Глава 15 Нематеріальні блага
1. Результати творчої діяльності як об'єкти цивільного права
1. ЦК вперше визначає нематеріальні блага як об'єкти цивільного права, відносячи до цієї групи результати творчої діяльності,інформацію та особисті немайнові блага. Об'єднання цих об'єктів вокрему групу пояснюється передусім їх особливою правовою природою, відсутністю в них матеріального змісту. Це зумовлює основні особливості правового регулювання відносин, пов'язаних з їх виконанням та захистом.
Так, особисті немайнові блага є невідчужуваними, вони не можуть передаватися іншим особам ні з яких підстав. Використання об'єктів права інтелектуальної власності іншою особою ніж та, яка має виключне право дозволяти її використання, можливе лише з дозволу останньої.
Межі вільного використання об'єктів інтелектуальної власності визначені законом,
2. Стаття 199 ЦК визначає особливості результатів інтелектуальної творчої діяльності як об'єктів цивільного права. До цих об'єктів належать: літературні та художні твори; комп'ютерні програми;компіляції (бази даних); виконання; фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення; наукові відкриття; винаходи,корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем; раціоналізаторські пропозиції; сорти рослин, породи тварин; комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг); географічні зазначення;комерційні таємниці, а також інші результати інтелектуальної діяльності.
У ЦК регулюванню відносин з приводу результатів творчої діяльності присвячена Книга четверта. Водночас ці відносини регулюються і низкою спеціальних законів України, зокрема: законами про винаходи, про охорону прав на промислові зразки, про знаки, про рослини, про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем, про охорону прав на зазначення походження товарів, про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та ряд інших.
Складовою частиною правової системи України є норми міжнародних конвенцій і договорів, до яких приєдналась Україна. Важливим кроком на цьому шляху стала участь України у Всесвітній організації Інтелектуальної власності. Законом України від 31 травня 1995 р. Україна приєдналася до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 p., зміненого 2 жовтня 1979 p.), який встановлює більш високий рівень охорони авторських прав порівняно зі Всесвітньою конвенцією про авторське право і Конвенцією про охорону інтересів виробників фонограм. Законом України від 27 січня 1995 p. ВР ратифікувала Угоду про співробітництво в галузі охорони авторсько-
142
го права і суміжних прав країн СНД. Україна також є членом Всесвітньої конвенції про авторське право.
26 серпня 1992 р. у заяві Кабінету Міністрів України проголошені чинними на території України Паризька конвенція про охорону промислової власності; Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків; Договір про патентну кооперацію. Уряд України заявив, що бере на себе зобов'язання, які випливають із зазначених Конвенції, Угоди і Договору щодо України.
Поряд із цим відносини України з багатьма країнами СНД у сфері охорони авторських і патентних прав регулюються двосторонніми договорами.
У сфері охорони прав інтелектуальної власності прийнято також ряд постанов ВР, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України та інші акти.
3. Розвиток технічного прогресу сприяє розширенню переліку об'єктів права інтелектуальної власності, включення до нього нових видів об'єктів — програм для ЕОМ, топографІй інтегральних мікросхем, інформаційних систем тощо. Таким чином перелік об'єктів не є вичерпним. Зокрема у п.4 ч.і ст.433 ЦК названо серед об'єктів авторського права інші твори.
Охорона виключних прав на літературні й художні твори, комп'ютерні програми, бази даних, а також об'єкти суміжних прав не потребують обов'язкової державної реєстрації чи іншого спеціального оформлення. Авторське право й суміжні права виникають з моменту створення твору (ст.437 ЦК), з моменту першого здійснення чи вироблення (ст.451 ЦК).
Власне факт створення твору у формі, доступній для сприйняття його іншими особами, є достатньою підставою для правової охорони. Об'єктивна форма може бути: письмова, усна, звуко- та ві-деозапис, зображення тощо.
