3. Джерела позитивного цивільного права
До джерел позитивного приватного права ЦК відносить цивільне законодавство та міжнародні договори України. У питанняхщодо цивільного законодавства ЦК 2003 p., порівняно з відповідними положеннями ЦК 1963 p., містить значну кількість новел. Уст.4 ЦК не лише наводиться вичерпний перелік видів актів цивільного законодавства, а й закріплюються основні їхні правові характеристики. Це надзвичайно важливо з огляду на побудову чіткої танесуперечливої системи позитивного цивільного права та недопущення декодифікації ЦК, тобто ситуації, коли дія ЦК фактичнопідмінюється дією інших законів.
Основу цивільного законодавства України становить її Конституція. Це положення відповідає ст.8 Основного закону, в якійзаписано: "Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції іповинні відповідати їй". Для розуміння джерел цивільного прававажливі ще два положення цієї статті Конституції. Перше — це те,що її норми є нормами прямої дії, тобто безпосередньо на їх підставі кожен може звернутися до суду для захисту конституційнихправ І свобод. Друге — в Україні визнається і діє принцип верховенства права, що означає серед іншого визнання природного права, джерелом якого є сама реальність, яка виходить за межі структури державної влади і втілюється в правах людини. В Конституціїміститься велика кількість інших норм цивільного права.
Цивільне законодавство — це сукупність актів різної юридичної сили, які розташовані в чіткій Ієрархічній системі. Що вищоює юридична сила акта цивільного законодавства, то вищим є йогоположення в системі законодавства. На жаль, термін "законодавство" використовується в ЦК у широкому розумінні.
Ієрархічність актів цивільного законодавства дозволяє вирішити питання їх співвідношення: якщо положення акта меншої юридичної сили суперечать положенням акта більшої юридичної сили, то застосуванню підлягає останній. Наприклад, якщо постанова Кабі-
15
нету Міністрів України суперечить положенням ЦК або іншого закону, застосовуються відповідні положення ЦК або іншого закону (абз. 2 ч.4 ст.4 ЦК).
Не слід забувати і те, що акти цивільного законодавства ніколи не бувають абсолютно "чистими", тобто такими, шо складаються виключно із норм приватного права. Навіть у ЦК є норми публічно-правового характеру (наприклад, усі норми гл.1 ЦК).
Прийняття актів цивільного законодавства є предметом виключно компетенції органів державної влади України. Органи місцевого самоврядування не можуть втручатися в цю сферу. Що ж до органів АРК, то вони можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини, лише у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законами України (ч.5 ст.4 ЦК).
4. Для розуміння системи законодавства України слід звернути увагу на те, що ЦК є основним актом цивільного законодавства (абз.1 ч.2 ст.4). Цим положенням він наділяється тому, що в ньому містяться кодифіковані норми загального характеру, і він діє на всьому полі цивільних відносин. Але головним є те, що цивільно-правова кодифікація є втіленням саме природного права. Інші закони (в тому числі й кодекси), які містять приватноправові норми, мають прийматися відповідно до Конституції та ЦК.
З метою послаблення декодифікаційних процесів і деформації основних категорій приватного права абз.З ч.2 ст.4 ЦК пропонує процедуру ухвалення ВР тих законів, які регулюють цивільні відносини інакше, ніж ЦК. Зокрема, в цьому випадку суб'єкт законодавчої ініціативи зобов'язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до ЦК. Поданий законопроект розглядається ВР одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до ЦК.
Таким чином, ЦК за юридичною силою є вищим за інші закони, він займає положення "першого серед рівних". Таке місце ЦК в ієрархічній системі цивільного законодавства є необхідним і з огляду створення гармонійної системи позитивного права та забезпечення однаковості регулювання цивільних відносин на всій території України (ч.б ст.4 ЦК). Проте останнє не виключає того, що норми цивільного права можуть діяти щодо певної території або щодо певного кола осіб.
