Спрямованість особистості й вибір професії
Інформація для учнів: інтереси. Є різноманітні інтереси: матеріальні, суспільно-політичні, професійні, спортивні тощо, які виявлятися безпосередньо й опосередковано.
Безпосередній інтерес – це інтерес до процесу діяльності; опосередкований —до результатів діяльності. Наприклад, інтерес до навчання не заради навчання (процесу), а щоб отримати обіцяну батьками винагороду за гарну успішність.
Інтереси особистості характеризуються широтою, стійкістю та глибиною.
Широта визначається кількістю сфер діяльності, до яких людина виявляє інтерес. Стійкі інтереси зберігаються тривалий час, відіграють суттєву роль у житті та діяльності людини, це відносно закріплені аспекти її особистості. Нестійкі інтереси короткочасні, швидко виникають і швидко згасають.
Глибокий інтерес означає потребу ґрунтовно вивчити об'єкт в усіх деталях та тонкощах. Він протиставляється поверхневому інтересу, коли людина не цікавиться об'єктом по-справжньому.
Інформація для учнів: емоції. Емоція – це психічне відображення дійсності у формі безпосереднього переживання життєвого змісту явищ і ситуацій.
Емоційний процес складається з трьох основних компонентів:
Емоційне збудження (причиною може бути значуща для людини життєва подія).
Знак емоції (позитивна або негативна).
Ступінь контролю емоцій (розрізняють афекти, при яких людина ще може контролювати себе, і крайні збудження, коли контроль майже відсутній.
Почуття – стійке емоційне ставлення людини до явищ дійсності, яке відображає значення цих явищ для людини. Вищі почуття бувають трьох видів: моральні (почуття обов'язку, совість, емпатія), інтелектуальні (цікавість, допитливість, подив, сумнів, радість відкриття) та естетичні (натхнення, насолода прекрасним, захоплення).
Емоції та почуття спонукають людину до діяльності, допомагають переборювати труднощі в навчанні, роботі, творчості. Вони часто визначають поведінку людини та її життєві цілі.
Інформація для учнів: мотиви діяльності. Мотив – це спрямованість школяра на певну діяльність, пов'язана з внутрішнім ставленням учня до неї.
Виокремлюють пізнавальні та соціальні мотиви. Якщо у школяра в процесі навчання переважає спрямованість на зміст навчального матеріалу, то можна говорити про наявність пізнавальних мотивів, якщо на людину – йдеться про соціальні мотиви.
Мотиви мають певні рівні.
Пізнавальні мотиви:
широкі пізнавальні мотиви (орієнтація на оволодіння новими знаннями);
учбово-пізнавальні мотиви (орієнтація на засвоєння способів та прийомів здобуття знань);
мотиви самоосвіти (орієнтація на набуття додаткових знань та побудова програми самовдосконалення).
Соціальні мотиви можуть мати такі рівні:
широкі соціальні мотиви (обов'язок і відповідальність, розуміння соціальної значущості навчання);
вузькі соціальні мотиви (прагнення зайняти певну позицію в стосунках із оточуючими, отримати їх схвалення);
мотиви соціальної співпраці (орієнтація на різні способи взаємодії з іншою людиною).
Методика діагностики суб'єктивного відчуття самотності (Д. Рассела, М. Фергюссона)
Інструкція. Вам пропонують ряд тверджень. Уважно їх прочитайте та оцініть з точки зору частоти їх проявів у вашому житті за допомогою оцінок: 3 – часто; 2 – інколи; 1 – рідко; 0 – ніколи.
1. Я нещасливий, оскільки багатьма справами займаюся сам.
2. Мені немає з ким поговорити.
3. Мені дуже тяжко бути на самоті.
4. Мені не вистачає спілкування.
5. Я відчуваю, що мене ніхто не розуміє.
6. Я часто очікую, що хтось зателефонує або напише мені.
7. Немає нікого, до кого я міг би звернутися.
8. Я ні з ким не близький.
9. Ті, хто мене оточує, не поділяють моїх інтересів та ідей.
10. Я відчуваю себе покинутим.
11. Я не здатний почуватися вільно і спілкуватися з тими, хто мене оточує.
12. Я почуваюся зовсім самотнім.
13. Мої соціальні стосунки і зв'язки поверхові.
14. Я дуже сумую за компанією.
15. Насправді ніхто повністю мене не знає.
16. Я почуваюся ізольованим від інших.
17. Я нещасливий, відчуваючи себе знедоленим (знехтуваним).
18. Мені складно завести друзів.
19. Я почуваюся виключеним та ізольованим іншими.
20. Люди навколо мене, а не зі мною.
Опрацювання результатів. Підраховують кількість набраних балів. Максимально можливий показник самотності – 60балів.
Високий ступінь самотності – 40-60 балів,
20-40 – середній рівень самотності.
0-20 – низький рівень самотності.