Щодо об'єктивної форми, то вона розглядається в доктрині цивільного права з точки зору двох критеріїв — критерію вІдтворюва-ності й можливості сприйняття органами відчуття. За бажанням реєстрація авторських прав на літературні твори може відбуватися в Державному підприємстві "Українське агентство з авторських і суміжних прав", яке веде відповідні реєстри. Авторське право поширюється на літературні й художні твори, які є результатами творчої діяльності, незалежно від призначення і якості твору, а також від способу його втілення; як оприлюднені, так і неоприлюднені, як завершені, так і незавершені, незалежно від їх призначення, жан-РУ, обсягу, мети тощо (ч.2 ст.8 Закону про авторське право). За межами правового регулювання залишається внутрішній процес створення твору, тобто те, що власне І є творчістю. Новизна твору означає по суті І творчий характер діяльності автора, при цьому як певне припущення розуміється ідея, що повторне створення твору неможливе. Таким чином, невизначеність названих критеріїв надає Можливість вирішувати значну кількість конкретних питань за переконанням судді. Суд враховуватиме й характер діяльності автора. Твір охороняється незалежно від його призначення, а саме в якій сФері діяльності можна застосувати твір і наскільки він є актуальним. Твір не має оцінюватись і за його суспільною корисністю,
. . 143
причому охоронятиметься і твір, який є явною творчою поразкою автора. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі (ч.З ст.433 ЦК).
ЦК у гл.38 закріплює право інтелектуальної власності на наукове відкриття, яким визнається встановлення невідомих раніше, але об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, що вносять докорінні зміни в рівень наукового пізнання (ст.457 ЦК). Автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім'я або спеціальну назву, право на наукове відкриття засвідчується згідно зі ст.458 ЦК дипломом та охороняється в порядку, встановленому законом.
Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Умови й порядок видачі патенту встановлюються законом, а обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка (ст.462 ЦК). Значна сфера творчої діяльності з пошуку технічних рішень знаходиться поза правовою сферою, і лише щодо сфери важливих для суспільства технічних і прирівняних до них рішень встановлюється спеціальне правове регулювання. Це пояснюється тим, що надання патентної охорони, наприклад, певною мірою обмежує господарську діяльність членів суспільства. Так, винаходу надається правова охорона, якщо він є новим, має винахідницький рівень і придатний для промислового використання (ч.і ст.459 ЦК). Таким чином, не кожен винахід отримує правову охорону. Те саме стосується корисних моделей і промислових зразків (ст.ст.460, 461 ЦК). Таким чином, законодавство встановлює різний перелік ознак охороно-здатності для різних типів об'єктів патентного права. Щодо творчого характеру, то ця ознака притаманна всім об'єктам патентного права.
Глави 40—46 ЦК присвячені праву інтелектуальної власності на такі об'єкти, як компонування інтегральної мікросхеми (ст.ст.471— 480); раціоналізаторська пропозиція (ст.ст.481—484); сорт рослин, порода тварин (ст.ст.485—488); комерційне найменування (ст.ст.489— 491); торговельна марка (ст.ст.492—500); географічне зазначення (ст.ст.501—504); комерційна таємниця (ст.ст.505—508). Щодо названих об'єктів прийнято також ряд законів і підзаконних актів, формування законодавства триває.
4. Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншим законодавством чи договором (ст.431 ЦК). Права на результати інтелектуальної, творчої діяльності захищаються нормами цивільного, кримінального та адміністративного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до ст.16 ЦК. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення з тих, що перераховані у ст.432 ЦК.
Спеціальні закони, присвячені різним видам об'єктів права інтелектуальної власності, містять відповідні статті щодо захисту прав на ці об'єкти.
144
2. Інформація як об'єкт цивільного права -
1. Стаття 200 ЦК вперше в кодифікованому акті дає визначення інформації як документованих або публічно оголошених відомостей про події та явища, що мали або мають місце в суспільстві, державі та навколишньому середовищі, і передбачає захист прав володільця таких відомостей, застосовуючи широке поняття "інформація", яке не підпадає під охорону норм авторського, патентного або іншого спеціального законодавства. Аналогічне визначення дається також у ст. 1 Закону про інформацію. Можна зазначити, що правила статті поширюються і на охороноздатні рішення (винаходи, корисні моделі та ін.), не запатентовані правоволоділь-цем з будь-яких причин.
Практично вся суспільна взаємодія заснована на обміні інформацією, що пояснює певні труднощі у формуванні особливих прав на неї, оскільки суспільство зацікавлене у вільному обігу інформації. Відповідно до ст.32 Конституції не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини, а згідно зі ст.34 кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом лише в передбачених ч.З ст.34 Конституції випадках. Основними принципами інформаційних відносин є: гаранто-ваність права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота й точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації (ст.5 Закону про інформацію).