Практичне значення особливого положення ЦК у системі актів цивільного законодавства полягає в тому, що у випадку колізії норм будь-якого нормативно-правового акта, з нормами ЦК слід керуватися останніми. Тому загальний принцип ДІЇ законів, відповідно до якого пізніше прийнятий акт витісняє попередній, а спеціальний — загальний акт, у даному випадку не діє. Можливість відхилення від норм ЦК передбачено безпосередньо в цьому кодексі.
Виключне значення ЦК у побудові системи позитивного цивільного права полягає також у тому, що безпосередньо в ньому визначається юридична сила тих актів, які можуть конкретизувати його положення або інакше регулювати цивільні відносини. В одних випадках це може бути тільки закон, в інших — будь-які акти цивільного законодавства тощо. На жаль, у ЦК чітко не проведено розмежування між законодавством — власне законами й іншими
нормативио-правовими актами — та між останніми з метою обмеження підзаконної нормотворчості.
5. В ієрархії актів цивільного законодавства наступними післяЦК актами є закони (абз.2 ч.2 ст.4 ЦК). У переважній більшості випадків норми ЦК з метою їх конкретизації відсилають саме до законів. Тим самим закладаються передумови для створення єдиноїкодифікованої системи. Слід також підкреслити, що безпосередньоЦК передбачає прийняття багатьох нових законів.
Норми цивільного права можуть міститися і в актах Президента України (ч.З ст.4 ЦК). Нормотворчість Президента України у сфері цивільних відносин обмежена встановленими Конституцією випадками. Насамперед тут слід згадати про укази з економічних питань (що не врегульовані законом), право на видання яких Президент України мав протягом 3 років після набуття чинності Конституції відповідно до ч.4 її Перехідних положень.
Серед актів Кабінету Міністрів України тільки його постанови можуть належати до актів цивільного законодавства (абз.1 ч.4 ст.4 ЦК). На сьогодні компетенція Кабінету Міністрів України щодо регулювання цивільних відносин ще потребує законодавчого визначення.
Нормотворчість міністерств й відомств України, а також інших органів влади України обмежена випадками й межами, встановленими Конституцією та законами. У зв'язку з постійними спробами різних відомств своїми правовими актами викривити положення законів на користь відомчим інтересам, їх цивільно-правову нормотворчість зведено до мінімуму.
6. ЦК вирішує також питання про дію актів цивільного законодавства у часі, яке завжди розглядалося в доктрині цивільного права. Проте в ЦК 1963 p. відповідні положення були відсутні. Приформулюванні цих правил у новому ЦК законодавець змушенийбув діяти в межах відповідних положень Конституції.
Законодавець спирається на загальне й традиційне для будь-якої правової системи положення про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім встановлених законом певних випадків. Тому акти цивільного законодавства регулюють цивільні відносини, шо виникли з дня набрання ними чинності (ч.і ст.5 ЦК). Якщо ці відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
В Прикінцевих положеннях ЦК сказано, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Дія актів цивільного законодавства у часі пов'язана з моментом набуття ними чинності. Відповідно до ст.94 Конституції, закон набирає чинності після 10 днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Іншими нормативно-правовими актами визначається порядок набрання чинності актами Президента України, постановами Кабі-
16
17
нету Міністрів України, а також офіційні друковані видання. Так, для набрання чинності актами Президента України передбачається такий самий порядок, як і для законів. Постанови Кабінету Міністрів України, що визначають права І обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.
Офіційними друкованими виданнями визнаються "Офіційний вісник України", "Відомості Верховної Ради України", газети "Голос України" та "Урядовий кур'єр". Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду. Крім того, відповідно до ст. 117 Конституції нормативно-правові акти Кабінету' Міністрів України, міністерств та інших органів виконавчої влади підлягають реєстрації.
