11. Спадкування права на земельну ділянку

1. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (ст.1225 ЦК).

ЗК закріплює право громадян України на одержання у власність земельних ділянок для чітко визначених цілей:

1) ведення селянського (фермерського) господарства; -,, 2) ведення особистого підсобного господарства;

821

3. будівництво та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка);

4. садівництво;

5. дачне та гаражне будівництво.

Цільове призначення землі зазначається у Державному акті на землю. Відповідно вказане у Державному акті на землю цільове призначення земельної ділянки зберігається і для спадкоємців.

2. До спадкоємців жилого будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. Отже, спадкування жилого будинку, інших будівель та споруд незалежно від спеціального нагадування про це у заповіті, має наслідком виникнення у спадкоємців зазначеної нерухомості права на земельну ділянку, на якій ця нерухомість знаходиться.

Згідно з ч.З ст. 1225 ЦК до спадкоємців жилого будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування. Проте, якщо інший розмір такої ділянки визначений заповітом, то перевагу мають положення останнього. Тобто, якщо троє спадкоємців успадкували будинок, кожному з них належить третина у праві власності (користування) земельною ділянкою біля цього дому. Проте спадкодавець у заповіті може вказати: хоча право на будинок переходить до спадкоємців у рівних частках, але один з них отримує половину права на земельну ділянку, а двоє інших — лише по одній четвертій частки такого права.