§ 46. Взаємозалежність і співвідношення громадянського суспільства і правової держави.
Громадянське суспільство – це, по-перше асоціація людей у який кожна людина вільна як така, що володіє невідчужуваними правами, рівноправна з іншими членами суспільства, самостійна у виборі правового стану (громадянство, іноземного громадянства, відсутність громадянства), по-друге, недержавні (інституціоналізовані в об'єднання громадян) асоціації людей по соціальній, етнічній, релігійній і іншим належностям, політичним, професійним і ін. інтересам, що, по-третє формуються на цих основах суспільні (недержавні) відносини, що розвиваються і функціонують на самоуправлінських засадах, самопрояві волі й інтересів окремих індивідів, їхніх угрупувань, діючих у вільному від державно-правового впливу просторі суспільства.
Становлення і функціонування громадянського суспільства у недержавній сфері суспільних відносин не означає його ізольованості від державно-правових інститутів, організаційної діяльності державних органів і організацій правових засобів впливу на діяльність організацій і поводження людей у системі громадянського суспільства. При цьому використовуються різні державно-правові засоби: законодавчі акти, правові відносини, що складаються в зв'язку з правовим регулюванням поводження людей, організацією, реорганізацією, діяльністю і припиненням об'єднань людей, функціонуванням інших інститутів громадського суспільства, договірні і позадоговірні засоби правового регулювання взаємин, взаємодії суспільства і держави, правоохоронна діяльність держави, його органів і організацій.
Демократична правова держава заснована і діюча на демократичних початках юридична організація суспільства, правова форма організації і діяльності публічно-політичної влади, і її взаємин з людиною різних цивільних (прав) стану і громадянському суспільством.
Найважливіші принципи громадянського суспільства і демократично-правової держави, їхніх взаємин на індивідуальному і масовому (асоційованому) рівнях закріплені й оформлені в системі конституційного ладу. У відмінності від суспільства, у яке держава входить у якості найважливішої політичної організації, центра, навколо якого «обертається» усе політичне життя, громадянське суспільство не включає державу, не дивлячись на те, що всі його потреби й інтереси в різному ступені і формі знаходять висвітлення в державній діяльності, переломлюються «крізь» волю держави, одержуючи загальне значення в системі законодавства, юридичних засобів, що забезпечують стабільність і нормальний розвиток цивільного суспільства.
Визначається службова, обслуговуюча роль держави у відношенні цивільного суспільства, відтворення для нього нормальних демократичних умов існування і розвитку. З іншого боку, функціонування громадянського суспільства відповідно до законів держави, повага суспільством державності.
Конституційними ознаками демократичної правової держави є:
розмежування функцій, сфер впливу і відповідальності між державою і громадянським суспільством для того, щоб державне регулювання в громадянському суспільстві здійснювалося в межах, визначених Конституцією, створило для суспільства умови нормального розвитку, а громадянське суспільство і його інститути, роблячи постійний вплив на державну політику, не претендували на суверенну владу, на здійснення владних-управлінських функцій, узурпацію влади окремими партіями, чи угрупованнями обличчями, а була вільною асоціацією людей, їхнім соціальним будинком;
досягнення політичної (державної) влади тільки за допомогою законом передбачених форм прямого народовладдя, демократичних виборів, що мають загальної, рівний, прямої характер за умови таємного голосування і виключного права вищого органа державної влади виступати від імені всього народу;
поділ державної влади на законодавчу, виконавчу, контрольну, судову, кожна з який діє незалежно, самостійно, у взаємодії з іншою владою, як правило (виключення може бути встановлено тільки Конституцією), без права взаємного делегування функцій і повноважень, на засадах взаємних стримань і противаг;
розмежування компетенції між центральною владою й органами регіонального і місцевого самоврядування, центральною і місцевою державною адміністрацією, органами регіонального місцевого самоврядування й інших форм територіальної самоорганізації громадян із правом делегування повноважень і договірною компетенцією в системі самоврядування територіальним колективом (громади, комуни);
визнання держави не даруванням ним природних відчужуваних і недоторканних прав і воль людини і громадянина, забезпечення цих прав і воль державним захистом.
- Конституційне право України Опорний конспект з курсу “Конституційне право України”.
- § 1. Конституційне право – провідна галузь права України.
- § 2. Поняття і предмет конституційного права України.
- § 3. Роль конституційного права України в системі права України.
- § 4. Основні принципи та система конституційного права України.
- § 5. Поняття і система інститутів конституційного права України.
- § 6. Конституційно-правові норми, їх особливості та види.
- § 7. Порядок реалізації конституційно-правових норм.
- § 8. Поняття і види конституційно-правових відносин.
- § 9. Суб’єкти і об’єкти конституційних відносин.
- § 10. Підстави виникнення і припинення конституційно-правових відносин.