7. Єдиним винятком із загального правила про недопустимість зворотної дії нормативно-правових актів, який передбачений ст.58 Конституції та дублюється ч.2 ст.5 ЦК, є положення про те, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Здається, не варто було так буквально розуміти положення ст.58 Конституції. Воно, на нашу думку, стосується лише публічного права. Про це свідчить і його термінологічне оформлення. Терміни "пом'якшення відповідальності" та "скасування відповідальності" в цивільному праві не використовуються.
Власне природа цивільного права вимагає більш широкого кола винятків із загального правила про те, що закон не має зворотної сили. Інша справа, що такі винятки можуть встановлюватися лише законом. Так, наприклад, у практиці всіх країн зворотна сила зазвичай надається таким нормам цивільного права, які розраховані на відносини, які раніше взагалі не регулювалися законом або що встановлюють більш пільговий режим для учасників цивільного обороту, або які забезпечують підвищений захист їх прав та інтересів. Інша порушуватиме такі принципи приватного права, як справедливість і розумність.
Тобто в цивільному праві без подібних винятків обійтись неможливо. Це, власне, й підтверджують правила Прикінцевих та перехідних положень ЦК. Так, наприклад, норми Книги шостої ЦК застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК. Правила ЦК про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності ЦК тощо (див. коментар до Прикінцевих та перехідних положень ЦК).
8. В ЦК 2003 p. уперше в цивільно-правовій кодифікації знайшли відображення прийоми усунення прогалин в позитивному цивільному праві. Такі загальноправові інструменти, як аналогія права та аналогія закону завжди використовувалися в цивільному праві. В ЦК 1963 p. аналогія права випливала зі ст.4, яка передбачала, що цивільні права і обов'язки виникають із дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права І 18
обов'язки. Отже, в таких випадках слід керуватися не конкретною нормою цивільного законодавства, а лише загальними засадами, змістом цивільного законодавства. Лише ЦПК прямо зобов'язує суди застосовувати аналогію права та аналогію закону. Зокрема у ст.П ЦПК зазначено, що у разі відсутності закону, що регулює спірні відносини, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини, а за відсутності такого закону суд виходить із загальних засад і змісту законодавства України.
Під аналогією закону розуміється застосування до цивільних відносин, неврегульованих ЦК, іншими актами цивільного законодавства, договором (і, безумовно, звичаєм) правових норм актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (ч.І ст.8 ЦК). Тож аналогія закону застосовується за наявності двох умов:
існування прогалини в актах цивільного законодавства, щоне усунена договором, звичаєм або джерелом позитивного права;
існування законодавчого регулювання подібних за змістом
ВІДНОСИН.
У наведеному формулюванні аналогії закону зафіксовані такі нові моменти. По-перше, серед джерел неврегульованих цивільних відносин згадуються не лише закони, а й інші акти цивільного законодавства. По-друге, аналогія закону виступає загальним правилом усунення прогалин у позитивному праві для всіх суб'єктів пра-возастосування, в тому числі і для учасників цивільних відносин.
Якщо відсутня така умова застосування аналогії закону, як Існування законодавчого регулювання подібних за змістом відносин, то ці відносини регулюються відповідно до загальних засад цивільного права (аналогія права).
9. Другим джерелом позитивного цивільного права є міжнародні договори України. Частина 1 ст.10 ЦК повторює (але стосовно міжнародних договорів у сфері приватного права) відповідне положен-. ня ст,9 Конституції — чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана ВР, є частиною національного законодавства України.
Згода ВР на обов'язковість міжнародного договору надається у формі закону про ратифікацію, приєднання або прийняття відповідного договору. Відповідно до Закону про міжнародні договори згоди ВР потребують такі міжнародні договори України: політичні (про дружбу, взаємну допомогу і співпрацю, про нейтралітет); загальноекономічні (про економічне та науково-технічне співробітництво); із загальних фінансових питань; з питань позики та кредиту; територіальні; мирні; які стосуються прав та свобод людини та громадянина; про громадянство; про участь у міждержавних союзах та інших міждержавних об'єднаннях (організаціях), системах колективної безпеки; про військову допомогу та щодо направлення контингенту Збройних Сид України до іншої країни або допуску збройних сил іноземних держав на територію України; про історичне та культурне надбання народу України; договори, виконання яких зумовлює зміну чинних або прийняття нових законів України; інші договори, ратифікація яких передбачена законом або самим міжнародним договором.
