logo
Довгерт, Кузнецова - Коментар до Цивільного код

3. Суб'єкти фактичного володіння

  1. Фактичним володільцем є той, хто фактично володіє річчю(майном) і вважає цю річ (майно) своєю. Володільцем може бутибудь-яка фізична чи юридична особа, яка може бути суб'єктомправа власності. Володільцями однієї і тієї ж речі (майна) можутьбути одночасно дві або більше осіб. Володільцями можуть бути якгромадяни України, так і громадяни зарубіжних країн або особибез громадянства, а також юридичні особи незалежно від їхпостійного місця перебування.

  2. Фактичне володіння може виникнути в тієї чи іншої особи напідставі різних фактичних обставин. Це може бути продаж, дарування, міна чи будь-яке інше відчуження речей (майна) особою,яка не мала права на його відчуження. Це може бути будь-яке інше придбання речей (майна) на підставі фактів, що не породжуютьправових наслідків, наприклад, придбання майна без належногоправового оформлення (нотаріального посвідчення, державної реєстрації тощо).

  3. За давнім цивільно-правовим принципом ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам. Особа, яка відчужує майно, не маючи на це права, не може перенести на набувача правовласності. Саме в силу даного принципу часто виникає фактичневолодіння. Проте ЦК у певних випадках робить із цього загального правила винятки. Відповідно до норм ЦК про захист права власності у добросовісного набувача майно може бути витребуваневласником лише в таких випадках:

  1. майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

  2. майно було викрадене у власника або в особи, котрій він передав його у володіння;

282

3) майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав його у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В Інших випадках від добросовісного володільця майно не може бути витребуване власником або особою, якій воно було передано у володіння. Але ж цей добросовісний володілець (набувач) не має достатньої правової підстави для того, щоб його визнати власником. Проте норми, що регулюють купівлю-продаж, містять припис, відповідно до якого продавцем майна може бути тільки власник, за винятком примусового продажу або випадків, наведених вище. Отже, якщо власник речі її позичив, здав у оренду, прокат, найм тощо, а зазначена особа продала дану річ будь-якій третій особі, то від останньої власник речі не може ЇЇ витребувати, а ця третя особа безпідставно визнається власником. У цьому вбачається певна непослідовність ЦК.