- § 11. Структура конституційно-правових норм.
- § 12. Поняття і види джерел конституційного права.
- § 13. Види джерел конституційного права України.
- § 14. Конституція України – основне джерело конституційного права України.
- § 15. Загальна характеристика і основні риси Конституції України.
- § 16. Поняття, види і роль закону в системі джерел конституційного права України.
- § 17. Порядок прийняття законів.
- § 18. Стадії законодавчого процесу.
- § 19. Значення і юридична сила конституційних і звичайних законів.
- § 20. Суть конституціоналізму.
- § 21. Суть фактичної та юридичної конституції.
- § 22. Історія розвитку Конституції України.
- § 23. Значення та характеристика Конституції п. Орлика.
- § 24. Основні положення Конституції України.
- § 25. Поняття і принципи конституційного устрою України.
- § 26. Поняття і властивості державного суверенітету України.
- § 27. Суверенітет і принципи держави України.
- § 28. Організація державної влади в Україні.
- § 29. Розподіл державної влади.
- § 30. Суть і зміст народовладдя в Україні.
- § 31. Форми здійснення прямого народовладдя в Україні.
- § 32. Поняття і форми представницької демократії.
- § 33. Правові гарантії здійснення народовладдя.
- § 34. Поняття, принципи і зміст правового статусу особи.
- § 35. Поняття громадянства і засоби його набуття.
- § 36. Інститут громадянства в Українській державі. Порядок набуття і припинення громадянства України.
- § 37. Класифікація прав і свобод громадян.
- § 38. Політичні права і свобода громадян України.
- § 39. Соціально-економічні та інші права громадян України.
- § 40. Система обов’язків громадян України.
- § 41. Гарантії здійснення прав і свобод громадян України.
- § 40. Правовий статус іноземців в Україні та його основні принципи.
- § 41. Права і обов’язки іноземців в Україні.
- § 42. Відповідальність іноземців за правопорушення та захист їх прав.
- § 43. Поняття категорії осіб без громадянства. Права і обов’язки осіб без громадянства.
- § 44. Поняття національного режиму.
- § 45. Поняття права притулку.
- § 46. Взаємозалежність і співвідношення громадянського суспільства і правової держави.
- § 47. Правове регулювання підприємницької діяльності.
- § 48. Поняття, форма і принципи державного устрою України.
- § 49. Державно-правові ознаки України як держави.
- § 50. Поняття суверенітету держави України.
- § 51. Поняття і зміст компетенції держави України.
- § 52. Поняття і значення адміністративно-територіального поділу держави.
- § 53. Основні принципи адміністративно-територіального поділу України.
- § 54. Види адміністративно-територіальних одиниць в Україні.
- § 55. Порядок зміни адміністративно-територіального поділу України.
- § 56. Державні символи України.
- § 57. Поняття, ознаки і система органів Української держави.
- § 58. Верховна Рада України в системі органів Української держави.
- § 59. Порядок утворення Верховної Ради та її компетенція.
- § 60. Постійні комісії Верховної Ради України.
- § 61. Правовий статус Президента України.
- § 62. Президент України – найвища посадова особа держави і глава виконавчої влади.
- § 63. Кабінет Міністрів України – орган державної виконавчої влади.
- § 64. Порядок формування і склад Кабінету Міністрів України.
- § 65. Компетенція Кабінету Міністрів України.
- § 66. Правоохоронні органи в системі органів Української держави.
- § 67. Поняття і суть виборчого права і виборчої системи.
- § 68. Демократизм виборчої системи в Україні.
- § 69. Основні принципи виборчої системи в Україні.
- § 70. Порядок організації та проведення виборів.
- § 71. Гарантії здійснення виборчого права.
- § 72. Поняття і види референдумів.
- § 73. Принципи участі громадян у референдумах.
- § 74. Демократичні засади підготовки і проведення референдумів.
- § 75. Депутати – повноважні представники народу в Радах народних депутатів.
- § 76. Повноваження депутатів.
- § 77. Права депутатів.
- § 78. Обов’язки депутатів.
- § 79. Основні гарантії депутатської діяльності.
- § 80. Депутатський запит і депутатське звернення.
- § 81. Місцеві органи влади і самоуправління в системі органів держави, їх роль і значення.
- § 82. Основні принципи утворення місцевих органів влади. Терміни повноважень.
- § 83. Система і компетенція місцевих Рад народних депутатів.
- § 84. Організаційно-правові форми діяльності місцевих Рад.
- § 85. Конституційний Суд України, його повноваження і роль у системі органів держави.
- § 86. Органи правосуддя в Україні.
- § 87. Діяльність депутатів у Раді та її органах.
- § 88. Організація роботи Верховної Ради України.
- § 89. Правовий статус Автономної Республіки Крим.
- § 90. Конституційне регулювання економічних відносин.