7. Місце проживання і цивільна правоздатність

1. Місце проживання має істотне значення для здійснення і захисту прав фізичної особи, забезпечення стабільності цивільнихвідносин. Так, місце проживання боржника або кредитора можемати значення для встановлення місця виконання зобов'язань, якщо воно не передбачено законом чи договором (ст.532 ЦК), місцявідкриття спадщини (ст. 1221 ЦК), для визнання особи безвісновідсутньою і оголошення ЇЇ померлою (ст.ст.43, 46 ЦК).

Тому ст.29 ЦК спеціально присвячена цьому питанню. Згідно з цією нормою місцем проживання фізичної особи є жилий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Слід зазначити, що ця норма ЦК грунтується на конституційному положенні, згідно з яким кожний, хто законно перебуває на території України, має право вільно пересуватися, вибирати місце перебування І проживання (ст.ЗЗ Конституції). Тут варто звернути увагу на те, що ст.ЗЗ Конституції розрізняє місце перебування громадянина і місце його проживання. У місці перебування фізична особа знаходиться тимчасово (готель, санаторій тощо). Натомість, місце проживання фізичної особи — це місце, де громадянин постійно чи переважно проживає як власник житла, наймач житла (піднаймач), як член сім'ї власника, наймача тощо або на іншій підставі, передбаченій законодавством (жилий будинок, квартира, службове жиле приміщення, гуртожиток, будинок-інтернат для Інвалідів, громадян похилого віку, ветеранів тощо).

2. Фізична особа може проживати у якомусь місці постійно. Алевона може мати кілька місць проживання. Тоді виникає потребавстановлення того місця, де вона проживає переважно. Слово "переважно" у цьому контексті означає, що фізична особа перебуває уЦьому місці таку кількість часу, яка дозволяє їй вчинити значнукількість юридично значимих дій.

З метою забезпечення умов для реалізації громадянами своїх ^пРав і свобод та виконання ними своїх обов'язків перед іншими суб'єктами права встановлена реєстрація громадян України за міс-Цем проживання і за місцем тимчасового перебування. Оскільки Нормативні акти про прописку є такими, що суперечать Конститу-

ції, громадяни, прописані за місцем постійного проживання, вважаються такими, що пройшли реєстрацію. Відмова у реєстрації (яка не має конститутивного значення, але зберігає значення доказу при встановленні місця проживаніш) може бути оскаржена у судовому порядку.

Можливість вільного обрання місця проживання залежить від віку та стану психічного здоров'я фізичної особи.

3. Вільно і самостійно реалізувати це право може фізична особа, яка досягла 14 років. На відміну від ЦК 1963 р., у ЦК 2003 p.вік, з якого особа набуває права самостійно та вільно обирати собімісце постійного проживання, зменшено з 15 до 14 років. Однакварто звернути увагу на існування колізії норм ЦК та СК. Зокрема, якщо у ст.29 ЦК йдеться про набуття права вибирати місцепроживання з 14 років, то вже ст.35 ЦК передбачає можливість набуття повної цивільної дієздатності (а, отже, і самостійного, окремого проживання від батьків чи піклувальників) лише з досягненням 16 років і тільки за рішенням органу опіки та піклування. СКвзагалі не передбачає можливості окремого проживання неповнолітніх з їхніми законними представниками. Очевидно, існує потреба витлумачення цього положення Верховним Судом України.

Місцем проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років визнається місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна чи місцезнаходження навчатьно-го закладу або закладу охорони здоров'я тошо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від 10 до 14 років визначається органом опіки та піклування або судом. Батьки, шо проживають окремо, визначають, з ким із них буде проживати дитина, шляхом угоди. У випадку суперечки спір вирішує суд, виходячи з інтересів та з урахуванням думки дітей (ст.161 СК).

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна чи місцезнаходження навчального закладу або закладу.охорони здоров'я, в якому вона проживає.

4. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживанняїї опікуна або місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.