8. Цивільна дієздатність та її диференціація

1. Стаття 30 ЦК визначає дієздатність як здатність особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Найбільш істотними елементами змісту дієздатності громадян є: можливість самостійного вчинення правочинів (правочиноздат-ність); можливість нести самостійну майнову відповідальність (де-ліктоздатність); можливість складати заповіт та бути спадкоємцем

36

і'тестаментоздатність); можливість обирати собі представника та самому виступати як представник (транедієздатність); можливість займатися 'підприємницькою діяльністю (бізнеедієздатність). Доцільність виокремлення такого елементу дієздатності як бізнеедієздатність зумовлена тим, що цей елемент загального поняття дієздатності не обмежується лише загальним правом вчиняти право-чини, а й пов'язаний Із вчиненням дій щодо державної реєстрації громадянина як індивідуального підприємця, з одного боку, і поширенням на фізичних осіб-піпприємців правил нормативно-правових актів, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб (ст.ст.50-54 ЦК).

На перший погляд, виокремлення деяких елементів дієздатності не має практичного значення, а швидше знаходиться у площині теоретичних дискусій. Проте це невірне враження. ЦК, даючи у ст.30 загальне визначення дієздатності, у подальших нормах диференційовано підходить до виникнення окремих елементів дієздатності. Так, якщо правоч и нездатність виникає у особи, яка досягла 14 років (за умови, шо батьки, усиновлювачі чи піклувальники не заперечують проти правочину — ст.ст.32, 222), то виникнення де-ліктоздатностІ ЦК пов'язує з наявністю додаткових умов (зокрема, з наявністю майна, достатнього для відшкодування — ст.ЗЗ). Якщо часткова правочиноздатність є навіть у особи, яка не досягла 14 років (ст.31), то транедієздатність, як випливає зі ст.242 ЦК, настає лише з досягненням нею повноліття. Хоча заповіт є одностороннім правочином, але право на нього (тестаментоздатнїсть) виникає лише у осіб з повною цивільною дієздатністю і до того ж (на відміну від інших правочинів) не може здійснюватися через представника (ст.1234 ЦК). Така сама вимога повної дієздатності, як загальне правило, висунута ст.50 ЦК щодо фізичної особи, яка хотіла б займатися підприємницькою діяльністю. Виняток з цього правила встановлений ст.35 ЦК, але й тут є особливість — віковою межею є "нетиповий" для норм ЦК вік — 16 років. Тому слід визнати, шо розрізнення вказаних елементів дієздатності є доцільним і з практичної точки зору, оскільки дає змогу диференційовано підходити (що робить і ЦК) до визначення вимог стосовно надання особі того чи іншого виду (елементу) дієздатності.