5. Зміна та припинення договору комерційної концесії

1. Договір комерційної концесії може бути змінений на загальних підставах, а саме — відповідно до гл.53 ЦК. Це означає, що цейдоговір змінюється за згодою сторін, за рішенням суду на вимогубудь-якої сторони у разі істотного порушення договору другою стороною, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалисяпри укладенні договору, тощо.

2. Під істотним порушенням договору комерційної концесіїправоволодільцем можна розглядати його відмову надати весь комплекс або частину комплексу прав на об'єкти права інтелектуальної власності щодо ведення певного виду підприємницької діяльності.

До істотного порушення обов'язків користувачем за договором належить прострочення або відмова у сплаті винагороди за користування правами на об'єкти права інтелектуальної власності правоволодільця, інших платежів на користь правоволодільця, відмова користувача слідувати вказівкам та інструкціям правоволодільця щодо використання ноу-хау та способів ведення підприємницької діяльності, самостійна, без узгодження з правоволодільцем, зміна користувачем інтер'єру та екстер'єру приміщень, де продаються товари (роботи, послуги) тощо.

3. Порушення стороною своїх обов'язків за договором можепривести як до бажання іншої сторони розірвати його, так і до бажання змінити певні обов'язки, наприклад, зменшити розмір платежів на користь правоволодільця у випадку здійснення ним правопорушень. Зміни можуть стосуватися режиму використанняоб'єктів права інтелектуальної власності правоволодільця (наданняневиключної ліцензії замість виключної, якою користувався користувач), терміну дії договору, встановленню більш жорсткого контролю за діями користувача тощо.

4. Зміна або розірвання договору комерційної концесії у зв'язкуз істотним порушенням його умов однією зі сторін не позбавляє іншу сторону права вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

5. Перехід виключного права на об'єкт права інтелектуальноївласності від правоволодільця до іншої особи не є підставою длязміни або розірвання договору комерційної концесії (ст.1127 ЦК).

Зміна комплексу прав, наданих в користування, в тому числі зміна торговельної марки та позначення, дає право користувачеві

749

вимагати зміни або розірвання договору комерційної концесії (ст. 1128 ЦК). У випадку прийняття рішення користувачем щодо зміни договору, така зміна може стосуватися, як передбачив законодавець, зменшення ціни за договором. Законодавець передбачив саме зменшення ціни, оскільки нова торговельна марка не має І не може мати такого іміджу, як та, що вже була відома споживачам.

Стаття 1128 ЦК передбачає право (а не обов'язок) користувача вимагати розірвання договору та компенсації збитків, навіть у випадку надання правоволодільцем прав користування новою торговельною маркою та позначенням.

Як правило, договір комерційної концесії на вимогу правоволо-дільця містить перелік випадків, за настання яких правоволоділець вимагає зміни або розірвання договору. За наявності такого переліку та настання перелічених в ньому випадків, зміна договору відбувається за договором.

6. Особливої уваги потребує підстава розірвання або зміни договору комерційної концесії у випадку істотної зміни обставин. Такою істотною зміною обставин користувач може вважати не отримання ним прибутків, які він передбачав отримувати, укладаючи договір. Невідповідність отриманих результатів очікуванням користувача може бути викликана як об'єктивними, так і суб'єктивними обставинами. У користувача може виникнути бажання змінити або розірвати договір комерційної концесії до закінчення строку його дії після опанування ним ноу-хау правоволодільця, тобто йдеться про недобросовісне відношення користувача. Саме тому законодавець у ст.652 ЦК встановив чотири спеціальні підстави, при одночасній наявності яких сторона може вимагати зміни договору за рішенням суду.

7. Зміна або розірвання договору комерційної концесії вчиняється у письмовій формі та реєструється в органі реєстрації. Змінаабо розірвання договору вступають в силу для третіх осіб саме з моменту державної реєстрації (ст.ст.1125, 1126 ЦК).

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було_; виконане ними за договором до моменту його зміни або розірван ня, якщо інше не встановлено договором або законом.

8. Хоча на практиці договори комерційної концесії є, як правило, строковими, законодавець передбачає можливість укладеннбезстрокового договору. У випадку укладення сторонами безстрокового договору законодавцем встановлений імперативний мінімальний строк (шість місяців) попереднього повідомлення про відмову від договору (ст. 1126 ЦК).

При укладенні строкового договору користувач, який належ ним чином виконував свої обов'язки, має право на укладення до-і говору комерційної концесії на новий строк на тих же умовах. Ли-І ше законом можуть бути встановлені умови, за яких правоволоді- лець може відмовитися від укладення договору концесії на новиі строк (СТ.1124 ЦК).

9. ЦК передбачає дві додаткові підстави розірвання договорі( комерційної концесії, а саме: припинення права на торговельні марку та оголошення будь-якої сторони нешіатоспроможною (банкрутом).

750

Припинення права правоволодільця на торговельну марку без заміни його іншим аналогічним (тобто наданням користувачу іншої торговельної марки) розглядається законодавцем як істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Встановленням цієї вимоги законодавець насамперед захищає користувача за договором комерційної концесії. Проте якщо користувач має намір продовжити користування іншими об'єктами інтелектуальної власності правоволодільця, сторони вправі укласти новий договір комерційної концесії з новими умовами щодо його виконання.

Питання неплатоспроможності або визнання банкрутом врегульовані Законом про відновлення платоспроможності боржника.

Насамперед слід зазначити, що цей Закон не передбачає інституту оголошення неплатоспроможним. Виявлення неплатоспроможності будь-якої зі сторін договору може і повинно мати наслідком проведення сторонами договору переговорів для виявлення можливостей, прийнятних для обох сторін, щодо подальшого виконання договору. Встановлення Імперативного припису про розірвання договору комерційної концесії у разі визнання будь-якої сторони договору неплатоспроможною, є втручанням у волю сторін вести підприємницьку діяльність.

Факт неплатоспроможності однієї зі сторін договору комерційної концесії є підставою для порушення справи про банкрутство, про що оголошується у відповідних друкованих органах. У ході порушення справи про банкрутство на першому етапі призначається розпорядник майна, до зобов'язань якого належить здійснення всіх необхідних процедур для відновлення платоспроможності банкрута та пошук способів розрахунків з кредиторами. Факт призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління майном боржника. Таким чином, наявність неплатоспроможності боржника І факт порушення справи про банкрутство не впливають на поточну господарську діяльність боржника І, відповідно, на його можливість виконувати свої зобов'язання за договором. Лише у разі неможливості відновлення платоспроможності боржника приймається рішення про його ліквідацію. Ліквідація юридичної особи належить до загальних підстав припинення зобов'язання.

Імперативний припис щодо розірвання договору комерційної концесії у випадку банкрутства будь-якої із сторін договору має логічно пояснюватися. Так, законодавством деяких країн передбачено, що певні види договорів, які характеризуються наявністю "правовідносин особистого характеру", автоматично припиняються у випадку визнання банкрутом будь-якої із сторін такого договору. Договір комерційної концесії має особистий характер, І з цього погляду можна погодитися, що визнання сторони банкрутом може бути підставою для припинення договору з нею. Проте ні чинне законодавство України, ні ЦК не передбачають, що договори, які мають особистий характер, припиняються у випадку визнання будь-якої сторони банкрутом.

751