19
Слід зазначити, що формулювання ст.9 Конституції породжує багато питань, на які в самій Конституції немає відповіді. Наприклад, як відомо, міжнародні договори можуть бути трьох рівнів — міждержавні, міжурядові та міжвідомчі. Багато з числа цих договорів не потребують згоди ВР. Виникає питання чи належать вони до складу національного законодавства України в широкому значенні слова "законодавство". В Конституції також не зафіксовано правила щодо колізій між положеннями міжнародного договору та актами внутрішнього законодавства.
Частина 2 ст.10 ЦК дає відповіді на деякі з цих питань. Зокрема, якщо в чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку (сьогодні цей порядок визначено Законом про міжнародні договори), містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовується правило відповідного міжнародного договору України. Такий підхід певною мірою нагадує правила ст.572 ЦК 1963 p. Встановлене правило слід розуміти таким чином. Якщо чинним міжвідомчим міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені в нормативно-правовому акті міністерства чи відомства, яке уклало цей договір, то застосовується правило міжнародного договору. Що ж до міжурядових міжнародних договорів, то вони мають пріоритет лише перед постановами Кабінету Міністрів України або актами цивільного законодавства ще меншої юридичної сили. Нарешті, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана ВР, встановлюються Інші правила, ніж ті, що передбачені ЦК та іншими законами, застосовуються правила міжнародного договору.
Таким чином, не всі види міжнародних договорів мають пріоритет щодо ЦК. У певних випадках дія положень ЦК може усуватися лише міжнародними договорами, які вводяться в дію через відповідний закон України (закон про ратифікацію, приєднання або прийняття).
20
- Глава 1 Цивільне законодавство України
- 1. Предмет та суб'єкти цивільного права
- 2. Загальні принципи (засади) та інші джерела природного цивільного права
- 3. Джерела позитивного цивільного права
- Глава 2
- 1. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків
- Глава 3 Захист цивільних прав та інтересів
- 1. Поняття права на захист цивільних прав та інтересів та способи захисту
- Глава 4 Загальні положення про фізичну особу
- 1. Поняття фізичної особи
- 2. Поняття цивільної правоздатності
- 3. Виникнення та припинення цивільної правоздатності
- 4. Ознаки та зміст цивільної правоздатності
- 5. Обмеження цивільної правоздатності
- 6. Право на ім'я і цивільна правоздатність
- 7. Місце проживання і цивільна правоздатність
- 8. Цивільна дієздатність та її диференціація
- 9. Повна цивільна дієздатність
- 11. Визнання фізичної особи недієздатною
- 12. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- 13. Оголошення фізичної особи такою, що померла
- 14. Акти цивільного стану
- Глава 5 Фізична особа-підприємець
- 1. Право займатися підприємницькою діяльністю як елемент цивільної правоздатності і цивільної дієздатності
- 2. Державна реєстрація фізичної особи як підприємця
- 3. Застосування до регулювання підприємницької діяльності
- 4. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця
- 5. Визнання фізичної особи-підприємця банкрутом
- 6. Управління майном фізичної особи-підприємця
- Глава 6 Опіка та піклування
- 3. Призначення опікуна або піклувальника
- 4. ГІраіаа обов'язки опікуна та піклувальника
- 5. Звільнення опікуна та піклувальника
- 6. Припинення опіки та піклування
- 7. Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків
- Глава 7 Загальні положення про юридичну особу
- 1. Поняття та класифікація юридичних осіб
- 2. Цивільна правоздатність юридичної особи
- 3. Створення юридичної особи
- 4. Управління товариством та установою
- Глава 8 Підприємницькі товариства
- § 1. Господарські товариства
- 1. Загальна характеристика
- 2. Повне товариство
- 3. Командитне товариство
- 4. Товариство з обмеженою відповідальністю
- 5. Акціонерне товариство
- § 2. Виробничний кооператив
- Глава 9 Правові форми участі держави, Автономної
- Глава 10 Органи та представники, через яких діють
- Глава 11
- 1. Принципи цивільної відповідальності
- Глава 12
- Глава 12 складається лише з двох статей, в яких визначаються види об'єктів цивільних прав (ст.177) та оборотоздатність об'єктів цивільних прав (ст.178).
