4. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання

1. Правило про недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов без перебільшення є однією з істотних новел ЦК.

386

Відповідно до ст.162 ЦК 1963 p. одностороння відмова від зобов'язання допускалася тільки у випадках, передбачених законом, а відтак, договір, в якому встановлювалась можливість односторонньої відмови від зобов'язання (всупереч законові, яким така можливість не передбачалася), в цій частині міг бути визнаний недійсним. Новий ЦК допускає таку можливість. Надання сторонам зобов'язання права встановити в договорі можливість односторонньої відмови від зобов'язання повною мірою відповідає принципам цивільного права як права приватного.

2. Право односторонньої відмови від зобов'язання або зміни його умов в певних випадках може бути закріплено і в законі.

В законі також можуть встановлюватися випадки, коли одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються. За договором банківського вкладу встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин не може бути односторонньо зменшений банком, якщо Інше не встановлено законом (ст.1061 ЦК).

Слід звернути увагу на те, що законодавець розрізняє поняття "одностороння відмова від зобов'язання" та "розірвання договору" — про це свідчить, зокрема, аналіз ст.611 ЦК. Насправді ж ці два поняття є синонімічними і характеризують одне правове явище — розірвання договору внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання.

и-

387