційного процесуального права. Навчальний посібник / С.Л. Лисенков. – К.: "Юрисконсульт", 2007. – 270 с.
8. Паліюк М. Д. Конституційне процесуальне право України: навчальний посібник / В. П. Паліюк, М. Д. Савченко. – Миколаїв : Миколаївський навчально-науковий центр Одеського державного університету імені І. І. Мечникова, 2000. – 95 с.
9. Перепелюк В. Г. Конституційні процедури. Державно – процесуальне право: Навчальний посібник / В.Г. Перепелюк – Чернівці: Рута, 2004. – 350 с.
10. Погорілко В. Ф. Конституційне право України. Академічний курс: Підруч.: У 2 т. / Погорілко В.Ф., Федоренко В.Л.; за ред. В.Ф. Погорілка – Т. 1. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2006. – 544 с.
11. Совгиря О. В. Конституційно-процесуальне право України: навч. посібник / О. В. Совгиря. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 536с.
А.П. Головін кандидат юридичних наук, доцент,
начальник кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності, ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка
- Забезпечення реалізації прав громадян шляхом надання адміністративних послуг
- Функції професійних спілок, порядок створення і функціонування яких є об’єктом адміністративно-правового регулювання
- Формально-правове регулювання протидії корупції (у світлі міжнародних юридичних актів)
- Деякі проблем упровадження електронного документообігу в правоохоронних органах
- Деякі проблеми адміністративно-юрисдикційної діяльності працівників даі мвс україни щодо зупинки транспортного засобу та складання протоколу про адміністративне правопорушення
- Соціально-економічне й політичне значення фінансового моніторингу (адміністративно-правовий аспект)
- Заступник начальника кафедри
- 5. Освітні правовідносини є багатоетапними, багатосторонніми та різноманітними за складом.
- Охорона навколишнього природного середовища державною автомобільною інспекцією мвс україни
- До питання про розмежування предмету правового регулювання конституційного процесуального та адміністративного процесуального права
- Адміністративно-правове забезпечення поліцейської діяльності: історія, досвід, напрями удосконалення
- Механізм адміністративно-правового забезпечення профілактичної функції міліції
- Митна політика та митна справа: до питання термінології
- Поняття продовольчої безпеки україни
- Президент республіки польща – компетентний державний орган в сфері охорони безпеки і громадського порядку
- Окремі аспекти дефініції "система державного управління"
- Окремі питання реалізації міліцією екологічної функції
- Структура адміністративного примусу
- Адміністративно-правове регулювання безпеки судноплавства
- Особливості правового регулювання сторін у адміністративному судовому процесі: сучасні наукові точки зору
- Сучасні проблеми інформаційного забезпечення діяльності органів державного управління
- Проблемні питання провадження в справах про адміністративні проступки
- Нормативно-правові засади застосування попередження в якості адміністративного стягнення
- Фінансовий контроль в контексті нового антикорупційного законодавства
- Попередження насильства в сім’ї – проблеми та перспективи впровадження світового досвіду у чинне законодавство україни
- Контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування у процесі реалізації ними адміністративної правосуб’єктності: сучасні пріоритети нормативного врегулювання засад
- Адміністративно-правозастосовча діяльність органів внутрішніх справ та шляхи її удосконалення
- Поняття та характеристика форм оперативно-службової діяльності державної прикордонної служби україни
- Принципи адміністративного права: питання реалізації
- Проблемні питання адміністративного провадження у сфері безпеки дорожнього руху
- Валютний контроль як напрям фінансового контролю
- Юридичні аспекти запобігання злочинам, пов’язаних з торгівлею людьми в польщі
- Адміністративно-правове регулювання затримання незаконних мігрантів
- Публічний порядок та публічний інтерес як теоретична основа адміністративно-процесуальних правовідносин
- Реалізація адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень в умовах оновлення законодавства
- Поняття забезпечення прав людини і громадянина: проблеми дефініції
- До питання організації дорожнього руху в україні
- Теоретико-правові засади відповідальності представницьких органів місцевого самоврядування перед територіальною громадою
- Дотримання прав і свобод громадян в адміністративно-юрисдикційній діяльності органів внутрішніх справ
- Сутність та особливості адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ україни
- Система гарантій прав осіб затриманих у адміністративному порядку
- Особливості діяльності органів внутрішніх справ під час надзвичайних екологічних ситуацій (на прикладі території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи)
- Принципи реалізації процедур адміністративного нагляду міліції за особами, звільненими з місць позбавлення волі
- Правові засади участі місцевих органів виконавчої влади у створенні дитячого будинку сімейного типу
- Поняття та сутність адміністративно-правового режиму обігу пристроїв для відстрілу набоїв, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії
- Місце в конституційно-правовій системі україни правого статусу інвалідів
- До питання принципів місцевого управління та їх класифікації
- Сутність поняття "посадова особа" як суб’єкта адміністративної відповідальності
- Особливості об’єкта адміністративно-правових відносин у сфері забезпечення права громадян на доступ до публічної інформації
- Міжнародний досвід протидії корупційним проявам
- Двосторонні інвестиційні договори: типова структура, поняття і формулювання положень
- Історіографія закріплення засад участі прокурора в адміністративно-юрисдикційних провадженнях у законодавстві
- Забезпечення безпеки дорожнього руху: особливості реалізації адміністративної відповідальності
- Відповідальність як іманентна характеристика правовідносин
- Питання правового режиму майна фізичної особи – підприємця
- Загальна характеристика ринку праці та зайнятості населення у сучасних умовах
- Порядок управління дочірнім підприємством
- Особливості адміністративної відповідальності посадових осіб органів внутрішніх справ України
- Про стан дисципліни і законності серед особового складу органів та підрозділів внутрішніх справ України за 2009 рік: Доповідна записка від 09 лютого 2010 р. – № 2548/Вр.
- Планування та прогнозування як етапи підготовки проектів актів президента україни
- Визначення протиправності відшкодування пдв за допомогою положень щодо недійсності правочинів
- Проблема обмеження прав і свобод людини в умовах проведення антитерористичної операції в україні
- Конституційно-правові засади становлення та розвитку громадських організацій в Україні
- Кримінальна відповідальність за злочини проти правосуддя, що вчиняються свідками, експертами, перекладачами або щодо них: порівняльний аспект
- Принципи дисциплінарного провадження щодо адвокатів
- Суб’єкт ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування
- Адміністративно-юрисдикціна діяльність органів внутрішніх справ під час виборчого процесу
- Залучення вищих навчальних закладів мвс україни до охорони громадського порядку під час фінальної частини чемпіонату європи з футболу 2012 року
- Аналіз зарубіжного досвіду регулювання експертної діяльності в адміністративно-деліктній сфері
- Щодо питання про умови прийняття до громадянства україни
- Окремі проблеми законодавчого закріплення адміністративної відповідальності у сфері незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин
- Адміністративно-правове забезпечення земельного кадастру в україні
- Правові аспекти оскарження податкового повідомлення-рішення податкового органу