logo
Довгерт, Кузнецова - Коментар до Цивільного код

§ 3. Порука

1. Порука є одним з традиційних способів забезпечення виконання зобов'язань, що з'явився ще в римському приватному праві.Порука становить собою акцесорне (додаткове) зобов'язання, щовстановлюється на підставі окремого договору між кредитором татретьою особою, яка за цим договором відповідатиме перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Відповідно до ст,553ЦК за договором поруки поручитель поручається перед кредиторомборжника за виконання ним свого обов'язку. При цьому поручителем може бути одна особа або декілька осіб (ч.З ст.553 ЦК), які всилу певних обставин мають заінтересованість в укладенні договору поруки. Такі особи відповідають перед кредитором солідарно,якщо інше не встановлено договором поруки.

Головна ж мета цього способу забезпечення виконання зобов'язання полягає у залученні додаткового боржника, який поряд з основним нестиме відповідальність перед кредитором за належне виконання зобов'язання.

2. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (п.2 ч.і ст.553 ЦК), отже в кредитора відсутнє право вимагати виконання зобов'язання, яке не було порушене,замість боржника від поручителя. Слід зазначити, що поручительвиконує своє зобов'язання за договором поруки, а не зобов'язанняборжника за основним договором. Поручитель лише відповідає заборжника, який порушив своє зобов'язання перед кредитором. Відтак, немає підстав вважати, що поручитель обов'язково повинен мати усі ліцензії та дозволи, які є у боржника та необхідні йому дляналежного виконання зобов'язання перед кредитором. Наприклад,якщо будівельна організація (боржник) зобов'язалася перед кредитором виконати певні будівельні роботи, таке зобов'язання може забезпечуватися договором поруки, поручителем за яким виступаєособа без відповідної ліцензії на здійснення певних будівельних робіт. У випадку порушення будівельною організацією своїх зобов'язань, до поручителя може бути заявлена вимога про відшкодування збитків, але не про виконання зобов'язання в натурі.

  1. За загальним правилом у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договоромпоруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальністьпоручителя. Договором поруки також може бути обмежений і обсяг відповідальності поручителя перед кредитором (наприклад,встановлена відповідальність виключно за сплату основного боргу).Якщо ж таке застереження в договорі поруки відсутнє, поручительвідповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків тощо (ст.554 ЦК).

  2. Наявність спільного обов'язку поручителя і боржника відповідати за невиконання зобов'язання перед кредитором зумовлюєпевні додаткові права і обов'язки поручителя у разі пред'явлення донього вимог із договору поруки. Зокрема у разі одержання вимогикредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а

402

в разі пред явлення до нього позову — подати відповідне клопотання про залучення боржника до участі у справі. В іншому випадку (якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і самостійно виконає зобов'язання боржника перед кредитором), боржник має право висунути проти вимоги поручителя, який займе місце кредитора у зобов'язанні, усі заперечення, які боржник мав проти вимоги первісного кредитора.

Крім того, ЦК надає поручителю право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник навіть у випадку, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг, за умови, що ці заперечення не пов'язані з особою боржника (ч.2 ст.555 ЦК).

5. Якщо боржник виконав зобов'язання, забезпечене порукою,він повинен негайно повідомити про це поручителя. У разі якщовнаслідок відсутності такої інформації поручитель після виконаннязобов'язання боржником також виконав зобов'язання на користькредитора, поручитель має право стягнути з кредитора безпідставноодержане або на свій розсуд пред'явити зворотну вимогу до боржника (ч.2 ст.557 ЦК). Крім того, є підстави вважати, що у такій ситуації поручитель вправі пред'явити до. боржника вимогу про відшкодування збитків, що виникли в нього у зв'язку з ненаправленням йому боржником повідомлення про виконання ним свого обов'язку.