2. Інформація як об'єкт має свої особливості. Це здатність до багаторазового використання, практична неможливість знищення її, а при передачі — можливість збереження в самої особи, яка її передала, тощо. Незважаючи на те, що відповідно до даної статті інформація є об'єктом цивільних прав, зокрема одним із видів нематеріальних благ, реальне встановлення монопольних прав на інформацію залишається проблемою. Необхідність забезпечення суспільних інтересів примушує законодавця в ряді випадків вводити особливий режим поширення і використання інформації. Наявність вагомого публічного елемента всередині права на інформацію є, на думку фахівців, важливою рисою правового регулювання інформаційних відносин. Зокрема, знаходять своє правове регулювання такі види інформації, як державна таємниця (Закон про державну таємницю), конфіденційна інформація (Закон про інформацію), інформація в автоматизованих системах (Закон про захист інформації в автоматизованих системах) тощо. Стаття 18 Закону про інформацію називає основні види інформації: статистична інформація, масова, про діяльність державних органів влади та органів місцевого самоврядування, правова, про особу тощо.
Найважливішим законом, який діє у цій сфері, є Закон про інформацію. Законодавство України про інформацію становить також законодавчі акти про окремі галузі, види, форми й засоби ін-
145
D Ш
формації, міжнародні договори та угоди, ратифіковані Україною. Важливе місце посідають принципи й норми міжнародного права. Регулювання надання та використання інформації здійснюється за допомогою ряду спеціальних правових інститутів, наприклад інституту державної таємниці. Однак до цього часу спеціального права на інформацію не вводилося. Водночас на нинішній стадії розвитку суспільних відносин обробка і надання інформації стають настільки важливим елементом суспільного життя, що виникає необхідність передбачити спеціальні правові заходи, які забезпечують інтереси осіб, зайнятих у цій сфері.
3. Важливо розрізняти правове регулювання вищевказаних відносин з такими правовими інститутами, як службова або комерційна таємниця (ноу-хау). Різниця полягає в тому, що комерційна цінність службової або комерційної таємниці безпосередньо пов'язана з можливістю використання інформації, наприклад для удосконалення виробничого процесу, а набуття такої інформації здійснюється з метою досягнення завдяки їй певного результату. В інших випадках інформація має значення для того, хто її набуває, сама по собі, поза зв'язком з можливістю реалізації процесу, який охоплюється цією інформацією. Такі випадки перебувають поза межами службової чи комерційної таємниці, які розглядаються нижче.
Об'єктом інформаційних відносин найчастіше виступає не будь-яка інформація, а лише відповідним чином оброблена, тобто зафіксована на матеріальному носії, яка має відповідні реквізити, що дозволяють ідентифікувати інформацію. За ст.8 Закону про інформацію об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.
4. В економічній і правовій літературі зарубіжних країн комерційна таємниця позначається різними термінами ("секрети виробництва", "ноу-хау"), які в аспекті правових категорій розуміютьсяяк синоніми.
Строк захисту комерційної таємниці не визначено. Права на комерційну таємницю діють, поки дотримуються умови її захисту.
5. Визнання тих чи інших відомостей конфіденційними або такими, що потребують захисту відповідно до законодавства України,є прерогативою їх власника правоволодільця).
Виключення з цієї загальної норми встановлюють закон або інший правовий акт. Так, встановлено перелік відомостей, які не можуть складати комерційну таємницю, до них, зокрема, віднесено: відомості, що містяться у статутах юридичних осіб, дані за встановленими формами звітності про планово-господарську діяльність, відомості, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків, тощо. Підприємства і підприємці зобов'язані надавати ці відомості на вимогу органів влади, управління, контрольних та правоохоронних органів, інших організацій, які мають на це право відповідно до законодавства.
6. Комерційну і службову інформацію не слід розуміти як синоніми. Збереження в таємниці службової інформації, як правило, не 146
зумовлено її комерційною цінністю, хоча вона може містити відомості комерційного характеру. Заборона на її розповсюдження базується на законодавстві, яке регламентує окремі сфери діяльності. Певні категорії працівників такої сфери діяльності зобов'язані зберігати в таємниці відомості, до яких вони мають доступ у зв'язку з виконуваною роботою (працівники установ зв'язку, банків, лікарі, страхові агенти, податкові інспектори тощо).
Закріплення прав володільця комерційної таємниці хоча й будується за моделлю охорони промислової власності, однак має свої особливості. Цей захист грунтується на створенні й забезпеченні систем охорони конфіденційності, порушення системи тягне припинення прав. Умовою надання охорони винаходам, корисним моделям, промисловим зразкам, навпаки, є їх опублікування. Крім того, як підстава виникнення права на захист комерційної таємниці, визначається фактичне правомірне володіння інформацією за умов дотримання відповідних вимог. Водночас будь-яка особа, яка самостійно й добросовісно стала володільцем такої інформації, має право розпоряджатися нею на власний розсуд.
