3. Наслідки спливу позовної давності

1. Встановлене в ч.і ст.267 ЦК правило зумовлене тим, що закінчення строку позовної давності само по собі спричиняє припинення самого суб'єктивного права, на відміну від закінчення при-січного строку. Тому коли особа добровільно виконала свійобов'язок після спливу позовної давності, вона не має права вимагати від кредитора повернення виконаного. При цьому не має значення, знала чи не знала ця особа у момент виконання зобов'язання про закінчення позовної давності.

2. І за законодавством, яке діяло до прийняття ЦК, суд не мавправа відмовити у прийнятті належно оформленої позовної заяви,якщо навіть позивач пропустив строк позовної давності. Тобтоправо на позов у процесуальному розумінні зберігається за позивачем незалежно від існуючих строків позовної давності. Суд розглядав такий позов і, якщо встановлював, що строк давності зазаявленими вимогами закінчився до пред'явлення позову, а клопотання позивача про поновлення строку давності не було заявлене або не підтверджувалось вагомими причинами, у силу імперативної норми закону повинен був прийняти рішення про відмову В ПОЗОВІ.

3. Згідно з ч,2 ст.267 ЦК заява про захист порушеного права абоінтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Але норма про позовну давність (загальну абоспеціальну) застосовується судом тільки за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Звичайно заяву про застосування позовної давності робить відповідач, заінтересований у вирішенні спору на свою користь, тобто у відмові в позові. Але таку заяву може зробити й позивач, коли щодо пред'явленої відповідачемдо зарахування зустрічної вимоги спливла позовна давність. Заявупро застосування позовної давності у зв'язку з її пропуском можназробити на будь-якій стадії розгляду спору до винесення рішеннясудом першої інстанції, але не при апеляційному, касаційному чинаглядовому розгляді справи.

4. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо сторона заявила судові до винесення ним рішення про необхідність застосування позовної давності, друга сторона може заявити клопотанняпро поновлення строку давності, посилаючись на поважні, на ЇЇпогляд, причини пропущення позовної давності. Хоч у ЦК поняття "поновлення" позовної давності не вживається (на відміну від ч.2ст.80, ст.81 ЦК 1963 p.), але суть закріпленого в ч.2 ст.267 ЦК правила полягає в тому, що суд надає захист порушеному суб'єктивному праву, незважаючи на закінчення позовної давності. Суд маєлише визнати, шо причини пропущення позивачем позовної давності були поважними.

5. Закон не містить хоча б приблизного переліку поважних причин, за наявності яких може бути поновлено строк позовної давності. Згідно зі ст-205 ЦК РФ поважними вважаються такі обставини, пов'язані з особою позивача-громадянина, як тяжка хвороба,безпорадний стан, неграмотність тощо, причому зазначені обстави-

217

ни враховуються лише тоді, коли вони мали місце в останні 6 мь сяців строку або протягом строку давності, якщо він дорівнює 6 м\ сяцям або є меншим ніж 6 місяців. За роз'ясненням вищих суде вих інстанцій РФ, відновлення строку позовної давності незалеэ но від причин його пропуску не допускається за позовами юридичних осіб та громадян-підприємців за їх вимогами, пов'язаними Із здійсненням підприємницької діяльності.

В українському законодавстві подібних обмежень щодо поновлення судом пропущених строків позовної давності немає. Питання про те, чи є поважними обставини, що спричинили пропущен-ня позовної давності позивачем (фізичною або юридичною особою), віднесено на розсуд судового органу.

КНИГА ДРУГА

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВА ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