- 2. Поняття майна та його види
- Глава 15 Нематеріальні блага
- 3. Особисті немайнові блага
- § 1. Загальні положення про правочини 1. Поняття і види правочинів
- 2. Умови дійсності правочинів
- § 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчинені правочину вимог закону
- 2. Недійсність окремих видів правочинів
- Глава 17 Представництво
- 4. Представництво за законом
- 5. Суб'єкти представництва
- 6. Коло дій, які може вчиняти представник
- 8. Передоручення
- 11. Форма довіреності
- 12. Строк довіреності
- 13. Припинення довіреності
- 15. Відмова представника від вчинення дій, передбачених довіреністю
- Глава 18 Визначення та обчислення строків
- 2. Початок і закінчення перебігу строку
- Глава 19 Позовна давність
- 2. Початок, зупинення і переривання перебігу позовної давності
- 3. Наслідки спливу позовної давності
- Глава 20
- 2. Захист особистого немайнового права
- Глава 21
- 2. Право на охорону здоров'я та медичну допомогу
- 4. Право на сім'ю та інші особисті права, що забезпечують природне Існування фізичної особи
- Глава 22
- 1. Право на ім'я
- 2. Право на повагу до честі, гідності та ділової репутації
- 3. Інші особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- Глава 23 . Загальні положення про право власності
- 2. Суб'єкти, об'єкти і зміст права власності
- 3. Право довірчої власності
- 4. Учасники цивільних правовідносин — суб'єкти права власності
- 5. Здійснення права власності
- 6. Право приватної власності фізичних
- Глава 24 Набуття права власності
- 2. Визначення моменту виникнення права власності
- 4. Безхазяйні речі
- 5. Набувальна давність
- 6. Похідні способи набуття права власності. Значення передання майна
- 2. Примусове припинення права власності
- Глава 26 Право спільної власності
- Глава 27
- 1. Поняття права власності на землю (земельну ділянку)
- 2. Правові наслідки при самочинному будівництві
- Глава 28 Право власності на житло
- 2. Правові відносини при експлуатації багатоквартирного жилого будинку
- 3. Розмежування права приватної власності і права комунальної власності
- Глава 29 Захист права власності
- 2. В індикаційний позов
- 3. Поняття добросовісного і недобросовісного володільця чужою річчю
- 4. Обставини, що визначають вибуття з володіння власника поза його волею
- 5. Питання відшкодування доходів від майна і витрат на нього
- 6. Застосування позовної давності
- 7. Особливості витребування майна у добросовісного набувача, які викликані особливостями майна
- 9. Негаторний позов
- 2. Співвідношення права власності і права на чуже майно
- 3. Характерні ознаки речових прав
- 4. Види речових прав
- 5. Захист речових прав на чуже майно
- Глава 31 Право володіння чужим майном
- 1. Поняття володіння
- 2. Види володіння
- 3. Суб'єкти фактичного володіння
- 4. Захист фактичного володіння
- 2. Суб'єкти сервітутного права
- 3. Встановлення сервітутів
- 4. Зміст сервітутного права
- 5. Захист сервітутних прав
- Глава 33
- 1. Поняття права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- 2. Суб'єкт права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- 3. Зміст права користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення
- 1. Поняття права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію)
- 2. Власник земельної ділянки має право надавати її в користування іншій особі для забудови
- 3. Зміст права користування чужою земельною ділянкою для забудови
- 4. Виникнення та припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови
- Глава 35
- 1. Поняття інтелектуальної власності і права інтелектуальної власності
- 2. Суб'єкти права інтелектуальної власності
- 4. Підстави виникнення права інтелектуальної власності
- 5. Зміст права інтелектуальної власності