Інформація, що охороняється, може бути використана іншими особами з дотриманням двох умов: отримання власне інформації законним шляхом і отримання дозволу власника (правоволодільця) на таке використання, оформлене договором. Типовим є договір на передачу готових науково-технічних розробок — технологій, конструкцій, що містять незапатентовані технічні рішення, дизайн тощо. У всіх договорах, які передбачають передачу прав на використання відомостей, що становлять комерційну таємницю, на користувача мають бути покладені обов'язки з дотримання її конфіденційності.
7. Суб'єкту відносин у сфері інформації надається право вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Відповідно до ст.7 Закону про інформацію суб'єктами інформаційних відносин можуть бути також інші держави, їхні громадяни та юридичні особи, міжнародні організації та особи без громадянства.
Основним суб'єктом інформаційних відносин згідно з ч.З ст.38 Закону про інформацію є власник інформації, який щодо об'єктів своєї власності має право здійснювати будь-які законні дії. Інформація є об'єктом права власності громадян, організацій (юридичних осіб) і держави (ч.2 ст.38). За ч.8 ст.38 Закону про інформацію власник інформації має право здійснювати щодо об'єктів своєї власності будь-які законні дії. Право власності на інформацію має такі підстави: створення інформації своїми силами й за свій рахунок; договір на створення інформації; договір, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи. Власник інформації має право призначати особу, яка здійснює володіння, використання і розпорядження інформацією, визначати правила обробки інформації та доступ до неї, а також встановлювати інші умови що-До інформації. Таким чином, відповідно до названого закону, суб'єктами відносин у сфері інформації є також володільці та користувачі інформації.
Стаття 42 Закону про інформацію називає також учасників інформаційних відносин, а саме: громадян, юридичних осіб або дер-
147
жаву, які набувають передбачених законом прав та обов'язків у процесі інформаційної діяльності. Основними учасниками Закон називає авторів, споживачів, поширювачів, зберігачІв (охоронців) інформації, визначаючи їх права та обов'язки у ст.ст.43, 44 Закону про інформацію. Серед найважливіших прав називають право одержувати (виробляти, добувати), використовувати, поширювати і зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом.
При цьому учасники інформаційних відносин зобов'язані поважати інформаційні права інших суб'єктів; використовувати інформацію згідно із законом або договором (угодою); забезпечувати додержання принципів інформаційних відносин, передбачених ст.5 Закону про інформацію; забезпечувати доступ до інформації всім споживачам на умовах, передбачених законом або угодою; зберігати її в належному стані протягом встановленого терміну й надавати іншим громадянам, юридичним особам або державним органам у передбаченому законом порядку; компенсувати шкоду, заподіяну при порушенні законодавства про інформацію.
Охорона права на інформацію І неприпустимість зловживання ним регламентовані ст.ст.45, 46 Закону про інформацію.
8. Порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Відповідальність несуть особи, винні у вчиненні порушень, визначених ст.47 Закону про інформацію, серед яких виділяється необгрунтована відмова від надання відповідної інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності; несвоєчасне надання інформації, навмисне приховування Інформації тощо. Протиправні дії підлягають оскарженню до органів вищого рівня або до суду (ст.48 Закону про інформацію), а у випадках, коли правопорушення завдають громадянам, підприємствам, установам, організаціям та державі матеріальної або моральної шкоди, винні в цьому особи відшкодовують її на підставі рішення суду. Розмір відшкодування визначається судом (ст.49 Закону про Інформацію).
Захист службової і комерційної таємниці від неправомірних посягань може здійснюватись на підставі норм цивільного, адміністративного або кримінального права. Як на основний цивільно-правовий спосіб захисту коментована стаття вказує на відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої правопорушенням суб'єкта відносин у сфері інформації.
Норми адміністративного права застосовуються, якщо права володільця комерційної таємниці порушені посадовими особами органів державного управління (податкових, контролюючих, правоохоронних органів тощо), які мають доступ до такої інформації у встановлених законом випадках.
Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом, зокрема Законом про інформацію.