Тест сприймання індивідом групи (Є.Мосейко, Н.Нелісова)
Методика дає змогу виявити три типи сприймання індивідом групи. При цьому показником типу даного сприймання виступає роль групи в індивідуальній діяльності студента.
1.Індивідуалістичний. Індивід сприймає групу як перешкоду для своєї діяльності або ставиться до неї нейтрально. Група не являє собою самостійної цінності для індивіда. Це проявляється в ухиленні від спільних форм діяльності, у проведенні індивідуальної роботи, в обмеженні контактів.
2.Прагматичний. Індивід сприймає групу як засіб, що сприяє досягненню тих чи тих індивідуальних цілей. Група сприймається й оцінюється з точки зору її корисності для індивіда. Перевага віддається компетентнішим членам групи, здатним допомогти, взяти на себе розв'язання складної проблеми або стати джерелом потрібної інформації.
3.Колективістський. Індивід сприймає групу як самостійну цінність. На перший план для індивіда виступають проблеми групи та окремих її членів, спостерігається зацікавленість в успіхах як кожного члена групи, так і групи в цілому, прагнення зробити свій внесок у групову діяльність. Є потреба в колективних формах роботи.
Методика виявляє перевагу того чи іншого типу сприймання групи в досліджуваного індивіда.
Інструкція. Це дослідження спрямоване на поліпшення організації навчального процесу. На кожен пункт анкети можливі три відповіді; виберіть ту, яка найточніше відображає вашу точку зору. Букву, яка відповідає вашій відповіді, впишіть навпроти відповідного номера запитання. На кожне запитання можлива лише одна відповідь.
1.Найкращими партнерами в груш вважаю тих, хто:
А – знає більше, ніж я;
Б – усі питання намагається розв'язати разом;
В – не відволікає уваги викладача.
2. Найкращими викладачами є ті, хто:
А – має індивідуальний підхід;
Б – створює умови для допомоги з боку інших;
В – створює у колективі атмосферу, де ніхто не боїться висловлюватися.
3.Я радий, коли мої друзі:
А – знають більше за мене і можуть мені допомогти;
Б – уміють самостійно, не заважаючи іншим, домагатися успіхів;
В – допомагають іншим, коли з'явиться така нагода.
Найбільше мені не подобається, коли в групі:
А – нікому допомагати;
Б – мені заважають виконувати завдання;
В – інші підготовлені гірше за мене.
Мені здається, що я здатний на максимальне, коли:
А – можу отримати допомогу і підтримку з боку інших;
Б – мої зусилля достатньо винагороджені;
В – є змога проявити ініціативу, корисну для всіх.
Мені подобаються колективи, в яких:
А – кожен зацікавлений у поліпшенні результатів усіх;
Б – кожен зайнятий власною справою і не заважає іншим;
В – кожна людина може використовувати інших для розв'язання своїх завдань.
Студенти оцінюють як найгірших тих викладачів, які:
А – створюють дух суперництва між студентами;
Б – не надають їм достатньо уваги;
В – не створюють умов, щоб група допомагала їм.
Найбільше задоволення в житті дає:
А – можливість працювати, коли тобі ніхто не заважає;
Б – можливість отримати нову інформацію від інших;
В – можливість робити корисне іншим.
Основна роль школи має полягати:
А – у вихованні людей і з розвиненим почуттям обов'язку перед іншими;
Б – у підготовці пристосованих до самостійного життя людей;
В – у підготовці людей, що вміють здобувати користь із спілкування з іншими.
10.Якщо перед групою стоїть проблема, то я:
А – бажаю, щоб інші розв'язали її;
Б – надаю перевагу самостійній роботі, не покладаючись на інших;
В – намагався докласти зусиль, щоб спільно розв'язати проблему.
11. Я б навчався краще, якби викладач:
А – мав до мене індивідуальний підхід;
Б – створював умови для отримання мною допомоги від інших;
В – заохочував ініціативу студентів, спрямовану на досягнення спільного успіху.
12. Немає нічого гіршого за те. коли:
А – ти не в змозі самостійно досягнути успіху;
Б – почуваєшся непотрібним у групі;
В – тобі не допомагають ті, хто тебе оточує.
13. Найбільше я ціную:
А – особистий успіх, у якому є заслуга друзів;
Б – спільний успіх, у якому є і мій внесок;
В – успіх, досягнутий власними зусиллями.
14. Я хотів би:
А – працювати у колективі, в якому застосовують основні прийоми та методи спільної роботи;
Б – працювати індивідуально з викладачем;
В – працювати з людьми, компетентними в цій галузі.
Опрацювання результатів. За допомогою ключа підраховують бали за кожним типом сприймання індивідом групи. Кожну відповідь оцінюють одним балом. Бали за всіма 14 пунктами підраховують за кожним типом окремо. Загальна сума балів за всіма типами. Для кожного досліджуваного має становити 14.
І – індивідуалістичний тип
П – прагматичний
К – колективістський.
