logo
Довгерт, Кузнецова - Коментар до Цивільного код

Глава 44

Право інтелектуальної власності на торговельну марку

1. Поняття торговельної марки

  1. Торговельна марка — це знак, який допомагає відрізнити продукт одного підприємства від такого самого продукту іншого підприємства. Продукт у цьому разі вживається у значенні товару, тобто цевсе, що продається. Цей товар повинен мати розпізнавальний знак,аби покупець міг вибрати потрібний товар серед подібних- Такий вибір істотно спрощується, якщо продукт позначений торговельноюмаркою, оскільки, знаючи торговельні марки тієї чи іншої фірми,покупець може судити про якість та інші характеристики товару.

  2. Торговельні марки виконують чотири основні функції:

  1. вирізнення товару або послуг серед інших подібних, що пе-ребувають у цивільному обороті;

  2. вказівка на походження товару або послуг;

  3. вказівка на певну якість товару і послуг;

  4. рекламування даного товару і послуг.

Марки мають бути характерними (тобто відрізнятися від назви самого товару або сфери його застосування) і в той же час різко відрізнятися від марок, що використовуються конкурентами.

Функція вказівки на джерело походження товару чи послуги дуже близька до функції виокремлення. Тут під джерелом мається на увазі не географічна область, а підприємство.

Функція вказівки на певну якість товару чи послуг полягає в тому, що торговельна марка, за загальним правилом і традицією, що склалася, має вказувати на якість товару чи послуг, які у споживача не викликають сумніву, тобто такий знак вказує на високу якість та інші позитивні характеристики товару чи послуг.

Функція рекламування є також однією з основних функцій марки. Внаслідок зв'язку між товаром (послугами) і законом останній дає суспільству Інформацію про товари та послуги і цим самим допомагає володільцям стимулювати та зберігати попит на ці товари та послуги. Марки не повинні вводити в оману споживача, використовуватись для фальсифікованої реклами або нечесної конкуренції.

Правова охорона надається марці, що не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності і моралі та на яку не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені законом.

Заявлене позначення має бути новим, невідомим у межах України, тобто новизна позначення обмежується лише територією України.

Позначення має бути корисним. Воно має певним чином Індивідуалізувати надійну конкурентоспроможність і стабільність попиту на товар і послуги.

Знак повинен мати об'єктивне вираження, яке дає змогу маркувати ним випущені вироби й упаковку, використовувати у техніч

362 - •;•• .-

ній і супровідній документації тощо без зниження якості і зовнішнього вигляду товару, тобто бути технологічним. Нарешті, позначення має відповідати вимогам промислової естетики та ергономіки щодо благозвучності, бути милозвучним і легковимовним. Лише сукупність зазначених вимог дає підставу визнати заявлене позначення як знак для товарів і послуг.

3. Перелік позначень, наведених у законі, що не можуть бути визнані як знак для товарів і послуг, поділяється на чотири групи.

Першу групу становлять символи, позначення, відзнаки, що мають уже офіційно визнане значення для держави чи суспільства. До цієї групи належать: герби, прапори, емблеми, офіційні назви держав; скорочені або повні найменування міжнародних міжурядових організацій, а також офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; нагороди та інші відзнаки. У разі згоди компетентних органів або власників позначень вони можуть вноситися до знака як елементи, що не охороняються.

Другу групу позначень становлять позначення, які не відповідають вимогам законодавства. Вони або не мають розрізняльної здатності, або є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду, або лише вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, а також на місце і час виготовлення чи збуту товару або надашія послуги. До цієї ж групи належать позначення, які не можуть бути визнані знаками, оскільки можуть ввести в оману споживача щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар чи надає послуги. Не визнаються знаками також позначення, що є загальновживаними символами і термінами.

До третьої групи позначень закон відносить такі, що є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з:

  1. знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи щодо однорідних товарів і послуг;

  2. знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна;

  3. фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належатьіншим особам, які одержали право на них до дати подання до патентного відомства заявки стосовно однорідних товарів і послуг;

  4. зазначеннями походження товарів, крім випадків, коли вонивключені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я інших осіб, які мають право користуватися такими зазначеннями;

  5. сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку.

До четвертої групи належать позначення, які підпадають під чинність інших законів:

  1. промислові зразки, права на які належать в Україні іншимособам;

  2. назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтваабо цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти беззгоди власників авторського права або їх правонаступників;

363

3) прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

4. Закон передбачає такі види торговельних марок: словесні (слова й абревіатури, наприклад "Тавры", "Славутич", КрАЗ); зображувальні (композиція ліній, плям, фігур, форм на площині); об'ємні (композиції фігур у трьох вимірах, тобто у формі самого виробу або його упаковки — флакони, пляшки тощо); комбіновані (сполучення зображувальних, словесних і об'ємних елементів). Знаки можуть бути виконані в будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.