Довгерт, Кузнецова - Коментар до Цивільного код

§ 2. Зберігання на товарному складі

Регулюванню відносин, що виникають при зберіганні на товарному складі, присвячені ст.ст.956—966 ЦК.
Необхідність створення в гл.66 ЦК окремого параграфа, норми якого спрямовані на регулювання відносин із зберігання на товарних складах, пов'язана з такими обставинами.

По-перше, предметом договору, що укладається при цьому виді зберігання, може бути не будь-яка річ, а саме товар, тобто річ, розрахована на продаж або обмін.

По-друге, місце зберігання товару, що передається на зберігання (товарний склад) — це спеціальне приміщення (зерносховище, холодильник, елеватор тощо), що пристосоване не тільки для зберігання товару, а й для забезпечення обігу цих товарів під час їх знаходження в них, а також для надання інших послуг, пов'язаних зі зберіганням товарів. До таких послуг належить, зокрема, транспортні та транспортно-експедиційні послуги. Підприємницька діяльність товарного складу може знаходити свій прояв у розпорядженні ним від свого імені товаром, що визначений родовими ознаками. При цьому відбувається знеособлення речей, а товарний склад набуває права власності на них. Саме тому згідно зі ст.958 ЦК до відносин сторін у таких випадках застосовуються положення про договір позики (див. коментар до гл.52 ЦК), а час і місце повернення товару визначається загальними положеннями про зберігання.

По-третє, зберігачем за цим видом зберігання може бути лише організація — суб'єкт підприємницької діяльності. Це випливає з визначення товарного складу, що міститься в ч.і ст.956 ЦК, згідно з якою товарним складом визнається організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням на засадах підприємницької діяльності. Поклажодавцем за цим договором є також суб'єкт підприємницької діяльності (фізична або юридична особа), Для якого речі, що здаються на зберігання, є саме товаром.

Слід підкреслити, що товарні склади поділяються на відомчі склади та склади загального користування. Відомчі товарні склади обслуговують лише відповідні організації, хоча за наявності можливостей вони можуть, але не зобов'язані, приймати на зберігання то-

вари сторонніх організацій. Товарний склад відповідно до ч.2 ст-956 ЦК визнається складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов'язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи.

3. Визначення договору складського зберігання міститься уст.957 ЦК, згідно з якою за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданиййому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. З цього визначення випливає, що договір складського зберігання є реальним, оплатним та двостороннім договором. З урахуванням положень ч.2 ст.936 ЦК цей договір може бути й консенсуальним.Договір складського зберігання є договором підприємницьким.Крім того, договір складського зберігання, укладений складом загального користування, визнається публічним договором, і на нього у повному обсязі поширюються положення, що містяться уст.633 ЦК. Йдеться, зокрема, про те, що зберігай не може, за наявності у нього можливостей прийняти товар на зберігання, відмовитися від укладення договору складського зберігання; він не повинен надавати переваги одній особі перед іншою щодо укладеннятакого договору, умови такого договору повинні бути однаковимидля усіх поклажодавців (див. коментар до гл.52 ЦК)

Договір складського зберігання, згідно зі ст.957 ЦК, має укладатися у письмовій формі. Вона вважається дотриманою, якщоприйняття товару на товарний склад посвідчене одним із такихскладських документів: складською квитанцією; простим складським свідоцтвом; подвійним складським свідоцтвом. Відсутність упоклажодавця одного з цих документів у випадках, коли фактичнапередача товару на склад для зберігання відбулася, свідчить про порушення вимог щодо форми договору. Але оскільки закон не містить правила про недійсність договору складського зберігання, уразі порушення його форми слід керуватися правилами, викладеними у ст.208 ЦК щодо правових наслідків недодержання вимогстосовно простої письмової форми договору (див. коментар догл.16 ЦК).
З урахуванням особливостей складського зберігання ст.959ЦК передбачає спеціальні правила щодо огляду товару сторонами.При прийнятті товарів на зберігання товарний склад зобов'язанийздійснювати за свій рахунок огляд товарів для визначення їх кількості та зовнішнього стану. Це правило є імперативним. Імперативним є й правило, згідно з яким товарний склад зобов'язаний надавати поклажодавцеві можливість огляду товарів або їх зразківпротягом усього часу їх зберігання, а якщо зберігання здійснюється із знеособленням товарів — взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення їх схоронності. Кожна зі сторін договорупри поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов'язані з оглядом речей, несе та сторона, яказажадала їх огляду і перевірки. Якщо при поверненні товару він небув оглянутий або перевірений спільно зберігачем і поклажодавцем, заява про нестачу або пошкодження товару внаслідок його неналежного зберігання має бути зроблена поклажодавцем у письмо-

596

вій формі одночасно з його одержанням. Заява про нестачу або пошкодження товару, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, повинна бути зроблена у письмовій формі протягом 3 днів після одержання товару. За відсутності заяви поклажодавця вважається, що товар був повернутий складом відповідно до умов договору складського зберігання, оскільки пок-лажодавець не довів інше.

