§ 1. Поняття і зміст громадянства. Конституційно-правове регулювання відносин громадянства в Україні
У будь-якій країні основну частину її населення становить особлива категорія фізичних осіб, а саме - громадяни даної держави.
інститут громадянства історично виник порівняно недавно. У феодальній державі, яка базувалася на розподілі населення на суспільні стани та на нерівних їхніх правах, існував інститут підданства. Цей інститут символізував повну залежність людини від влади монарха, її обов'язок знаходитися «під данню» та повністю виконувати волю свого пана. Інститут громадянства сформувався у процесі буржуазних революцій під впливом теорії про природні і невідчужувані права людини, про рівні її громадянські і політичні права в суспільстві. Починаючи з Декларації Незалежності Сполучених Штатів Америки (1776 р.), держава почала визнавати людину вільним і рівноправним членом громадянського суспільства, активним учасником здійснення суверенної влади держави.
Отже, можна сказати, що інститут громадянства прийшов на зміну інституту підданства. Зараз термін «підданство» вживається лише у монархічних державах і як правило, у тому ж значенні, що і термін «громадянство». Більше того, у конституціях і законодавстві ряду держав, - Іспанії. Бельгії. Нідерландах. Японії та ін., які є монархіями, замість терміну «підданство» вживається термін «громадянство».
Сукупність усіх осіб, що проживають на території тієї чи іншої країни утворює її населення, яке складається з громадян даної держави. а також іноземців та осіб без громадянства. Населення країни являє собою демографічну категорію, а не правову. Отже, вважати громадянами осіб лише на тій підставі, що вони проживають на території даної держави не правомірно. Немає підстав також вважати громадянами всіх осіб, на яких поширюється влада держави, її суверенітет. Суверенна влада держави є обов'язковою в однаковій мірі як для громадян даної держави, так і для іноземних громадян та осіб без громадянства, що проживають на території цієї країни.
На відміну від населення - сукупності осіб, що проживають на території України і становлять, як було зазначено, демографічну категорію, громадяни України утворюють її народ, що є правовою категорією.
Саме народ України, відповідно до Конституції України (ст. 5), є і носієм суверенітету-' і єдиним джерелом влади в Україні. |!
У відповідності із загальновизнаними нормами міжнародного права, право на громадянство є невід'ємним правом кожної людини. Це визначено у Загальній Декларації прав людини від 10 грудня 1948 р.. - Ст. 15; у Міжнародному Пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р.. - Ст. 24.
Зазначене положення міжнародних документів втілено в Конституції України та у Законі України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. із наступними змінами.
Виходячи із того значення, яке має конституційно-правовий інститут громадянства для кожної людини, суспільства і держави, питання законодавчого регулювання відносин громадянства України належить, згідно із ст. ст. 85 та 92 Конституції України, до виключної компетенції Верховної Ради України. Ці функції Верховна Рада здійснює шляхом прийняття на основі Конституції відповідних законодавчих актів.
Розуміння людини, як громадянина є надзвичайно важливим у характеристиці її соціальної сутності, її правового становища, як особи, яка має правовий зв'язок із тією чи іншою державою, підпадає під дію її законодавства та узгоджує з ним свою поведінку.
Громадянство є тією необхідною підставою, яка надає особі, що має статус громадянина, можчивість у повній мірі залучитися у політичне, економічне, правове та культурне життя суспільства і держави. Обсяг тих прав і свобод, якими особа може користуватися в окремій державі, а також обсяг обов'язків, що покладені на неї цією державою перебуває у прямій залежності від наявності чи відсутності у особи статусу громадянина даної країни. Громадянські і політичні, економічні, соціальні та культурні права і свободи у повному обсязі надаються саме громадянам суверенної держави.
Отже, громадянство є одним із визначальних факторів у характеристиці правового становища особи, одним з найважливіших елементів її правового статусу.
Таким чином, громадянином України, як і будь-якої держави, є не кожна людина, яка проживає на її території, підкоряється державній владі, користується правами і виконує обов'язки. Громадянином України є лише така людина, яка перебуває в особливих правових зв'язках з Україною — зв'язках, що становлять зміст громадянства.
Зміст громадянства становлять специфічні права та обов'язки - з одного боку особи стосовно держави, а з другого - держави по відношенню до особи. Ці права і обов'язки виникають і існують у зв'язку з розповсюдженням на особу юрисдикції держави. Така розповсю- дженість, поряд з іншими факторами, обумовлює набуття особою правосуб'єктності громадянина у повному обсязі, а також охорону її прав і законних інтересів з боку держави.
