9. Авторський договір про видання твору своїм коштом

1. Останнім часом поширилися видання літературних творів зарахунок самого автора. Бувають ситуації, коли авторові вкрай необхідно видати твір якнайшвидше. Найбільше в цьому заінтересовані здобувані наукових ступенів. Відповідно до встановлених вимог здобувач докторського ступеня може бути допущений до захисту докторської дисертації лише за наявності монографії обсягомне менше 10 друкованих аркушів (для гуманітарних наук — не менше 15 аркушів). Видавництва мало заінтересовані у виданні такихнаукових праць, оскільки вони не приносять очікуваного прибутку. Тому автори таких монографій вдаються до укладення з видавництвами видавничого договору на видання монографії за свій рахунок. . -.- u.i,rto

728

Автори за таким договором зобов'язані внести до каси видав-нинтва необхідну суму, яка б відшкодувала виробничі витрати. Цю суму визначає видавництво і погоджує її з автором. Вноситься вона до видання твору. Суму може внести сам автор або інші особи, які заінтересовані у виданні твору або бажають посприяти авторові з благочинною метою. Так, названу суму може внести навчальний чи науковий заклад, де працює автор, або інша особа, яка має намір надати допомогу авторові.

Видавництво бере на себе обов'язок видати замовлений і оплачений твір в обумовлений договором строк. У такому разі автор бере на себе зобов'язання розповсюдження твору. Виручені від реалізації твору суми є ачаснІстю автора, якщо інше не передбачено договором.

2. Як правило, договір про видання твору за рахунок автора укладається на видання наукових творів. Але чинне законодавство не містить будь-яких перешкод для видання у такий спосіб будь-якого іншого твору — літературного, художнього тощо. Зазначений договір має відповідати всім встановленим вимогам. Відповідальність за порушення умов договору настає за загальними правилами.

м 10. Договори про використання об'єктів суміжних прав

t І. Це зовсім новий вид договорів, які за своєю природою є також авторськими, оскільки йдеться про використання результатів творчої діяльності.

Об'єктами суміжних прав є виконання твору, фонограми та відеограми і програми мовлення. Безумовно, виконання твору може стати об'єктом використання лише за умови певної фіксації, у тому числі трансляції та ретрансляції. Фонограми, відеограми і програми мовлення — це вже об'єктивовані результати творчості, і тому вони також можуть бути об'єктами будь-якого використання.

Об'єктами них договорів є виконання твору, фонограма, відеограма чи програма мовлення.

2. Суб'єктами договорів є виконавці, виробники фонограм,відеограм та організації мовлення — володільці виключнихсуміжних прав. їх контрагентами у договорі можуть бути будь-якіінші фізичні чи юридичні особи — користувачі зазначених об'єктівсуміжних прав.

Виконавцями визнаються актори (театру, кіно тощо), співаки, музиканти, диригенти, танцюристи або інші особи, які виконують роль, співають, читають, декламують, грають на музичних інструментах чи будь-яким іншим способом виконують твори літератури або мистецтва, включаючи твори фольклору, а також інші особи, які займаються такою ж творчою діяльністю, у тому числі виконують циркові, естрадні, лялькові номери. Виробники фонограм та відеограм — фізичні чи юридичні особи, які вперше здійснили запис будь-якого виконання або інших звуків на фонограмі чи відеограмі.

Організації мовлення — юридичні особи, постійне місцезнаходження яких у межах України.

3. Зміст договорів про використання об'єктів суміжних праввизначається умовами договорів. Так, виконавцям належить виключне право дозволяти чи забороняти публічне повідомлення їх

729

виконання, фіксацію на матеріальному носії раніше ігсзафіксова-ного виконання та передачу в ефір І по проводах їх виконання. До виключних прав виконавців належать також права відтворювати, розповсюджувати способом першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння або способом оренди чи прокату фонограм або відеограм, на яких зафіксовано їх виконання, незалежно від першого продажу та Іншої передачі у власність чи володіння.

Виробники фонограм чи відеограм мають виключне право дозволяти чи забороняти їх відтворення, розповсюдження примірників способом першого продажу, іншого відчуження, а також шляхом здачі в найм, оренду, прокат незалежно від першого продажу, а також на переробку, імпорт фонограм чи відеограм.

Організації мовлення мають виключне право дозволяти чи забороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретрансляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у місцях з платним входом, а також забороняти поширення на території України чи з території України сигналу, що несе програми.

Будь-яке використання об'єктів суміжних прав у будь-який ви-щенаведений спосіб має бути оформлене відповідним авторським договором володільця виключного права з користувачем.

Виключні права виконавців та виробників фонограм чи відеограм можуть передаватися іншим особам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використання виконання чи фонограми або відеограми, розмір і порядок виплати винагороди, строк дії договору, строк використання чи виконання фонограми або відеограми та інші умови.

Організаціям мовлення належить право на одержання винагороди за будь-яке використання їх передач. Розмір винагороди визначається угодою сторін.

П. Договір про передачу (відступлення) авторського права

І. Договір про передачу (відступлення) авторського права — цеконсенсуальний правочин, за яким автор чи його правонаступники передають свої майнові права на твір іншій особі на невизначе-ний строк. Цей договір може бути платним і безоплатним. Безу-.мовно, автор чи його правонаступники передають увесь комплексмайнових прав без будь-яких застережень. Вони за певних умоїповністю відмовляються від своїх майнових прав, передаючи їх власність іншої особи.

Об'єктом цього договору є майнові права автора у повній своїй сукупності. Перелік майнових прав автора наведено у ст.14 Закону про авторське право, і при цьому він не є вичерпним.

Стороною у договорі може бути сам автор або його правонаступник. До правонаступників належать спадкоємці та інші особи, до яких авторське право перейшло за законом чи договором. Ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Контрагентом у такому договорі також може бути будь-яка фізична чи юридична особа. Майнові права автора — об'єкт цивіль-730

ного обороту і, отже, щодо цього об'єкта можуть вчинятися будь-які цивільні правочини.

2. Цей договір безстроковий, але його чинність зберігається лише в межах чинності самого авторського права. Проте тут можуть виникнути нерозв'язані проблеми. Якщо володільцем майнових прав автора стала інша фізична чи юридична особа, то постає питання про строк чинності зазначених прав. Видається, що цей строк має встановлюватися відповідно до закону, тобто його слід визначати за особою автора. Наприклад, автор продав свої майнові права іншій особі і після продажу прожив ше 20 років. Отже, у набувача майнових прав автора вони зберігають чинність до смерті автора і 50 років після його смерті.

Відловідшіьність за порушення умов договору про передачу (відступлення) авторського права настає за загальними правилами про відповідальність за зобов'язаннями.