- Глава 1 Цивільне законодавство України
- 1. Предмет та суб'єкти цивільного права
- 2. Загальні принципи (засади) та інші джерела природного цивільного права
- 3. Джерела позитивного цивільного права
- Глава 2
- 1. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків
- Глава 3 Захист цивільних прав та інтересів
- 1. Поняття права на захист цивільних прав та інтересів та способи захисту
- Глава 4 Загальні положення про фізичну особу
- 1. Поняття фізичної особи
- 2. Поняття цивільної правоздатності
- 3. Виникнення та припинення цивільної правоздатності
- 4. Ознаки та зміст цивільної правоздатності
- 5. Обмеження цивільної правоздатності
- 6. Право на ім'я і цивільна правоздатність
- 7. Місце проживання і цивільна правоздатність
- 8. Цивільна дієздатність та її диференціація
- 9. Повна цивільна дієздатність
- 11. Визнання фізичної особи недієздатною
- 12. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- 13. Оголошення фізичної особи такою, що померла
- 14. Акти цивільного стану
- Глава 5 Фізична особа-підприємець
- 1. Право займатися підприємницькою діяльністю як елемент цивільної правоздатності і цивільної дієздатності
- 2. Державна реєстрація фізичної особи як підприємця
- 3. Застосування до регулювання підприємницької діяльності
- 4. Цивільно-правова відповідальність фізичної особи-підприємця
- 5. Визнання фізичної особи-підприємця банкрутом
- 6. Управління майном фізичної особи-підприємця
- Глава 6 Опіка та піклування
- 3. Призначення опікуна або піклувальника
- 4. ГІраіаа обов'язки опікуна та піклувальника
- 5. Звільнення опікуна та піклувальника
- 6. Припинення опіки та піклування
- 7. Надання дієздатній фізичній особі допомоги у здійсненні її прав та виконанні обов'язків
- Глава 7 Загальні положення про юридичну особу
- 1. Поняття та класифікація юридичних осіб
- 2. Цивільна правоздатність юридичної особи
- 3. Створення юридичної особи
- 4. Управління товариством та установою
- Глава 8 Підприємницькі товариства
- § 1. Господарські товариства
- 1. Загальна характеристика
- 2. Повне товариство
- 3. Командитне товариство
- 4. Товариство з обмеженою відповідальністю
- 5. Акціонерне товариство
- § 2. Виробничний кооператив
- Глава 9 Правові форми участі держави, Автономної
- Глава 10 Органи та представники, через яких діють
- Глава 11
- 1. Принципи цивільної відповідальності
- Глава 12
- Глава 12 складається лише з двох статей, в яких визначаються види об'єктів цивільних прав (ст.177) та оборотоздатність об'єктів цивільних прав (ст.178).
- 2. Поняття майна та його види
- Глава 15 Нематеріальні блага
- 3. Особисті немайнові блага
- § 1. Загальні положення про правочини 1. Поняття і види правочинів
- 2. Умови дійсності правочинів
- § 2. Правові наслідки недодержання сторонами при вчинені правочину вимог закону
- 2. Недійсність окремих видів правочинів
- Глава 17 Представництво
- 4. Представництво за законом
- 5. Суб'єкти представництва
- 6. Коло дій, які може вчиняти представник
- 8. Передоручення
- 11. Форма довіреності
- 12. Строк довіреності
- 13. Припинення довіреності
- 15. Відмова представника від вчинення дій, передбачених довіреністю
- Глава 18 Визначення та обчислення строків
- 2. Початок і закінчення перебігу строку
- Глава 19 Позовна давність
- 2. Початок, зупинення і переривання перебігу позовної давності
- 3. Наслідки спливу позовної давності
- Глава 20
- 2. Захист особистого немайнового права
- Глава 21
- 2. Право на охорону здоров'я та медичну допомогу
- 4. Право на сім'ю та інші особисті права, що забезпечують природне Існування фізичної особи
- Глава 22
- 1. Право на ім'я
- 2. Право на повагу до честі, гідності та ділової репутації
- 3. Інші особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.