Результати записують так:
іІ + mП + nК,
Де і, m, n – кількість балів, отриманих за відповідним типом.
Тип сприймання | Запитання | |||||||||||||
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | |
Індивідуалістичне | В | А | Б | Б | Б | Б | Б | А | Б | ІЗ | А | А | В | Б |
Колективістське | Б | В | В | А | В | А | А | В | А | В | В | Б | Б | А |
Прагматичне | А | Б | А | В | А | В | В | Б | В | А | Б | В | А | В |
- В.С.Штифурак, г.В.Коліжук, і.М.Мельник
- Профорієнтаційна діяльність:
- Теорія та практика
- Вінниця – 2013
- 1. Передумови становлення профорієнтації як науки
- Зарубіжний досвід організації профорієнтаційної роботи
- 1.2. Етапи профорієнтаційної роботи в Україні
- 1.3. Професіологія як складова профорієнтаційної діяльності
- П – м – д з – ц – д у – с – о
- 1.1. Типи
- 1.2. Класи
- 1.3. Відділи
- 1.4. Групи
- Психологічна класифікація професій
- Класифікація професій відповідно предметів і цілей діяльності (за є.Клімовим)
- 1. Соціально-економічний розділ
- 2. Виробничо-технічний розділ
- 3. Санітарно-гігієнічний розділ
- 4. Психофізіологічний розділ
- 5. Де можна отримати професію
- 2. Тенденції розвитку профорієнтаційної роботи в україні на сучасному етапі
- 2.1. Методологічні засади профорієнтаційної роботи
- 2.2. Організаційна структура системи профорієнтаційної діяльності в Україні
- Основи вибору професії
- 2. 3. Особливості професійного самовизначення в сучасних умовах
- 3. Особистість у професійній діяльності
- 3.1. Динаміка професійного розвитку особистості у процесі життя
- 3.2. Психологічне забезпечення професійної діяльності
- 3.3. Розвиток особистості як суб’єкта праці
- Особливості профорієнтаційної роботи з різними освітньо-віковими групами
- 3.4. Прогноз і планування кар'єри як завдання профорієнтаційної роботи
- 4. Основні форми профорієнтаційної роботи
- 4.1. Професійна інформація
- 4.2. Професійна консультація
- Концептуальна схема організації взаємодії профконсультанта з клієнтом
- 4.3. Професійний добір
- 4.4. Професійний відбір
- 4.5. Професійна адаптація
- Рис 5. Організація психічної адаптації та характеристика методів дослідження (комплексний підхід)
- Критерії класифікації періодів соціально-психологічної адаптації
- 5. Основні аспекти профорієнтаційної діяльності
- 5.1. Принципи організації профорієнтаційної допомоги
- Основні організаційні принципи профорієнтаційної роботи
- 5.2. Особливості становлення та розвитку психолога-профконсультанта
- Основні концептуальні установки профконсультанта
- 5.3. Типові помилки при виборі професії
- 6. Робота державних центрів зайнятості у професійному самовизначенні і працевлаштуванні населення
- 6.1. Організація роботи функціонально просторових секторів центрів зайнятості
- 6.2. Профконсультаційні послуги центрів зайнятості
- 7.Здібності як передумова успішної професійної діяльності
- 7.1. Природа та структура здібностей
- Будова деяких здібностей (за даними різних авторів)
- Процентний розподіл дітей з різними інтелектуальними показниками
- 7.2. Види здібностей та їх зв'язок з професійно важливими якостями
- Погляди дослідників на структуру здібностей особистості
- 7.3. Особливості роботи з дітьми різної категорії здібностей
- Література
- Додатки
- Аналіз причин виникнення проблеми
- Організаційна структура державної системи професійної орієнтації населення
- Форми взаємодії органів виконавчої влади з інститутами громадянського суспільства
- Очікувані результати реалізації Концепції
- Фінансові, матеріально-технічні та трудові ресурси, необхідні для реалізації Концепції
- Десять правил психолога-профконсультанта
- Психодіагностичні методики та вимірювані ними параметри
- IV. Здібності
- V. Особисті якості
- VI. Готовність до вибору професійного шляху
- Зміст роботи класного керівника, учителя-предметника, соціального педагога, медичного працівника згідно концепції профорієнтації
- Карта світу професій
- Поради батькам
- Майбутня професія моєї дитини
- Діагностичні методики, що використовуються з метою профорієнтації
- Спрямованість особистості й вибір професії
- Методика на виявлення схильності до лідерства
- Методика на виявлення схильності до керівництва
- Вправи на виявлення соціально-психологічннх ефектів, що виникають під впливом групи
- Досвід роботи Миколаївського обласного центру зайнятості
- Розподіл місць професійного навчання безробітних
- Зразок Супровідний лист студента (молодий фахівець)
- Зразок резюме
- Словник основних понять
- В.С.Штифурак, г.В.Коліжук, і.М.Мельник Профорієнтаційна діяльність: теорія та практика