169. Державний контроль у сфері захисту економічної конкуренції.

Центральне місце в системі органів контролю у сфері конкуренції належить АМК. Контрольна діяльність АМК має функціональну спрямованість, а його контрольні повноваження спрямовуються на всі органи, тобто він за своєю суттю є спеціальним і надвідомчим.

Антимонопольні органи мають досить широкі повноваження, які дають можливість їм самим обирати і застосовувати різні методи контролю та регулювання ринку.

Особливості реалізації контрольних функцій АМК найбільш виразно проявляються при розмежуванні попереднього, поточного (оперативного) та наступного контролю.

Попередній контроль здійснюється до початку вироблення прогнозних висновків і прийняття відповідних рішень до початку здійснення господарської діяльності та реалізації управлінських рішень з метою запобігання високій концентрації виробництва та обігу, шляхом попереднього погодження з антимонопольними органами дій, що можуть призвести до монополізації ринку, або будь-яким іншим чином негативно вплинути на структуру ринку, а також шляхом надання антимонопольними органами рекомендацій щодо запобігання порушенням конкурентного законодавства.

Поточний (або оперативний) контроль здійснюється у формі контрольних перевірок та розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що проводяться антимонопольними органами в межах наданої їм компетенції.

Наступний контроль на відміну від попередніх видів контрольної діяльності має на меті з'ясувати відповідність результату до започаткованого рішення. 170. Загальна характеристика державної політики у паливно-енергетичній сфері.

Концептуальні підходи до розвитку паливно-енергетичного комплексу України на період до 2010 р. передбачають: проведення активної політики ресурсо- і енергозбереження, максимально економічно та екологічно виправдане використання власних енергоресурсів; здійснення структурної перебудови економіки, зменшення енергоємності виробництва та орієнтацію на використання альтернативних видів палива та енергії. Для відродження вугільної промисловості необхідні великі державні капіталовкладення, а також втілення нових високопродуктивних технологій видобутку, збагачення та використання вугілля.

Закриття старих малорентабельних шахт пов'язане з адекватними діями із соціального захисту звільнених робітників, а також із розв'язанням складних екологічних проблем шахтарських регіонів. У нафтогазовій промисловості головними напрямами розвитку передбачається концентрація матеріальних і фінансових ресурсів на збільшення експлуатаційного буріння, ефективне використання діючих і введення в експлуатацію відкритих газових родовищ.

Розвиток електроенергетики передбачається у таких напрямах: технічне переозброєння теплових електростанцій; впровадження екологічно чистих технологій спалювання вугілля з застосуванням високоефективного парогазового обладнання, а також розвитку та реконструкції електричних мереж.

Використання інших відновлюваних джерел енергії також є важливим резервом для вироблення енергії, особливо на регіональному рівні.

Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) в організаційно-структурному аспекті представлений підприємствами, підвідомчими Міністерству палива та енергетики, Міністерству вугільної промисловості і Державній акціонерній компанії (ДАК) «Нафтогаз України», окремі приватизовані підприємства з виробництва та розподілу паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР).

Правове регулювання за основними галузями енергетики ґрунтується на ряді законодавчих актів.

В електроенергетиці для врегулювання ключових питань функціонування галузі в ринкових умовах прийнято Закон України «Про електроенергетику» (1997 p.), який визначає основні положення комплексного реформування електроенергетичної галузі.

У нафтогазовій промисловості діє Кодекс України про надра (1994 p.), який регулює гірничі відносин в країні метою раціонального комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей та навколишнього середовища, а також забезпечення прав і інтересів відповідних підприємств і громадян.

Гірничий Закон України (1999 р.) у вугільній промисловості врегульовує правові та організаційні засади гірничих робіт і поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств (установ, організацій, гірничих об'єктів), що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, незалежно від їх форми власності та підпорядкування.

У нафтогазовій промисловості Закон України «Про гафту і газ» (2001 р.) визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової галузі України та регулює відносини, пов'язані з особливостями користування нафтогазоносними надрами, видобутком, транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі, захисту прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням, 136 транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх переробки тощо.

Важливою для України є проблема раціонального та економічного використання енергетичних корисних копалин, підвищення енергетичної ефективності в усіх сферах діяльності держави.

Згідно із Комплексною державною програмою енергозбереження України, яка була схвалена Кабінетом Міністрів України в 1997 p., основними принципами державної політики у сфері енергозбереження є:

а) створення державою економічних і правових умов заінтересованості в енергозбереженні юридичних та фізичних осіб;

б) здійснення державного регулювання діяльності у сфері енергозбереження на основі застосування економічних, нормативно- технічних заходів управління;

в) пріоритетність вимог енергозбереження при здійсненні господарської, управлінської або іншої діяльності, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів.