Глава 67 Страхування

1. Загальні положення про страхування

1. Страхування — це вид цивільно-правових відносин, пов'язаних із захистом майнових інтересів громадян та юридичних осіб уразі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, шо формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страховихпремій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (ст-1 Законупро страхування).

Відносини у сфері страхування регулюються ЦК, Законом про страхування, іншими актами цивільного законодавства. В ЦК регулюванню відповідних відносин присвячена гл.67, в якій міститься правове регулювання договору страхування, Його предмета та істотних умов, порядок укладення договору страхування та його форма, обов'язки сторін, положення щодо припинення та недійсності договору страхування.

2. Предметом страхування можуть бути майнові інтереси, які несуперечать закону. Залежно від того, з чим пов'язані ці майнові інтереси, страхування поділяється на: особисте страхування (страхуванняжиття, здоров'я, працездатності та страхування, пов'язане з пенсійним забезпеченням); майнове страхування (страхування майнових інтересів щодо володіння, користування та розпорядження майном);страхування відповідальності (страхування ризиків, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником) — ст.980 ЦК.

Щодо страхування життя, то в ст.6 Закону про страхування передбачено, що страхування життя — це вид особистого страхування, який передбачає обов'язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов'язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов'язковим є передбачення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках передбачення ризику смерті застрахованої особи є обов'язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.

Майнове страхування — це страхування майнових інтересів, які не суперечать закону І пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном. Згідно з договором майнового страхуван-

604

ня страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку, пов'язаного з заподіянням збитків майновим інтересам, виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, страхову

виплату.

Предметом страхування можуть бути і майнові інтереси, які пов'язані з ризиком відшкодування шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності). Наприклад, законодавством України передбачається страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

3. За формою страхування можна класифікувати на добровільнета обов'язкове (ст.5 Закону про страхування). Добровільне страхування — не страхування, яке здійснюється на основі договору міжстрахувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються приукладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бутиобов'язковою передумовою при реалізації Інших правовідносин.

Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю. Види добровільного страхування визначені в ст.6 Закону про страхування.

В ст.999 ЦК передбачено, що законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають Із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону про страхування. Здійснення обов'язкових видів страхування, шо не передбачені Законом про страхування, забороняється.

Вичерпний перелік видів обов'язкового страхування визначено в ст.7 Закону про страхування.

Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

4. Важливим є регулювання в ЦК відносин перестрахування.Стаття 987 ЦК передбачає можливість укладати договір, за якимстраховик, який уклав договір страхування, страхує у іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язківперед страхувальником (договір перестрахування). Договір перестрахування спрямований на забезпечення стабільності здійсненнястрахової діяльності з одного боку, і на захист інтересів страхувальників — з іншого.

605

Відповідно до ст. 12 Закону про страхування перестрахування —

це страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (пе-рестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Перестрахування у страховика (перестраховика)-нерезидента здійснюється згідно з вимогами та в порядку, що встановлені Кабінетом Міністрів України.

Страховик (цедент, перестрахувальник) зобов'язаний повідомляти перестраховика про всі зміни свого договору з страхувальни-; ком. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перес-; трахоеиком договір про перестрахування, залишається відповідаль-ї ним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором) страхування. У разі, якщо обсяги страхових платежів, що переда-' ються в перестрахування нерезидентам, перевищують 50 відсотків їх загального розміру, отриманого з початку календарного року, перестрахувальник подає до уповноваженого органу декларацію за звітний період за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України.

У декларації страховик (перестрахувальник) зобов'язаний вказати інформацію про ризики та об'єкти страхування, які перестраховуються у нерезидентів, дані про нерезидентів — перестраховиків та про перестраховиків-брокерів, іншу інформацію, визначену Кабінетом Міністрів України.

Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.