logo search
Я

7.6. Правовий режим вільних економічних зон.

Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних(вільних) економічних зон (ВВР, 1992, № 50, ст. 676 ) визначає порядок створення і ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон

111

Господарське законодавство

на території України, загальні правові і економічні основи їх статусу.

Стаття 1 даного закону дає визначення спеціальної(вільної) економічної зони. Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб.

Метою створення спеціальних (вільних) економічних зон є залучення іноземних інвестицій та сприяння їм, активізація спільно з іноземними інвесторами підприємницької діяльності для нарощування експорту товарів і послуг, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції та послуг, залучення і впровадження нових технологій, ринкових методів господарювання, розвитку інфраструктури ринку, поліпшення використання природних і трудових ресурсів, прискорення соціально-економічного розвитку України.

Статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, з також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

На території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристське - рекреаційні, страхові, банківські тощо.

У спеціальних (вільних) економічних зонах створюються сприятливі митні умови та режим митного оподаткування: пільгові режим та рівень оподаткування, специфічні валютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система, система кредитування і страхування, умови окремих видів платежів та система державного інвестування.

На всі об'єкти та суб'єкти економічної діяльності спеціальної (вільної) економічної зони поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, передбачена законодавством України про інвестиційну діяльність та іноземні інвестиції. Держава гарантує суб'єктам господарської діяльності спеціальної (вільної) економічної зони право на вивезення прибутків і капіталу, інвестованого в спеціальну (вільну) економічну зону, за межі спеціальної (вільної) економічної зони і України.

112

Господарське законодавство

Завдання та запитання:

  1. Ознайомтесь з законами України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування».

  2. Розкрийте поняття зовнішньоекономічної діяльності.

  3. Назвіть основні принципи зовнішньоекономічної діяльності.

  4. Назвіть суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.

  5. Назвіть види зовнішньоекономічної діяльності.

  6. В яких формах здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності?

  7. Що таке інвестиційна діяльність?

  8. В якому виді можуть здійснюватись іноземні інвестиції в Україні?

  9. Які державні гарантії захисту іноземних інвестицій встановлені в законодавстві України?

  10. Розкрийте зміст наказу Міністерства економіки та з питань економічної інтеграції України № 201 від 06.09.2001 року, яким затверджено Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

  11. Назвіть основні типи БЕЗ залежно від господарської спрямованості та економіко - правових умов діяльності

  12. Яким чином здійснюється управління ВЕЗ?

Розділ 8. Правове регулювання банкрутства.

Питання визнання боржника банкрутом регулює закон «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.1999 року (ВВР, 1992, № 31, ст. 440) із змінами, внесеними станом на 07.03.2002 року.

Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності -боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Закон визначає поняття «неплатоспроможності» і «банкрутства».

Неплатоспроможність, за даним законом, це -неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

113

Господарське законодавство

Банкрутство визначене в законі як визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.