Таким чином, проблема громадянства є однією з найважливіших проблем державного будівництва, оскільки в даному разі мова йде про зв'язок особи і держави, що знаходить втілення у їхніх взаємних правах та обов'язках.
Згідно із Законом Про громадянство від 18.01.2001 р. (ст. 1), громадянство України являє собою правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їхніх взаємних правах та обов'язках. Правовий зв'язок між особою і державою виникає й існує в силу визнання державою даної особи своїм громадянином. Цей зв'язок проявляється у розповсюдженні суверенітету держави на дану особу. Суверенітет держави розповсюджується на її громадян незалежно від місця їхнього перебування - в межах даної країни, чи поза її межами. Тому зв'язок між особою і державою є постійним і стійким.
Отже, громадянство - це стійкий правовий взаємозв'язок між особою і державою, де обидва суб'єкти мають взаємні права та обов'язки.
Взаємні права та обов'язки особи та Української держави передбачають, що громадяни України користуються всією повнотою прав і свобод та несуть всі обов'язки перед суспільством і державою, які встановлені у законодавстві України. Відповідно до законодавства громадяни України володіють всією повнотою громадянських, політичних, економічних, соціально-культурних прав і свобод. Вони також несуть всі обов'язки перед суспільством і державою. Це означає, що громадяни мають неухильно виконувати нормативні установлення держави, не порушувати прав і законних інтересів інших суб'єктів права, не завдавати шкоди навколишньому природному середовищу, захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Держава ж охороняє права і свободи громадян, створює належні умови для реалізації громадянами своїх прав і свобод. Держава забезпечує рівноправність громадян у всіх сферах життєдіяльності нашої країни та захист прав і інтересів громадян як всередині країни так і поза її межами.
Держава відповідальна перед громадянами. Відповідно до Конституції України утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. (Ст. 3). Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. (Ст. 25).
В межах України охорону прав громадян здійснюють відповідні органи державної влади, до яких слід віднести Главу держави - Президента України, Верховну Раду України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Уряд України та інші органи виконавчої влади, систему органів судової влади, органи Прокуратури України, органи внутрішніх справ та ін. Ці функції здійснюються також органами місцевого самоврядування, іншими інституціями. Захист прав громадян України за кордоном здійснюють від імені держави дипломатичні представництва, консульські та інші уповноважені установи та безпосередньо міністерство закордонних справ України.
Виходячи з викладеного можна дати таке визначення поняттю громадянства:
Громадянство України - це постійний, стійкий правовий зв'язок особи з державою, який базується на юридичному визнанні державою даної особи своїм громадянином, що передбачає поширення на особу всього обсягу встановлених у законодавстві прав, свобод і обов'язків та захист і охорону прав і законних інтересів громадян з боку держави як всередині країни гак і поза її межами.
Звідси, громадянин - це людина, яка взята у її співвідношенні з державою, політичною владою в суспільстві і законом. Таке співвідношення базується на державно-правовому визнанні конкретної людини носієм суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. Саме правовий зв'язок людини із державою породжує таке її юридичне становище, у силу якого вона користується встановленим у законодавстві країни обсягом прав, свобод та обов'язків, а також може користуватися захистом держави.11
Правовий статус громадянина суттєво відрізняється від правового статусу інших осіб, що проживають на території держави. Причому, правовий статус громадянина зберігає свої особливості і в тому випадку, якщо громадянин України постійно, або тимчасово проживає на території іншої держави.
Таким чином, громадянство являє собою правовий стан особи, який обумовлений її правовим зв'язком із Українською державою, що має своїм наслідком виникнення взаємних прав та обов'язків громадян і держави. Саме із громадянством пов'язані найсуттєвіші наслідки для обох сторін розглядуваних правовідносин - обсяг прав, обов'язків та взаємної відповідальності держави і громадянина.
Громадянству, як правовому стану, притаманні певні характеристики. Серед них можна виділити такі: по-перше, індивідуальне, документальне, юридичне оформлення громадянс тва кожної людини (паспорт, свідоцтво про народження, або інший, визначений законодавством документ, який містить вказівку про громадянство людини); по-друге, стійкий характер відносин громадянства; по-третє, двосторонній зв'язок між людиною і державою, що проявляється у певному комплексі взаємних прав, обов'язків та відповідальності, який базується на визнанні та повазі до гідності, основних прав і свобод людини; по-четверте, розповсюдження на громадянина суверенітету держави, як всередині країни так і поза її межами.
