1. Поняття та джерела міжнародного повітряного права

Першою багатосторонньою угодою про повітряні сполучення стала Паризька конвенція про регулювання повітряної навігації 1919 р., яка була переглянута та оновлена протоколами 15 червня і 11 грудня 1929 р. За цією конвенцією договірні держави зобов'язалися надавати іншим договірним державам у мирний час право мирного прольоту через повітряний простір, що знаходиться над їхніми сухопутними територіями і територіальними водами. У 1929 р. була укладена Конвенція з уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (Варшавська конвенція 1929 р.). Ця конвенція встановила обов'язкові для сторін основні умови договору повітряного перевезення, перелік і однакові форми документів, які використовуються при перевезенні (авіаквитки пасажирів, багажні квитанції та ін.). Нею визначено головні принципи і межі відповідальності авіаперевізника за шкоду заподіяну пасажирові або вантажу. В подальшому Конвенція була доповнена Гаазьким протоколом, 1955 р., Гвадалахарською конвенцією, 1961 р., Гватемальським протоколом, 1971 р., чотирма Монреальськими протоколами, 1975 р. Важливе місце в системі норм міжнародного повітряного права посідають такі багатосторонні акти, як Чиказька конвенція 1944 р. про міжнародну цивільну авіацію та численні додатки до неї. її учасниками є понад 180 держав. Крім названих, на універсальному рівні існує ще ряд важливих договорів, а саме: - Чиказькі угоди 1944 р. про міжнародний повітряний транзит та про міжнародний повітряний транспорт; - Паризька угода 1956 р. про комерційні права при нерегулярних повітряних сполученнях у Європі; - Римська конвенція про відшкодування третім особам на поверхні збитків, заподіяних іноземними повітряними суднами, 1952 р., та Монреальський протокол до неї, 1978 р.; - Токійська конвенція про правопорушення та деякі інші акти, вчинені на борту повітряного судна, 1963 р.; - Гаазька конвенція про боротьбу з незаконним захопленням повітряних суден, 1970 р.; - Монреальська конвенція про боротьбу з незаконними актами, спрямованими проти безпеки цивільної авіації, 1971 р.; - Монреальський протокол про боротьбу із незаконними актами насильства в аеропортах, які обслуговують міжнародні польоти, 1988 р. (Доповнює Монреальську конвенцію, 1971 р.); - Женевська конвенція про визнання прав на повітряне судно, 1948 р. Значна роль у розвитку міжнародного повітряного права належить "міжнародним авіаційним регламентам", що приймаються або ухвалюються Радою ІКАО (Міжнародна організація цивільної авіації).