- Глава 23 . Загальні положення про право власності
- 2. Суб'єкти, об'єкти і зміст права власності
- 3. Право довірчої власності
- 4. Учасники цивільних правовідносин — суб'єкти права власності
- 5. Здійснення права власності
- 6. Право приватної власності фізичних
- Глава 24 Набуття права власності
- 2. Визначення моменту виникнення права власності
- 4. Безхазяйні речі
- 5. Набувальна давність
- 6. Похідні способи набуття права власності. Значення передання майна
- 2. Примусове припинення права власності
- Глава 26 Право спільної власності
- Глава 27
- 1. Поняття права власності на землю (земельну ділянку)
- 2. Правові наслідки при самочинному будівництві
- Глава 28 Право власності на житло
- 2. Правові відносини при експлуатації багатоквартирного жилого будинку
- 3. Розмежування права приватної власності і права комунальної власності
- Глава 29 Захист права власності
- 2. В індикаційний позов
- 3. Поняття добросовісного і недобросовісного володільця чужою річчю
- 4. Обставини, що визначають вибуття з володіння власника поза його волею
- 5. Питання відшкодування доходів від майна і витрат на нього
- 6. Застосування позовної давності
- 7. Особливості витребування майна у добросовісного набувача, які викликані особливостями майна
- 9. Негаторний позов
- 2. Співвідношення права власності і права на чуже майно
- 3. Характерні ознаки речових прав
- 4. Види речових прав
- 5. Захист речових прав на чуже майно
- Глава 31 Право володіння чужим майном
- 1. Поняття володіння
- 2. Види володіння
- 3. Суб'єкти фактичного володіння
- 4. Захист фактичного володіння
- 2. Суб'єкти сервітутного права
- 3. Встановлення сервітутів
- 4. Зміст сервітутного права
- 5. Захист сервітутних прав
- Глава 33
- 1. Поняття права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- 2. Суб'єкт права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
- 3. Зміст права користування чужою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення
- 1. Поняття права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцію)
- 2. Власник земельної ділянки має право надавати її в користування іншій особі для забудови
- 3. Зміст права користування чужою земельною ділянкою для забудови
- 4. Виникнення та припинення права користування чужою земельною ділянкою для забудови
- Глава 35
- 1. Поняття інтелектуальної власності і права інтелектуальної власності
- 2. Суб'єкти права інтелектуальної власності
- 4. Підстави виникнення права інтелектуальної власності
- 5. Зміст права інтелектуальної власності
- 6. Строк чинності прав інтелектуальної власності
- 7. Здійснення суб'єктивних прав інтелектуальної власності
- 8. Відповідальність за порушення права інтелектуальної власності
- 2. Суб'єкти авторського права
- 4. Зміст суб'єктивного авторського права
- Глава 37
- Глава 38
- 2. Суб'єкти наукових відкриттів
- Глава 39
- 2. Суб'єкти права інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі і промислові зразки
- 3. Зміст права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель і промисловий зразок
- 4. Право використання винаходів, корисних моделей
- 6. Обов'язки суб'єктів інтелектуальної власності на винаходи, корисні моделі, промислові зразки
- Глава 40
- 2. Зміст і форма свідоцтва на топографію імс
- 3. Права авторів топографії імс
- 4. Майнові права інтелектуальної власності на компонування імс
- 5. Зміст договору про передачу права власності на топографію імс
- Глава 41
- 2. Порядок оформлення раціоналізаторської пропозиції
- 3. Права автора раціоналізаторської пропозиції
- Глава 42
- 1. Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин. Загальні положення
- 2. Поняття та пріоритет сорту рослин, породи тварин
- 3. Суб'єкти права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- 4. Чинність прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
- 5. Патентування сорту в іноземних державах
- Глава 43
- 2. Підстави надання правової охорони комерційному
- 3. Майнові права Інтелектуальної власності на комерційне найменування
- Глава 44
- 2. Суб'єкти права інтелектуальної власності на торговельну марку
- 3. Порядок подачі та оформлення заявки на торговельну марку
- 4. Права власника свідоцтва
- 5. Чинність свідоцтва на торговельну марку
- 6. Підстави визнання свідоцтва недійсним
- 2. Порядок і дата виникнення права інтелектуальної' власності на географічне зазначення
- 4. Права інтелектуальної власності на географічне зазначення
- 5, Строк чинності свідоцтва на географічне зазначення
- 1. Загальні положення про комерційну таємницю
- 2. Права володільця комерційної таємниці
- Глава 47 Поняття зобов'язання. Сторони у зобов'язанні
- 2. Заміна кредитора
- 4. Недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання
- Глава 48 Виконання зобов'язання
- 2. Суб'єкти виконання зобов'язання
- 3. Предмет виконання зобов'язання
- 4. Строк (термін) виконання зобов'язання
- 5. Місце виконання зобов'язання
- 7. Підтвердження виконання зобов'язання.
