3. Сторони, предмет та форма договору комерційної концесії

1. Сторонами договору комерційної концесії можуть бути юридичні та фізичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницькоїдіяльності (ст. 1117 ЦК).

2. До предмета договору комерційної концесії відносять дії пра-воволодільця з надання користувачеві права на використанняоб'єктів права інтелектуальної власності, комерційного досвіду таділової репутації (ст. 1116 ЦК).

Хоча ст. 1116 ЦК зазначає, що правоволоділець надає користувачеві право на використання ділової репутації, слід зазначити, що згідно зі ст.201 ЦК ділова репутації як об'єкт суб'єктивних цивільних прав належить до категорії особистих немайнових благ. Особисті немайнові права є невідчужуваними і тому їх неможливо передати в користування будь-кому. Виходячи з цього, правоволоділець не здійснює жодних дій з надання ділової репутації. Фактично ж йдеться про асоціювання споживачем підприємств користувача з підприємствами право володільця.

3. Частина 2 ст. 1116 ЦК визначає, що сторони можуть передбачити використання предмета (точніше було б сказати, об'єкта) договору у певній сфері цивільного обороту або на певній території.На практиці визначення сфери цивільного обороту та території використання об'єкта належить до числа істотних умов договору комерційної концесії.

Обов'язкове визначення сфери цивільного обороту пов'язане як з необхідністю визначення конкретної підприємницької діяльності, в якій користувачеві дозволено використовувати наданий йому об'єкт, так і тією обставиною, що правоволоділець може надати в користування права на певні об'єкти права інтелектуальної власності (наприклад, торговельну марку) з зазначенням конкретних класів товарів, для яких таке використання дозволено.

4. Важливим об'єктом договору комерційної концесії є права наоб'єкти права інтелектуальної власності, право використання якихв певному режимі надається правоволодільцем користувачеві. В західних країнах такий об'єкт визначається як "франшиза". ЦК невизначає поняття "франшиза". Воно замінене на поняття "комплексправ з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товарута (або) надання послуг".

5. Стаття 1118 ЦК встановлює спеціальні вимоги чинності договору комерційної концесії як правочину, а саме вимагає йогописьмової форми. При оформленні договору комерційної концесії

740

сторони мають враховувати вимоги ст.207 ЦК щодо письмової

форми правочинів.

6. Іншою спеціальною вимогою до договору комерційної концесії є вимога про його державну реєстрацію. Стаття 1118 ЦК визначає орган, який здійснює таку реєстрацію, не визначаючи її механізму. Керуючись 4.2 ст.210 ЦК треба зазначити, що порядок реєстрації та ведення відповідних реєстрів повинно встановлюватисяокремим законом.

7. За договором комерційної концесії користувачу може надаватися право на укладення з третьою особою (субкористувачем) договору комерційної субконцесії, за яким у випадках, передбаченихосновним договором, користувач надає субкористувачу право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав абочастиною комплексу прав. До договору комерційної субконцесіїзастосовуються положення про договір комерційної концесії, встановлені ЦК або іншим законом, якщо інше не випливає з особливостей субконцесії. Визнання основного договору недійсним спричиняє недійсність договору комерційної субконцесії (ст. 1119 ЦК).