Склад злочину

Об’єкт

Загальний

Разовий

Безпосередній

Об'єкт злочину відображає те, на що посягає злочин, чому або кому він заподіює певної шкоди (власність, майнові права, права і свободи громадян).

Об'єктивна сторона — це зовнішня сторона діяння. Во­на виражається у дії чи бездіяльності, якою заподіюється чи створюється загроза заподіяння шкоди об'єкту злочину.

Ознаки об'єктивної сторони: суспільно небезпечне діяння (дія чи бездіяль­ність); злочинні наслідки діяння; причинний зв'язок між ними; спосіб вчинення діяння; час, місце знаряддя і засоби злочину.

Суб'єкт злочину — це є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Ст. 19 КК визначає , що осудною визнається особа, яка під час вчинення діяння, передбаченого Кодексом, могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

В ККУ встановлено поняття обмеженої осудності (ст. 20). Це коли особа під час вчинення злочину, через наявний у неї психічний розлад, у повній мірі була не здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Суб'єктивна сторона — внутрішня сторона злочину, яка охоплює психічні процеси, свідомість, волю особи в мо­мент вчинення злочину. Ознаками суб'єктивної сторони є вина, мотив і мета злочину. Обов'язковою ознакою суб'єк­тивної сторони будь-якого складу злочину є вина особи.

Ви­на — психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи без­діяльності, передбаченої Кримінальним кодексом України, та наслідків вчинку, виражене у формі умислу чи необережнос­ті (ст. 23).