- 6. Строк чинності прав інтелектуальної власності
- 7. Здійснення суб'єктивних прав інтелектуальної власності
- 8. Відповідальність за порушення права інтелектуальної власності
- 2. Суб'єкти авторського права
- 4. Зміст суб'єктивного авторського права
- Глава 37
- Глава 38
- 2. Суб'єкти наукових відкриттів
- Глава 39
- 2. Суб'єкти права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі і промислові зразки
- 3. Зміст права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок
- 4. Право використання винаходів, корисних моделей
- 6. Обов'язки суб'єктів інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки
- Глава 40
- 2. Зміст і форма свідоцтва на топографію імс
- 3. Права авторів топографії імс
- 4. Майнові права інтелектуальної власності на компонування імс
- 5. Зміст договору про передачу права власності на топографію імс
- Глава 41
- 2. Порядок оформлення раціоналізаторської пропозиції
- 3. Права автора раціоналізаторської пропозиції
- Глава 42
- 1. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин. Загальні положення
- 2. Поняття та пріоритет сорту рослин, породи тварин
- 3. Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- 4. Чинність прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- 5. Патентування сорту в іноземних державах
- Глава 43
- 2. Підстави надання правової охорони комерційному
- 3. Майнові права Інтелектуальної власності на комерційне найменування
- Глава 44
- 2. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку
- 3. Порядок подачі та оформлення заявки на торговельну марку
- 4. Права власника свідоцтва
- 5. Чинність свідоцтва на торговельну марку
- 6. Підстави визнання свідоцтва недійсним
- 2. Порядок і дата виникнення права інтелектуальної' власності на географічне зазначення
- 4. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- 5, Строк чинності свідоцтва на географічне зазначення
- 1. Загальні положення про комерційну таємницю
- 2. Права володільця комерційної таємниці
- Глава 47 Поняття зобов'язання. Сторони у зобов'язанні
- 2. Заміна кредитора
- 4. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання
- Глава 48 Виконання зобов'язання
- 2. Суб'єкти виконання зобов'язання
- 3. Предмет виконання зобов'язання
- 4. Строк (термін) виконання зобов'язання
- 5. Місце виконання зобов'язання
- 7. Підтвердження виконання зобов'язання.
- Глава 49 Забезпечення виконання зобов'язання
- § 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання
- § 2. Неустойка
- § 3. Порука
- § 4. Гарантія
- § 5. Завдаток
- § 6. Застава
- § 7. При гримання
- Глава 50 Припинення зобов'язання
- 1. Підстави припинення зобов'язання
- 2. Характеристика підстав припинення зобов'язання, що за юридичною природою є правочинами
- 3. Характеристика підстав припинення зобов'язань, що за юридичною природою не є правочинами
- Глава 51
- 1. Порушення зобов'язання та його правові наслідки
- 2. Правові наслідки порушення зобов'язання — заходи захисту цивільних прав
- 3. Правові наслідки порушення зобов'язання —заходи цивільно-правової відповідальності
- 4. Суб'єкт цивільно-правової відповідальності
- 5. Підстави і умови цивільно-правової відповідальності
- 6. Відшкодування збитків і моральної шкоди
- 7. Сплата неустойки. Співвідношення збитків і неустойки
- 9. Відповідальність і виконання зобов'язання в натурі
- 11. Наслідки прострочення боржника і кредитора
- 12. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання
- Глава 52л Поняття та умови договору
- 2. Види договорів
- Глава 53 Укладення, зміна і розірвання договору
- 1. Укладення і форма договору
- 2. Договір і правові акти органів державної влади. Вирішення персддоговірних спорів
- Глава 54 Ку пі в ля-про даж
- § 1. Загальні положення про купівлю-продаж