Треба зазначити, що у радянський період, а інколи і зараз громадянство визначається не лише як правовий зв'язок, а як політико- правовий зв'язок людини з державою.15
Як уявляється, таке визначення поняття громадянства не можна визнати достатньо обгрунтованим. Раніше вже зазначалося, що відповідно до положень Загальної Декларації прав людини (ст. 15), які втілені у законодавстві України, право на громадянство є невід'ємним правом кожної людини. Крім того, згідно із ст. 15, 24, 25 Конституції України та із Законом Про громадянство не можуть встановлюватись будь-які привілеї чи обмеження в залежності від політичних чи інших переконань громадянина України. Громадянин України не може бути позбавлений громадянства, або права змінити громадянство.
Якщо ж виходити із визначення громадянства, як політико- правового зв'язку людини з державою, то у разі, коли людина пере-
15 Див. про це Конституционное (государственное) право зарубежных стран М., 1996. — 'Г. 1- С. 125; Конституционное право. Учебник. Отв. ред. А.Е.Козлов - М.: Изд-во БЕК, 1996.-С. 64.
буває у політичній опозиції до держави, не поділяє політики керівництва країни, а, отже, втрачає політичний зв'язок з нею, це може бути підставою для того, щоб таку людину не вважати громадянином цієї країни, або підставою для позбавлення її громадянства. Зрозуміло, це суперечить положенням міжнародного права, Українського законодавства та самій ідеї прав людини. Тому, як уявляється. не можна громадянство розглядати як політичний зв'язок особи з державою і ставити його у залежність від політичних поглядів людини. Отже, громадянство - це, як визначено в Законі Про громадянство України саме правовий, а не політико-правовий зв'язок людини з державою.
Громадянство є одним із найважливіших елементів правового статусу людини. Водночас, воно являє собою самостійний консти- туційно-правовий інститут. Правові норми, які становлять зміст інституту громадянства України, містяться у Конституції України (розд. 1, 2 та ін), в Законі України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 р. із наступними змінами, у інших нормативно-право- вих актах України, що видаються відповідно до Конституції і названого Закону. Законом про громадянство (ст. 4) передбачено, що коли «міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Серед норм, які регулюють відносини громадянства України, визначальними є норми Конституції України. Основне місце серед конституційних норм належить нормам, що визначають принципи громадянства України. Юридичні норми, що регулюють відносини громадянства прийнято поділяти на такі основні групи: 1) норми Конституції, що визначають основні засади громадянства України; 2) норми Закону Про громадянство України, що регулюють на основі Конституції порядок визнання, набуття і припинення громадянства України; 3) норми підзаконних актів, що регулюють процедурні питання порядку визнання, набуття і припинення громадянства України та інші питання, що безпосередньо пов'язані з громадянством (наприклад порядок отримання свідоцтва про громадянство, тощо.).
- § 1. Поняття і предмет конституційного права України 12
- § 1. Поняття і зміст правового статусу особи. Правовий статус особи, як конституційно- правовий інститут 94
- § 1. Поняття і предмет конституційного права України
- § 2. Метод конституційно-правового регулювання
- § 3. Конституціїшо-правові норми: поняття, особливості, види
- § 4. Конституційио-правова відповідальність
- § 5.Конституційно-правовіінститути. Поняття, загальнахарактеристика.СистемаконституційногопразаУкраіни
- § 5. Конституційно-правові інститути,
- § 6. Конституційно-правові відносини: поняття, характерні особ/ігівості, види
- § 7. Джерела конституційного права України, як галузі національного права
- § 8. Місце конституційного права в системі націонауіьного права
- § 9. Конституційне право як юридична наука: поняття та предмет, основні завдання
- § 10. Система та джерела науки конституційного права
- § 10. Система та джерела науки конституційного права
- § 1. Поняття і предмет конституційного права України 12
- § 1. Поняття і зміст правового статусу особи. Правовий статус особи, як конституційно- правовий інститут 94
- § 1. Поняття і сутність конституції
- § 2. Юридичні види конституцій
- § 3. Способи прийняття конституцій та внесення до них змін
- § 4. Зміст і структура конституції України
- § 5. Основні функції конституції України
- § 6. Створення принципово нової Конституції суверенної держави Україна. Загальна характеристика положень Конституції України 28 червня 1996 р.
