2. Поняття, істотні умови, укладення договору страхування

1. Договір страхування це цивільно-правовий договір, згідно з яким страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, страхову виплату, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати Інші умови договору. Згідно зі ст.8 Закону про страхування страховий випадок — це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі; страховий ризик — це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страхова виплата — це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку, при цьому страхова сума — грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку (ст.9 Закону про страхування). Страхове відшкодування — страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відпові-

606

дальності при настанні страхового випадку. Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) — плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування (ст.10 Закону про страхування).

2. Сторонами договору страхування є страховик та страхувальник. Страховик — це юридична особа, яка створена спеціально дляздійснення страхової діяльності. Страховик повинен отримати увстановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності і відповідати вимогам, які встановлюються законом. В ст.2 Закону про страхування зазначається, що страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, ко-мандитних товариств або товариств з додатковою від повід альністю.Страховик повинен мати не менше трьох учасників. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до цього Закону. У цьому разі використання слів "державна", "національна" або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава.

Слова "страховик", "страхова компанія", "страхова організація" та похідні від них дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності.

3. Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30 відсотків йоговласного статутного фонду, в тому числі розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10 відсотків. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування Інші, ніж страхування життя, у разі здійснення нимвнесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя (ст.2 Закону про страхування).

При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду статутний фонд повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю, але не більше 25 відсотків загального розміру статутного фонду.

Законом про страхування забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

4. Предметом безпосередньої діяльності страховика може бутилише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Дозволяються виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених цивільно-правових угод, надання послуг (виконання робіт), якщо це

607

безпосередньо пов'язано із зазначеними видами діяльності, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика.

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування життя. Порядок, умови видачі та розміри кредитів і порядок формування резерву для покриття можливих втрат встановлюються уповноваженим органом за погодженням з НБУ.

Законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків для здійснення тих чи інших видів страхування, у разі якщо здійснення тих чи Інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В Інших випадках будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави забороняється.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України (ст.З Закону про страхування).

5. Згідно зі ст.981 ІДК договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатися шляхом складання одного документа або шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва. Для укладення договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), яке видається страховиком страхувальникові і є формою договору страхування (ст.18 Закону про страхування). Договір страхування, укладений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

6. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами-цивільного законодавства.

В Законі про страхування передбачається, що договори страхування повинні укладатися відповідно до правил страхування (ст.16) і повинні містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище,! ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової су-

608 .. -

ми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови — за згодою сторін; підписи сторін.

Уповноважений орган має право встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування життя та договорів страхування майна громадян.

Відповідно до міжнародних систем страхування, які вимагають застосування уніфікованих умов страхування, договори страхування укладаються відповідно до таких умов страхування з урахуванням вимог, передбачених Законом про страхування.

Актами цивільного законодавства можуть бути визначені й інші умови договору страхування.

7. Договір страхування набирає чинності з моменту внесеннястрахувальником першого страхового платежу, якщо Інше невстановлено договором (ст.983 ЦК). Відповідно до ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. В ч.2 ст.640 ЦК вказано, що у випадку, коли актом цивільного законодавства для укладення договору необхідні передання майна або вчинення певної дії, договірє укладеним з моменту передання цього майна або вчинення певної дії. Для договору страхування ст.983 ЦК передбачає загальнеправило, згідно з яким договір набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу. Водночассторони договору страхування можуть в самому договорі встановити інший момент набрання ним чинності. Це може бути момент підписання договору, конкретна дата, подія, тощо. Визначальною тут є погодження сторін.

8. ЦК передбачає можливість укладення договору на користьтретіх осіб. Відповідно до ст.985 Кодексу страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи. ВЦьому випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату на користь цієї особи у разі досягнення нею певного віку абонастання іншого страхового випадку (залежно від виду договорустрахування).

При укладенні договору страхування страхувальник має право призначити фізичну або юридичну особу для одержання страхової виплати (вигодонабувача). Страхувальник може замінювати вигодонабувача до настання страхового випадку, якщо інше не встановлено договором страхування.

Особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом. Так, в Законі про страхування передбачається, що страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб)

20зга

609

лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування. Страхувальники мають право при укладенні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої особи громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування. Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування (ст.З Закону про страхування).

9. Слід окремо зазначити, що чЛ ст.986 ЦК передбачає, що предмет договору страхування може бути застрахований за одним договором страхування кількома страховиками. При цьому таке страхування може відбуватися лише за згодою страхувальника, а також з визначенням прав та обов'язків кожного із страховиків.

Однак можлива ситуація, коли один і той же предмет страхування буде застрахований у кількох страховиків (за різними договорами). Згідно з Законом про страхування якщо майно застраховане у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

Оскільки при співстрахуванні на стороні страховика виступаєкілька осіб, то за погодженням між співстраховиками і страхувальником один із співстраховиків може представляти всіх Інших співс-траховиків у відносинах Із страхувальником, залишаючись відпові- ,дальним перед ним в межах своєї частки. і