- Глава 49 Забезпечення виконання зобов'язання
- § 1. Загальні положення про забезпечення виконання зобов'язання
- § 2. Неустойка
- § 3. Порука
- § 4. Гарантія
- § 5. Завдаток
- § 6. Застава
- § 7. При гримання
- Глава 50 Припинення зобов'язання
- 1. Підстави припинення зобов'язання
- 2. Характеристика підстав припинення зобов'язання, що за юридичною природою є правочинами
- 3. Характеристика підстав припинення зобов'язань, що за юридичною природою не є правочинами
- Глава 51
- 1. Порушення зобов'язання та його правові наслідки
- 2. Правові наслідки порушення зобов'язання — заходи захисту цивільних прав
- 3. Правові наслідки порушення зобов'язання —заходи цивільно-правової відповідальності
- 4. Суб'єкт цивільно-правової відповідальності
- 5. Підстави і умови цивільно-правової відповідальності
- 6. Відшкодування збитків і моральної шкоди
- 7. Сплата неустойки. Співвідношення збитків і неустойки
- 9. Відповідальність і виконання зобов'язання в натурі
- 11. Наслідки прострочення боржника і кредитора
- 12. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання
- Глава 52л Поняття та умови договору
- 2. Види договорів
- Глава 53 Укладення, зміна і розірвання договору
- 1. Укладення і форма договору
- 2. Договір і правові акти органів державної влади. Вирішення персддоговірних спорів
- Глава 54 Ку пі в ля-про даж
- § 1. Загальні положення про купівлю-продаж
- § 2. Роздрібна купівля-продаж
- § 3. Поставка
- § 4. Контрактація сільськогосподарської продукції
- § 5. Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу
- Глава 55 Дарування
- 3. Права та обов'язки сторін за договором дарування
- 4. Прийняття дарунка
- 5. Підстави та правові наслідки розірвання договору дарування
- 6. Пожертва
- Глава 56 Рента
- 2. Рентні платежі
- 3. Припинення рентних відносин з ініціативи сторін
- 4. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти
- Глава 57 Довічне утримання (догляд)
- 3. Обов'язки набувача за договором довічного утримання (догляду)
- 4. Підстави і правові наслідки припинення договору
- 5. Правові наслідки смерті набувача або припинення
- Глава 58 Найм (оренда)
- § 1. Загальні положення про найм (оренду)
- § 2. Прокат
- § 3. Найм (оренда) земельної ділянки
- § 4. Найм будівлі або іншої капітальної споруди
- § 5. Найм (оренда) транспортного засобу
- § 6. Лізинг
- Глава 59 Найм (оренда) житла
- 1. Поняття і форма договору найму житла
- 3. Строк договору найму житла
- 4. Договір піднайму житла
- Глава 60 Позичка
- 2. Права та обов'язки сторін за договором позички
- 3. Підстави і правові наслідки припинення договору позички
- Глава 61 Підряд
- § 1, Загальні положення про підряд
- § 2. Побутовий підряд
- § 3. Будівельний підряд
- § 4. Підряд на проектні та пошукові роботи
- Глава 62
- 1. Загальні положення щодо договорів на виконання
- 3. Відповідальність за порушення договорів
- 3. Відповідальність виконавця за порушення договору
- 4. Розірвання договору про надання послуг
- 3. Загальна характеристика договорів перевезення
- 4. Характерні ознаки договору перевезення вантажу
- 7. Пред'явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення
- Глава 65 Транспортне експедирування
- 1. Поняття договору транспортного експедирування
- 2. Виконання договору транспортного експедирування
- 3. Відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування
- Глава 66 Зберігання
- § 1. Загальні положення про зберігання
- § 2. Зберігання на товарному складі
- § 3. Спеціальні види зберігання
- Глава 67 Страхування
- 2. Поняття, істотні умови, укладення договору страхування
- 3. Обов'язки сторін за договором страхування
- 4. Припинення та недійсність договору страхування
- Глава 68 Доручення
- 1. Загальна характеристика договору доручення
- 2. Права та обов'язки сторін
- 4. Припинення договору та його наслідки
- Глава 69 Комісія
- 3. Припинення договору та його наслідки
- Глава 70 Управління майном
- 2. Поняття договору управління майном, його істотні умови та форма
- 3. Предмет договору управління майном
- 4. Суб'єкти договору управління майном
- 5. Зміст договору управління майном
- 6. Припинення договору управління майном
- Глава 71 Позика. Кредит. Банківський вклад
- § 1. Позика
- § 2. Кредит
- § 3. Банківський вклад
- Глава 72 Банківський рахунок
- Глава 73 Факторинг
- 1. Поняття, предмет та сторони договору факторингу
- 2. Зміст факторингового зобов'язання та його виконання
- Глава 74 Розрахунки
- § 1. Загальні положення про розрахунки
