8. Секретні заповіти

1. Істотні особливості має посвідчення нотаріусом секретних заповітів, котрі посвідчуються останнім без ознайомлення з їх змістом.

Можливість складення такого заповіту передбачена ст.1249 ЦК. Згідно з цією нормою особа може скласти секретний заповіт і подати його в заклеєному конверті, підписаному нею, нотаріусу. У свою чергу, нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача вміщує його в інший конверт та опечатує.

Слід звернути увагу на те, що ст.1249 ЦК встановлює тільки порядок подачі секретного заповіту. Отже, можна зробити висновок, Що такий заповіт підпорядковується загальним вимогам до змісту та Форми заповіту (ст.ст.1235, 1236, чч.і, 2 ст.1247 ЦК). Як випливає зі змісту статті, посвідчувати такий заповіт вправі лише нотаріус.

Таким чином, до смерті заповідача ніхто не має права ознайомитися зі змістом заповіту.

Після смерті заповідача або оголошення його померлим, одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус зобов'язаний при-

837

значити день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім'ї спадкодавця та родичів останнього відповідним листом, якщо їхнє місце проживання йому відоме. Якщо ж місце проживання вказаних осіб невідоме, нотаріус робить відповідне повідомлення в друкованих засобах масової інформації.

У день оголошення заповіту нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Після цього про оголошення заповіту складається протокол, у якому записується весь зміст заповіту. Під ним підписуються нотаріус та свідки (ст. 1250 ЦК). Копія протоколу може бути надана спадкоємцям.