4. Право на сім'ю та інші особисті права, що забезпечують природне Існування фізичної особи

1. Згідно зі ст.291 ЦК фізична особа незалежно від віку та стану здоров'я має право на сім'ю. Стаття З СК визначає сім'ю як первинний та основний осередок суспільства І вказує на те, що сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

241

Право особи на сім'ю включає: право на створення сім'ї; право кожної особи на проживання в сім'ї; право на повагу до свого сімейного життя. Фізична особа не може бути проти її волі розлучена з сім'єю, крім випадків, встановлених законом. Фізична особа має право на пщтримання зв'язків Із членами своєї сім'ї' та родичами незалежно від того, де вона перебуває. Ніхто не має права втручатися у сімейне життя фізичної особи, крім випадків, передбачених Конституцією.

2. Стаття 292 UK, закріплюючи право особи, що є малолітньою,неповнолітньою, а також фізичної особи, яка визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена, на опіку та піклування, фактично продублювала ст.ст.131, 132 КлШС, визначаючи осіб,над якими встановлюється опіка та піклування. СК присвятив цьому питанню гл.19 "Опіка та піклування над дітьми" (ст.ст.243—251).Водночас положення СК не регулюють всіх проблем, пов'язаних ізособистим немайновим правом на опіку і піклування.

3. Відповідно до ст.50 Конституції кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчовихпродуктів і предметів побуту. Така Інформація ніким не може бутизасекречена.

Право на безпечне для життя і здоров'я довкілля означає забезпечену законом можливість користуватися здоровим та сприятливим для життя навколишнім природним середовищем, вживати чисту питну воду, дихати чистим повітрям тощо, а також можливість перебувати у сприятливому для життя і здоров'я середовищі проживання (включаючи місце проживання, навчання, відпочинку, харчування тощо).

Праву фізичних осіб на одержання достовірної інформації повинен відповідати встановлений в законодавстві обов'язок тих чи Інших суб'єктів надавати таку інформацію. Його покладено на місцеві органи державної виконавчої влади і органи місцевого самоврядування, загальнодержавні та місцеві органи охорони навколишнього природного середовища. Фізичні особи не позбавлені також права самостійно збирати інформацію. Так, в Конституції (ст.34) поряд із закріпленням права вшьного доступу до інформації про стан довкілля передбачено право кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати її. Саме на це спрямована і відповідна норма ЦК.

Фізична особа, реалізовуючи своє право на інформацію, може оскаржити відмову в наданні інформації до суду. За рішенням суду може бути припинена і діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю (ч.2 ст.293 ЦК), а незаконною така діяльність є, якщо вона призводить до нищення, псування, забруднення довкілля. Кожен має право вимагати припинення такої діяльності. За рішенням суду діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена. Фізична особа має також право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту) і право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тошо.

242