- § 2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень
- § 3. Розрахунки за акредитивом
- § 4. Розрахунки за інкасовими дорученнями
- § 5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
- Глава 75
- 1. Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності
- 2. Видавничий договір
- 4. Постановочний договір
- 5. Сценарний договір
- 7. Договір про використання твору декоративно-ужиткового мистецтва
- 8. Договір про створення аудіовізуального твору
- 9. Авторський договір про видання твору своїм коштом
- 12. Договори про управління майновими правами авторів
- 13. Види ліцензій на об'єкти промислової власності
- Глава 76 Комерційна концесія
- 3. Сторони, предмет та форма договору комерційної концесії
- 4. Права і обов'язки сторін договору комерційної концесії
- 5. Зміна та припинення договору комерційної концесії
- Глава 77 Спільна діяльність
- § 1. Загальні положення про спільну діяльність 1. Специфічні риси зобов'язань за спільною діяльністю
- 2. Класифікація зобов'язань за спільною діяльністю та підстави їх виникнення
- § 2. Просте товариство
- 1. Поняття та юридична характеристика договору простого товариства
- 2. Зміст договорів простого товариства
- 3. Припинення договору про спільну діяльність
- Глава 78 Публічна обіцянка винагороди
- § 1. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу
- § 2. Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу
- Глава 79
- 2. Суб'єкти зобов'язань, пов'язаних з вчиненням дійу майнових інтересах іншої особи без її доручення
- 3. Зміст зобов'язань, що виникають з ведення справ
- Глава 80
- Глава 81
- 2. Правові наслідки неусунення загрози
- 3. Умови виникнення зобов'язань з відшкодування шкоди, завданої внаслідок неусунення загрози
- Глава 82 Відшкодування шкоди
- § 1. Загальні положення про відшкодування шкоди
- 2. Підстави цивільно-правової відповідальності за завдання недоговірної шкоди
- 4. Окремі (спеціальні) делікти
- § 2. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю
- § 3. Відшкодування шкоди,
- Глава 83
- 4. Майно, яке не підлягає поверненню
- Глава 84 Загальні положення про спадкування
- 2. Перехід прав і обов'язків спадкодавця до спадкоємців
- 4. Об'єкти спадкування
- 5. Права і обов'язки спадкодавця, які не переходять у спадщину
- 6. Підстави відкриття спадщини
- 7. Місце відкриття спадщини
- 9. Право на спадкування
- 10. Особи, які не мають права спадкувати
- 11. Спадкування права на земельну ділянку
- 12. Спадкування частин у праві спільної власності
- 13. Особливості спадкування сум заробітної плати, пенсії, стипендії тощо
- 15. Страхування права на одержання страхового відшкодування
- 16. Особливості спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки
- 17. Спадкування обов'язку відшкодувати збитки
- 18. Відшкодування витрат на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця
- Глава 85 Спадкування за заповітом
- 2. Заповідальний відказ та інші форми зобов'язання спадкоємців
- 3. Право на обов'язкову частку
- 5. Заповіт подружжя
- 6. Підпризначення спадкоємця
- 7. Форма заповіту
- 8. Секретні заповіти
- 9. Посвідчення заповіту посадовими, службовими особами
- 10. Посвідчення заповіту при свідках
- 12. Таємниця заповіту
- 13. Тлумачення заповіту
- 14. Недійсність заповіту
- Глава 86 Спадкування за законом
- 2. Спадкування усиновленими та усиновлювачами
- 3. Черги спадкоємців за законом
- 4. Спадкування за правом представлення
- 5. Розмір частки у спадщині
- Глава 87 Здійснення права на спадкування
- 2. Строки для прийняття спадщини
- 3. Право на відмову від прийняття спадщини
- 6. Поділ спадщини між спадкоємцями
- 7. Перерозподіл спадщини
- 6. Поділ спадщини між спадкоємцями
- 7. Перерозподіл спадщини
- 8. Пред'явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців
- Глава 88 Виконання заповіту
- 3. Право виконавця заповіту на плату за виконання заповіту
- 4. Контроль за виконанням заповіту
- 5. Підстави припинення повноважень виконавця заповіту
- 6. Право виконавця заповіту на відмову від повноважень
- Глава 89 Оформлення права на спадщину
- 1. Одержання свідоцтва про право на спадщину
- 2. Державна реєстрація права на спадщину
- 3. Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину та скасування свідоцтва
- Глава 90 Спадковий договір
- 2. Форма спадкового договору
- 3. Обов'язки набувача у спадковому договорі
- 4. Спадковий договір за участю подружжя
- 5. Забезпечення виконання спадкового договору
- 6. Розірвання спадкового договору