Вбачається, що такими самими правами користується і боржник, оскільки він має право на отримання від поручителя інформації про виконання зобов'язання. Крім того, у разі якщо така Інформація не була своєчасно повідомлена поручителем боржникові, і боржник виконав зобов'язання кредитору, є підстави вважати, що поручитель має відшкодувати боржнику пов'язані з цим збитки.

  1. Боржник, як правило, не бере участь у договорі поруки — це,передусім, грунтується на тому, що договір поруки не передбачаєвиникнення або навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язківборжника. Договір поруки врегульовує відносини, що можуть виникнути між кредитором та поручителем у разі порушення боржником своїх зобов'язань. Водночас, враховуючи, що після виконання поручителем зобов'язання за боржника до поручителя переходять права кредитора на отримання виконання (ч.2 ст.556 ЦК),доцільним вбачається ознайомлення боржника Із умовами договору поруки. Крім того, таке ознайомлення значною мірою відповідатиме принципу добросовісності, оскільки боржнику буде відомопро можливість зміни кредитора у разі невиконання боржникомсвоїх зобов'язань. Відтак це унеможливить акумулювання вимог доборжника без його відома третього особою, яка зацікавлена в отриманні контролю над боржником.

  2. ЦК вирішив питання про те, чи є договір поруки оплатним.Відповідно до ст.558 ЦК поручитель має право на оплату послуг,наданих ним боржникові. Оплата таких послуг має здійснюватисяна підставі окремої угоди, що укладається між боржником та поручителем і за своєю правовою природою є договором про наданняпослуг. При цьому вбачається, що така угода може укладатися якДо виникнення обов'язку поручителя відповідати перед кредиторомЗа боржника, так і після фактичного виконання поручителем своїхобов'язків за договором поруки. « а і.!,..--

403

Як випливає з ч.і ст.903 ЦК, за договором про надання послуг замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Отже, порядок оплати послуг поручителя має бути визначений у договорі. У разі, якщо поручитель і боржник не дійдуть взаємної згоди щодо визначення ціни договору, а поручитель вже виконав свої зобов'язання за договором поруки, ціна за надані послуги має бути визначена відповідно до ч.4 ст.632 ЦК.

Слід зазначити, що вказане правило може бути застосоване до визначення вартості послуг поручителя лише у разі, якщо укладення договору поруки за боржника здійснено на прохання останнього, або принаймні було з ним погоджено. Якщо ж договір поруки укладений без відома і волі боржника, а поручитель виконав зобов'язання за договором поруки перед кредитором, в такій ситуації відсутні підстави вимагати від боржника винагороди на користь поручителя за виконання договору поруки. Поручитель в цьому випадку просто замінює кредитора в основному зобов'язанні без отримання винагороди за свої послуги.

8. Враховуючи, що порука є акцесорним зобов'язанням стосовно основного зобов'язання між кредитором і боржником, договірпоруки припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання (ч, 1 ст.559 ЦК).

Водночас договір поруки також припиняє свою дію, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Таким чином законодавець встановлює певну санкцію для кредитора, який прострочив, тобто відмовився від отримання належного виконання (ч.і ст.613 ЦК), у вигляді припинення забезпечувального зобов'язання (поруки третьої особи за боржника).

Самостійною підставою припинення договору поруки як способу забезпечення виконання зобов'язань, пов'язаного з особистістю боржника, ч.З ст.559 ЦК визначає і переведення боргу за основним зобов'язанням на іншу особу. Водночас, якщо поручитель поручився нового боржника, правові підстави для припинення поруки відсутні.

9. Традиційною підставою припинення поруки, як і будь-якого'іншого договірного зобов'язання, є закінчення її строку, який визначений у договорі. Якщо ж строк дії поруки договором не встановлено, законодавець для таких випадків закріпив скороченийтермін у шість місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання для пред'явлення кредитором вимоги до поручителя. Після закінчення цього строку порука припиняється. Якщо жстрок основного зобов'язання не встановлений або встановлениймоментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року віддня укладення договору поруки (ч.4 ст.559 ЦК).