logo
Теор_я держави _ права (Сухонос)

Глава 16. Типологія держави: иивілізаиійний підхід 315

ж пов'язаним єдиною дисципліною), який має право і водночас

ні під гаслом захисту всієї нації. Концепція, що розглядає армію як носія та виразника загальнонаціональних інтересів, безпосе­редньо пов'язана з латиноамериканською традицією мілітариз­му і кауділізму. І хоча система одноосібних правителів - кауди-льйо - відійшла у минуле разом з відверто мілітаристськими режимами, вона все одно впливає на латиноамериканський тип держави. Хоча формально армія не втручається в політичні про­цеси, в умовах латиноамериканського типу держави вона сприяє їх нормальному розвитку і дотриманню всіма їхніми учасника­ми відповідних правил гри.

Латиноамериканський тип держави традиційно зазнає впли­ву римсько-католицької церкви. При цьому значну роль віді­грає взаємодія церкви з державою. Варіантів такої взаємодії три:

  1. Держава І церква офіційно уклали між собою союз.

  2. Держави обмежують церковну діяльність введенням спеціа­ льних законів, або навіть контролює її за допомогою спеці-

  3. Держава і церква відокремлені одна від одної за принципом «вільна церква у вільній державі».

Проте навіть у випадках такого спеціального контролю та відокремлення, церква в Латинській Америці є одним з голов­них носіїв суспільної ідеології, адже понад 90% усього населен­ня регіону сповідає католицизм. При цьому діяльність церкви чинить суттєвий вплив на функціонування всього державного механізму та суспільної свідомості як для правлячої еліти, так і для широких верств населення.

Держава африканської цивілізації. Африканський тип дер­жави є домінуючим на африканському континенті, що звільнив­ся від колоніальної залежності. Проте й на сьогодні там не скла­лися режими біхевіористичного чи лібертарного типу. Доміну­ючим державним режимом в умовах держави африканської цивілізації є консервативно-терористичний.

Соціальна основа державної влади спирається на племінну структуру. Те, що в Африці існують зазначені конгломерати ет-носів-племен, які були довільно об'єднані колонізаторами в єди­ні держави, не дозволило сформувати на більшості її території національних держав. Це також стало неможливим унаслідок:

  1. відсутності загальної колоніальної історії;

  2. відсутності загальної системи символів;

  3. присвоєння культурних досягнень інших цивілізацій.

31 6 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Отримання від західних країв певних національно-держав­них форм закономірно адаптувалося до реального стану місце­вого суспільства з його низьким рівнем і специфічним харак­тером формаційно-цивілізаційного розвитку, авторитарне-тота­літарною політичною культурою та авторитарною політичною традицією.

Африканський тип держави, що склався під впливом зазна­чених чинників, являв собою різні модифікації персоніфікова­ної влади, що уособлювала приховану, рідше - відкриту, доміна-дію сил етнічного, етнічно-регіонального і/або конфесійного ха­рактеру.

Економічною основою державної влади служить те майно, що знаходиться в державній власності. Проте формування цьо­го майна відбувається за допомогою різних засобів. Ті варіанти, коли держава формує свою власність шляхом оподаткування приватних власників в умовах африканського типу держави досить обмежені. Річ у тому, що влада і власність у державах цього типу не розділені, а отже, і якась прогресивна система опо­даткування не буде працювати в цих умовах. Проте, як відомо, саме така система існує в ПАР. Інший же варіант розвитку дер­жавних підприємств існує далеко не у всіх африканських дер­жавах. Так, у Танзанії розвиток державних підприємств здійс­нюється в рамках ПЕВ - Планів економічного відновлення. Така економічна система існує в рамках держав, що в минулому оби­рали «соціалістичну орієнтацію» (наприклад, Ефіопія). Проте більшість держав цього не має, і найпотужнішим варіантом фо­рмування державної власності є допомога інших держав, що фо­рмують державну власність в країнах африканської цивіліза­ції за допомогою кредитів. Однак і цей варіант нині викликає сумнів. Справа в тому, що більшість міжнародних кредиторів африканських держав стала проводити політику структурного регулювання, яке дозволяє іноземцям втручатися у внутрішні справи останніх,

В умовах африканської держави також ускладнене існуван­ня морально-ідеологічної основи державної влади. Це можна пояснити наявністю племінної структури та відсутністю єдиної ідеології національного або державного будівництва. Саме тому майже всі держави африканського типу є малолегітимними, чи­сленними також є спроби узурпації влади. Однак спроби подо­лати таке становище на сьогодні вже існують. Так, Президент Південно-Африканської Республіки в 1997 році запропонував нову стратегію розвитку «Африканський ренесанс», яка орієнтує