- § 2. Роздрібна купівля-продаж
- § 3. Поставка
- § 4. Контрактація сільськогосподарської продукції
- § 5. Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
- Глава 55 Дарування
- 3. Права та обов'язки сторін за договором дарування
- 4. Прийняття дарунка
- 5. Підстави та правові наслідки розірвання договору дарування
- 6. Пожертва
- Глава 56 Рента
- 2. Рентні платежі
- 3. Припинення рентних відносин з ініціативи сторін
- 4. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти
- Глава 57 Довічне утримання (догляд)
- 3. Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду)
- 4. Підстави і правові наслідки припинення договору
- 5. Правові наслідки смерті набувача або припинення
- Глава 58 Найм (оренда)
- § 1. Загальні положення про найм (оренду)
- § 2. Прокат
- § 3. Найм (оренда) земельної ділянки
- § 4. Найм будівлі або іншої капітальної споруди
- § 5. Найм (оренда) транспортного засобу
- § 6. Лізинг
- Глава 59 Найм (оренда) житла
- 1. Поняття і форма договору найму житла
- 3. Строк договору найму житла
- 4. Договір піднайму житла
- Глава 60 Позичка
- 2. Права та обов'язки сторін за договором позички
- 3. Підстави і правові наслідки припинення договору позички
- Глава 61 Підряд
- § 1, Загальні положення про підряд
- § 2. Побутовий підряд
- § 3. Будівельний підряд
- § 4. Підряд на проектні та пошукові роботи
- Глава 62
- 1. Загальні положення щодо договорів на виконання
- 3. Відповідальність за порушення договорів
- 3. Відповідальність виконавця за порушення договору
- 4. Розірвання договору про надання послуг
- 3. Загальна характеристика договорів перевезення
- 4. Характерні ознаки договору перевезення вантажу
- 7. Пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення
- Глава 65 Транспортне експедирування
- 1. Поняття договору транспортного експедирування
- 2. Виконання договору транспортного експедирування
- 3. Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування
- Глава 66 Зберігання
- § 1. Загальні положення про зберігання
- § 2. Зберігання на товарному складі
- § 3. Спеціальні види зберігання
- Глава 67 Страхування
- 2. Поняття, істотні умови, укладення договору страхування
- 3. Обов'язки сторін за договором страхування
- 4. Припинення та недійсність договору страхування
- Глава 68 Доручення
- 1. Загальна характеристика договору доручення
- 2. Права та обов'язки сторін
- 4. Припинення договору та його наслідки
- Глава 69 Комісія
- 3. Припинення договору та його наслідки
- Глава 70 Управління майном
- 2. Поняття договору управління майном, його істотні умови та форма
- 3. Предмет договору управління майном
- 4. Суб'єкти договору управління майном
- 5. Зміст договору управління майном
- 6. Припинення договору управління майном
- Глава 71 Позика. Кредит. Банківський вклад
- § 1. Позика
- § 2. Кредит
- § 3. Банківський вклад
- Глава 72 Банківський рахунок
- Глава 73 Факторинг
- 1. Поняття, предмет та сторони договору факторингу
- 2. Зміст факторингового зобов'язання та його виконання
- Глава 74 Розрахунки
- § 1. Загальні положення про розрахунки
- § 2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
- § 3. Розрахунки за акредитивом
- § 4. Розрахунки за інкасовими дорученнями
- § 5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
- Глава 75
- 1. Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- 2. Видавничий договір
- 4. Постановочний договір
- 5. Сценарний договір
- 7. Договір про використання твору декоративно-ужиткового мистецтва
- 8. Договір про створення аудіовізуального твору
- 9. Авторський договір про видання твору своїм коштом
- 12. Договори про управління майновими правами авторів
- 13. Види ліцензій на об'єкти промислової власності
- Глава 76 Комерційна концесія
- 3. Сторони, предмет та форма договору комерційної концесії
- 4. Права і обов'язки сторін договору комерційної концесії
- 5. Зміна та припинення договору комерційної концесії
- Глава 77 Спільна діяльність
- § 1. Загальні положення про спільну діяльність 1. Специфічні риси зобов'язань за спільною діяльністю
- 2. Класифікація зобов'язань за спільною діяльністю та підстави їх виникнення
- § 2. Просте товариство
- 1. Поняття та юридична характеристика договору простого товариства
- 2. Зміст договорів простого товариства
- 3. Припинення договору про спільну діяльність
- Глава 78 Публічна обіцянка винагороди
- § 1. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу
- § 2. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу
- Глава 79
- 2. Суб'єкти зобов'язань, пов'язаних з вчиненням дійу майнових інтересах іншої особи без її доручення
- 3. Зміст зобов'язань, що виникають з ведення справ
- Глава 80
- Глава 81
- 2. Правові наслідки неусунення загрози
- 3. Умови виникнення зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози
- Глава 82 Відшкодування шкоди
- § 1. Загальні положення про відшкодування шкоди
- 2. Підстави цивільно-правової відповідальності за завдання недоговірної шкоди
- 4. Окремі (спеціальні) делікти
- § 2. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
- § 3. Відшкодування шкоди,
- Глава 83
- 4. Майно, яке не підлягає поверненню
- Глава 84 Загальні положення про спадкування
- 2. Перехід прав і обов'язків спадкодавця до спадкоємців
- 4. Об'єкти спадкування
- 5. Права і обов'язки спадкодавця, які не переходять у спадщину
- 6. Підстави відкриття спадщини
- 7. Місце відкриття спадщини
- 9. Право на спадкування
- 10. Особи, які не мають права спадкувати
- 11. Спадкування права на земельну ділянку
- 12. Спадкування частин у праві спільної власності
- 13. Особливості спадкування сум заробітної плати, пенсії, стипендії тощо
- 15. Страхування права на одержання страхового відшкодування
- 16. Особливості спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки
- 17. Спадкування обов'язку відшкодувати збитки
- 18. Відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця
- Глава 85 Спадкування за заповітом
- 2. Заповідальний відказ та інші форми зобов'язання спадкоємців
- 3. Право на обов'язкову частку
- 5. Заповіт подружжя
- 6. Підпризначення спадкоємця
- 7. Форма заповіту
- 8. Секретні заповіти
- 9. Посвідчення заповіту посадовими, службовими особами
- 10. Посвідчення заповіту при свідках
- 12. Таємниця заповіту
- 13. Тлумачення заповіту
- 14. Недійсність заповіту
- Глава 86 Спадкування за законом
- 2. Спадкування усиновленими та усиновлювачами
- 3. Черги спадкоємців за законом
- 4. Спадкування за правом представлення
- 5. Розмір частки у спадщині
- Глава 87 Здійснення права на спадкування
- 2. Строки для прийняття спадщини
- 3. Право на відмову від прийняття спадщини
- 6. Поділ спадщини між спадкоємцями
- 7. Перерозподіл спадщини
- 6. Поділ спадщини між спадкоємцями
- 7. Перерозподіл спадщини
- 8. Пред'явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців
- Глава 88 Виконання заповіту
- 3. Право виконавця заповіту на плату за виконання заповіту
- 4. Контроль за виконанням заповіту
- 5. Підстави припинення повноважень виконавця заповіту
- 6. Право виконавця заповіту на відмову від повноважень
- Глава 89 Оформлення права на спадщину
- 1. Одержання свідоцтва про право на спадщину
- 2. Державна реєстрація права на спадщину
- 3. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та скасування свідоцтва
- Глава 90 Спадковий договір
- 2. Форма спадкового договору
- 3. Обов'язки набувача у спадковому договорі
- 4. Спадковий договір за участю подружжя
- 5. Забезпечення виконання спадкового договору
- 6. Розірвання спадкового договору