Оскільки стосовно договору складського зберігання в ст.960ЦК закріплені спеціальні правила про зміну його умов, загальніположення з цього питання, вміщені у ст.945 ЦК, на цей вид зберігання не поширюються. Суть спеціальних правил полягає в наступному. У разі, якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, на склад покладаєтьсяобов'язок самостійно вживати відповідних невідкладних заходів іповідомити про них поклажодавця. У разі виявлення пошкодженьтовару склад зобов'язаний негайно скласти відповідний акт і тогож дня повідомити про це поклажодавця.
Будь-який складський документ посвідчує факт укладеннядоговору складського зберігання та прийняття товару на зберігання складом, а також право поклажодавця (товароволодільця)на отримання товару після спливу строку його зберігання або зайого вимогою. Але неоднакова юридична природа складських документів зумовлює різний обсяг прав (можливостей) поклажодавця.
Оскільки складська квитанція не є цінним папером, вона неможе бути предметом застави і не надає можливості поклажодавцеві здійснювати обіг товарів, переданих за нею. Через це складськаквитанція видається лише у тому випадку, коли поклажодавець немає наміру розпоряджатися товаром протягом його зберігання у товарному складі і після зазначеного строку договору збирається самотримати його.
Просте складське свідоцтво — це єдиний товаророзпорядчийдокумент, цінний папір, що видається на пред'явника. Оскількипередача товару, що зберігається на товарному складі, іншій особіздійснюється шляхом вручення їй простого складського свідоцтва,до форми цього документа ставляться суворі вимоги. Обов'язковими реквізитами цього документа відповідно до ст.965 ЦК є: найменування та місце знаходження товарного складу, що прийняв товарна зберігання; номер свідоцтва за реєстром товарного складу; найменування і кількість прийнятого на зберігання товару — числоодиниць та (або) товарних місць, та (або) міра (вага, об'єм) товару;строк, на який прийнято товар на зберігання, або вказівка, що товар прийнято на зберігання до запитання; розмір плати за зберігання або ж тарифи, на підставі яких вона обчислюється, та порядокїї сплати; дата видачі складського свідоцтва; підпис уповноваженоїособи та печатка товарного складу; вказівка на те, що свідоцтво видано на пред'явника. Документ, що не містить в собі хоч би одного із зазначених реквізитів, згідно зі ст.965 ЦК не є простим складським свідоцтвом.

Товар, що було прийнято на зберігання за простим складським свідоцтвом, згідно зі ст.961 ЦК може бути протягом його зберіган-

597

ня на складі предметом застави, яка здійснюється шляхом застави власне простого складського свідоцтва. У цьому випадку на свідоцтві робиться запис про заставу майна, і воно передається заставо-держателю. У поклажодавця залишається копія простого складського свідоцтва із записом про заставу, що видається йому товарним складом. Подвійне складське свідоцтво — це товаророзпоряд-чий документ, що згідно зі ст.962 ЦК складається з двох частин — складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного.

10. Подвійне складське свідоцтво є ордерним цінним папером. Цінним папером є не тільки подвійне складське свідоцтво в цілому, а Й кожна з двох його частин. У кожній з частин подвійного складського свідоцтва мають бути однаково визначені ті ж самі реквізити, що й у простому складському свідоцтві (крім вказівки, що свідоцтво видано на пред'явника), а також найменування юридичної особи або ж ім'я фізичної особи, від якої прийнято товар на зберігання, а також місце знаходження (місце проживання) товаро-володільця. Документ, що не відповідає цим вимогам, не є подвійним складським свідоцтвом.

Складське та заставне свідоцтво згідно зі ст.964 ЦК можуть передаватися разом або окремо шляхом вчинення передавальних написів (Індосаменту). Наявність двох частин у подвійному складському свідоцтві є зручною як для обігу товарів, що зберігаються у товарному складі, так і для кредитування торговельних операцій. Складське свідоцтво засвідчує право власності на товар, воно може бути передане іншій особі шляхом вчинення передавального напису. Заставне свідоцтво надає можливість отримувати кредит під заставу товарів, що знаходяться у товарному складі. При отриманні кредиту заставне свідоцтво відокремлюється від складського свідоцтва і передається кредитору (заставоутримувачу), а на складському свідоцтві робиться відмітка про те, що товар знаходиться під заставою. Таким чином, відсутність заставного свідоцтва свідчить про наявність заставного обтяження з боку третьої особи.

Згідно зі ст.963 ЦК володілець складського свідоцтва, відокремленого від заставного, має право розпоряджатися товаром, але не може взяти цей товар зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом. Володілець заставного свідоцтва, інший, ніж володілець складського свідоцтва, має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. І тільки володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на складі, у повному обсязі.

Виходячи з цього, ст.966 ЦК закріплює правила, згідно з якими товарний склад видає товар тільки володільцеві подвійного складського свідоцтва (обох його частин) і не інакше, як в обмін на обидва свідоцтва разом. Йому належить право вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видаються нові свідоцтва на той товар, що залишився на складі. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, товар видається складом не Інакше, як в обмін на складське свідоцтво та за умови надання ра-

598

зом із ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.

Содержание