5.1.1. Банківська система України.
Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до положень закону України «Про банки і банківську діяльність» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, №5-6, ст. ЗО).
Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).
Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій.
Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк
55
Господарське законодавство
набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо ,| більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб.
Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.
Держава не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.
Національний банк України не відповідає за зобов'язаннями банків, а банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.
Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов'язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом.
Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом.
Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.
Законодавство про господарські товариства поширюється на банки у частині, що не суперечить закону «Про банки і банківську діяльність».
Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі.
Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку. Отримання висновку Національного банку України є обов'язковим також у разі ліквідації (реорганізації) державного банку, за винятком його ліквідації внаслідок неплатоспроможності.
Статут та діяльність державного банку мають відповідати вимогам закону «Про банки і банківську діяльність», інших законів України та нормативно-правових актів Національного банку України.
Статут державного банку затверджується постановою Кабінету Міністрів України.
56
Господарське законодавство
Національний банк України здійснює державну реєстрацію державних банків відповідно до вимог вищеназваного закону та нормативно-правових актів Національного банку України.
Держава здійснює та реалізує повноваження власника щодо акцій (паїв), які їй належать у статутному капіталі державного банку, через органи управління державного банку.
Органами управління державного банку є наглядова рада та правління банку.
Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку.
Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту інтересів держави як акціонера державного банку та інші функції, визначені цим Законом.
До складу наглядової ради державного банку входять члени наглядової ради банку, призначені Верховною Радою України та Президентом України. З метою представництва інтересів держави до складу наглядової ради державного банку можуть входити народні депутати України, представники органів виконавчої влади та інші особи, що відповідають вимогам, зазначеним у цій статті. Строк повноважень членів наглядової ради державного банку - п'ять років.
Президент України призначає сім членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідного Указу.
Верховна Рада України призначає сім членів наглядової ради державного банку шляхом прийняття відповідної Постанови.
Рішення про зміну розміру статутного капіталу державного банку та припинення його діяльності приймається Кабінетом Міністрів України. При цьому Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру зміни розміру статутного фонду державного банку.
Повноваження виконавчого органу державного банку визначаються його статутом. Кандидатури голови та членів виконавчого органу узгоджуються з Національним банком України відповідно до вимог цього Закону.
Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому даним Законом. Законодавство про кооперацію поширюється на
57
Господарське законодавство
кооперативні банки в частині, що не суперечить названому Закону.
банки створюються за поділяються на місцеві та
принципом центральний
Кооперативні територіальності і кооперативні банки.
Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.
Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки.
До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених цим Законом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.
Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), спостережна рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку.
Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Рівень мінімального розміру статутного капіталу кооперативного банку встановлюється Національним банком України.
Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу.
Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю.
Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України.
Банківське об'єднання створюється за попередньою згодою Національного банку України та підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків.
58
Господарське законодавство
- 1.1. Поняття господарського законодавства.
- 1.2. Ознаки господарського законодавства.
- 1.3. Система господарського законодавства.
- 2.1. Поняття суб'єкта господарської діяльності.
- 2.2. Права та обов'язки суб'єктів господарювання.
- 2.3. Правове регулювання підприємницької діяльності
- 2.3.1 Поняття та зміст підприємницької діяльності.
- 2.3.2. Суб'єкти підприємницької діяльності.
- 2.3.3. Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.
- 2.3.4. Мале підприємництво: поняття, суб'єкти.
- 2.3.5. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності.
- 2.4. Законодавство України про підприємства
- 2.4.1. Поняття підприємства.
- 2.4.2. Організаційно-правові форми підприємств.
- 2.4.3. Поняття малого підприємства. ,
- 2.4.4. Порядок створення підприємства.
- 2.4.5. Установчі документи підприємства.
- 2.4.6. Юридичні підстави припинення діяльності підприємства.
- 2.5. Законодавство України про господарські об'єднання
- 2.5.1. Поняття об'єднання.
- 2.5.2. Ознаки господарського об'єднання.
- 2.5.3. Види об'єднань.
- 2.6. Законодавство України про господарські товариства
- 2.6.1. Поняття господарського товариства.
- 2.6.2. Види господарських товариств, їх характеристика.
- 2.6.3. Установчі документи господарських товариств, їх зміст.
- 3.1. Правовий режим майна господарюючих суб'єктів
- 3.2. Правове регулювання приватизації майна.
- 4.1. Правове регулювання ліцензування господарської діяльності
- 4.2. Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.
- 4.3. Орган ліцензування та його повноваження.
- 4.4. Порядок отримання ліцензії.
- 5.1. Правове регулювання банківської діяльності України.
- 5.1.1. Банківська система України.
- 5.1.2. Порядок створення банків.
- 5.1.3. Правова основа діяльності Національного банку України.
- 5.1.4. Економічна самостійність Національного банку України.
- 5.1.5. Функції Національного банку України.
- 5.1.6. Керівні органи та їх повноваження.
- 5.2. Правове регулювання кредитно-розрахункових відносин
- 5.2.1. Кредитний договір. Види кредитних договорів.
- 5.2.2. Порядок відкриття рахунків у банках.
- 5.2.3. Порядок та форми розрахунків у господарському обігу.
- 6.1. Господарські зобов'язання. Господарський договір.
- 6.1.2. Поняття господарського договору.
- 6.1.3. Порядок укладення господарського договору, його зміст.
- 6.1.4. Зміна та припинення господарських договорів.
- 6.1.5. Виконання та забезпечення виконання господарських зобов'язань.
- 6.1.6. Відповідальність за порушення господарських зобов'язань.
- 6. 2. Правове регулювання окремих видів господарських договорів
- 6.2.6. Договір оренди державного та комунального майна.
- 7.1, Поняття та види зовнішньоекономічної діяльності.
- 7.2. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності.
- 7.3. Законодавство про іноземні інвестиції.
- 7.4. Зовнішньоекономічний контракт: зміст, порядок укладення.
- 7.5. Правила інкотермс.
- Інкотермс-2000
- 7.6. Правовий режим вільних економічних зон.
- 8.1. Поняття та суб'єкти банкрутства.
- 8.3. Провадження у справах про банкрутство.
- 8.4. Ліквідаційна процедура.
- 8.5. Черговість задоволення вимог кредиторів.
- 8.6. Мирова угода
- 9.1. Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції
- 9.2. Зловживання монопольним становищем на ринку.
- 9.3. Правове регулювання діяльності Антимонопольного комітету
- 9.4. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.
- 10.1. Поняття та способи захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання.
- 10.2. Господарський суд, система і компетенція його органів
- 10.3. Досудове врегулювання господарських спорів.
- 10.4. Порядок розгляду господарських спорів господарськими судами.
- 10.5. Розгляд господарських спорів третейськими судами.