logo
Довгерт, Кузнецова - Коментар до Цивільного код

Глава 83

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

1. Загальна характеристика зобов'язань,

що виникають внаслідок збереження

або набуття майна без достатньої

правової підстави

1. Коментована глава передбачає можливість виникнення недо-говірних зобов'язань (котрі іноді називають кондиційними зобов'язаннями або безпідставним збагаченням) двох різновидів:

  1. внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи;

  2. внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншоїособи.

Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного набуття майна є:

а) збільшення майна у однієї особи;

б) відповідне зменшення майна у іншої особи;

в) відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи (відсутність угоди сторін, адміністративного акта тощо).

Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного збереження майна є:

а) збереження майна, яке мало бути втрачене;

б) неотримання майна іншою особою, яка мала його одержати;

в) відсутність правової підстави для збереження майна за рахунок іншої особи.

До відсутності правової підстави ч.і ст. 1212 прирівнює ситуацію, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (наприклад, договір купівлі-продажу визнаний недійсним — див. коментар до гл.16 ЦК).

2. Суб'єктами кондиційних зобов'язань є:

  1. набувач майна (боржник);

  2. особа, яка втратила або не набула майно, що мала набути(потерпілий).

Кредитором і боржником можуть бути як дієздатні фізичні особи (ст.ст.32, 34 ЦК), так і юридичні особи (ст.ст.91, 92 ЦК), а також суб'єкти публічного права (ст.2 ЦК). Кредитором є особа, за рахунок якої безпідставно збережене або набуте майно (потерпіла особа). Боржником є особа, котра безпідставно набула або зберегла майно.

Положення гл.83 ЦК застосовуються незалежно від того: безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна (протиправне присвоєння чужого майна), самого потерпілого (наприклад, мешканець комунальної квартири помилково оплачує комунальні послуги за сусідів), інших осіб (помилкове повернення боргу не кредитору, а члену його сім'ї) чи наслідком події (в результаті повені майно з подвір'я потерпілої

810

оби вода переносить у двір сусіда) тощо. Звідси випливає вис-°°вок що У тих випадках, коли безпідставне набуття або збереження' майна було результатом поведінки набувача майна, вина станнього правового значення не має. Цим кондиційні зобов'язання відрізняються від зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди.

3. Частина 3 ст.1212 ЦК передбачає також низку випадків застосування положень гл.83 ЦК до правовідносин, що виникають при захисті права власності, до договірних та деяких інших видів зобов'язань. Зокрема, норми про повернення безпідставно набутого або збереженого майна застосовуються до вимог про:

  1. повернення виконаного за недійсним правочином;

  2. витребування майна власником з чужого незаконного володіння;

  3. повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

  4. відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майноабо зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

2. Зміст зобов'язань, що виникають внаслідок збереження або набуття майна без достатньої правової підстави

1. Змістом даних зобов'язань є право потерпілої особи (кредитора) на повернення безпідставно отриманого або збереженого майна і обов'язок боржника повернути безпідставно одержане майно.

Загальним правилом є повернення набувачем потерпілій особі безпідставно набутого майна в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпшій особі безпідставно набуте майно боржник має відшкодувати його вартість. При цьому вартість набутого майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення останнього. Таке вирішення цього питання є справедливим, оскільки більш повно захищає інтереси кредитора. Адже в умовах навіть невеликої інфляції збільшення проміжку часу, який проходить від порушення права до його захисту, спричиняє відповідне зниження вартості майна, а відтак — порушення прав потерпшої особи. Визначення вартості набутого майна на момент розгляду судом справи про його повернення є оптимальним рішенням ще й тому, що саме суд має змогу і повинен максимально повно і всебічно оцінити шкоду, якої зазнала потерпіла особа.

Крім того, особа, яка безпідставно набула майно або зберегла його у себе, зобов'язана відшкодувати всі доходи, що вона одержала або могла одержати від даного майна. При цьому враховують реально отримані або можливі доходи, починаючи з моменту, коли боржник дізнався або міг дізнатися, що володіє майном без достатньої правової підстави. З цього часу боржник відповідає також за Допущене ним погіршення майна (ч.і ст.1214 ЦК).

У свою чергу, боржник має право вимагати відшкодування зроблених ним за цей час витрат на майно. Але якщо боржник зобов'язаний відшкодувати повністю всі доходи, які він одержав або міг одержати від безпідставно набутого майна, то зустрічне відшкодування можливе лише у межах зроблених ним необхідних витрат на це майно.

811

3. Значення строків у зобов'язаннях з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави

1. Варто звернути увагу на момент, з якого починається відлік часу, за котрий провадиться нарахування сум, що підлягають відшкодуванню і боржником, і боржнику. Це — момент, коли боржник дізнався або міг дізнатися про те, що володіє майном без достатньої правової підстави.

Таке рішення пов'язане з тим, що ст.ст.1212, 1214 ЦК не надають вирішального значення наявності вини боржника. Останній може бути винним у придбанні (збереженні) майна за чужий рахунок, а може й не знати про те, що майно набуте (збережене) ним безпідставно. Наприклад, він може не знати, що підстава, на якій він набув майно, згодом відпала. Отже, виникає можливість кількох варіантів суб'єктивної оцінки ситуації:

  1. боржник відразу знав, що майно набуте (збережене) ним бездостатніх правових підстав;

  2. боржник не знав, що майно набуте (збережене) ним безпідставно, але дізнався про це з моменту заявления претензій кредитором;

  3. боржник припускав, що мав достатні правові підстави стативласником певного майна, але коли таке припущення не підтвердилося, дізнався про помилковість даного припущення. Отже, тутйого посилання на те, що до нього не було пред'явлено претензії,позову тощо, невиправдані — він не знав, але мав знати про відсутність правових підстав володіння майном.

Таким чином, досягається мета стимулювання суб'єктів цивільного права до обачності, розважливості, сумлінності у випадках придбання майна з підстав, що видаються сумнівними.

Аналогічну мету переслідує правило, встановлене у ч.2 ст.1214 ЦК, яка передбачає, що у випадку безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. Наведена норма ЦК розмір процентів не визначає, а відсилає до ст.536. Однак ст.536 ЦК також розміру процентів за користування чужими грошовими коштами не вказує, зазначаючи, що він встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. У випадку спору розмір процентів визначається судом з використанням у порядку аналогії закону норм законодавчих актів, які регулюють відносини позики, банківського кредитування тощо.