- § 1. Поняття консупитуційного ладу України, його основні принципи
- § 2. Загальна характеристика конституційного ладу України
- § 3. Україна має свою правову систему, фундаментом якої є Конституція України та прийняті на її основі закони України
- § 4. Конституційно-правові основи суспільного та державного ладу України
- 3. Оберіть, які з наведених є основними принципами конституційного ладу України:
- § 1. Поняття і зміст правового статусу особи. Правовий статус особи, як конституційно- правовий інститут
- § 2. Основні Конституційні принципи правового статусу особи в Україні
- § 3. Види правового статусі/ особи. Особ/іивості правового статусу різних категорій осіб в Україні
- 1. Вставте пропущені слова та словосполучення:
- 3. Встановіть відповідність між поняттями і їх складовими:
- § 1. Поняття і зміст громадянства. Конституційно-правове регулювання відносин громадянства в Україні
- § 2. Принципи громадянства України
- § 3. Підстави набуття громадянства України
- § 4. Припинення громадянства України; їіого підстави
- § 5. Порядок вирішення питань громадянства України
- 3. Встановіть відповідність між підставами щодо прийняття
- § 1. Поняття прав, свобод та обов'язків особи. Загальні міжнародно-правові стандарти основних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина
- § 2. Система конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні
- § 3. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні
- § 4. Гарантії реалізації прав і свобод людини і громадянина в Україні
- 1. Встановіть відповідність між конституційними правами та їх видами:
- 2. Відмітьте права, що належать до системи конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні
- § 1. Поняття народовладдя; основні форми народного волевиявлення
- § 2. Вибори, як одна із основних форм народного волевиявлення в Україні
- § 3. Принципи виборчого права
- § 4. Конституційно-правове регулювання виборчої системи України. Виборчий процес в Україні
- § 5. Референдум в системі інститутів
- § 6. Юридична відповідальність за порушення законодавства України про вибори та референдуми
- 1. Вставте пропущені слова у визначенні:
- 3. Встановіть відповідність між поняттями та їх визначеннями
- § 1. Конституційно-правовий інститут
- § 2. Конституційні засади побудови і діяльності органів державної влади України
- § 3. Система органів державної влади України, конституційно-правове регулювання
- § 3. Система органів державної влади України, конституційно-правове регулювання
- 2. Вставте пропущені слова:
- 1 Державна влада — вид влади, що здійснюється державою та її орга-
- 3. Встановіть відповідність між поняттями та їх визначеннями:
- § 1. Поняття і сутність законодавчої влади
- § 2. Парламент
- § 3. Парламент і парламентаризм: співвідношення, місце у політичній організації суспільства
- § 3. Парламент і парламентаризм: співвідношення, місце у політичній організації суспільства
- § 4. Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади в Україні
- § 5. Внутрішня структура Верховної Ради України
- § 6. Основні функції і повноваження Верховної Ради України
- § 7. Організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради України
- § 7. Організаційно-правові форми діяльності Верховної Ради у«і'.Иічі
- § 8. Акти Верховної Ради України
- § 9. Поняття і зміст законодавчої діяльності
- §10. Принципи законодавчої діяльності
- § 11. Законодавчий процес: поняття, стадії
- 1. Оберіть продовження фрази «Верховна Рада України за конституційно-правовим статусом є:»
- 2. Встановіть відповідність між органами та складовими їх структури:
- § 1. Поняття та характерні ознаки правового статусу народного депутата України
- § 2. Конституційно-правова природа мандата народного депутата України
- § 2. Конституційно-праеоеа природа мандата народного депутата України
- § 3. Зміст правового статусу народного депутата України; законодавче регулювання
- § 4. Конституційно-правові основи відповідальності народного депутата України
- § 4 Конституційно-правові основи відповідальності народного депутат України
- 1. Вставте пропущені слова і числа:
- 3. Визначте елементи і характерні риси вільного та імперативного мандатів депутатів парламенту:
- § 1. Конституційно-прав о вий інститут президентства: загальна характеристика, становлення і розвиток в Україні.
- § 2. Конституційно-правовий статус Президента України
- § 3. Порядок проведення виборів Президента України, процедура вступу його на пост
- § 4. Основні функції і повноваження Президента України
- § 5. Підстави і порядок припинення повноважень Президента України
- § 5. Підстави і порядок припинення повноважень Президента України
- § 6. Акти Президента України
- 2. Вставте пропущені слова та словосполучення:
- § 1. Поняття і сутність виконавчої влади; загальна характеристика конституційно- правового статусу органів виконавчої влади
- § 2. Система органів державної виконавчої влада в Україні; законодавче регулювання
- § 3. Кабінет Міністрів України; конституційно-правовгш статус, порядок формування, функції і повноваження
- § 3. Кабінет Міністрів України; конституційно-правовий статус...
- § 4. Міністерства, інші центральні та місцеві органа державної виконавчої влади
- 3. Вкажіть, з якими органами державної влади пов'язані питання відповідальності, підконтрольності та підзвітності Кабінету Міністрів України:
- § 1. Поняття та ознаки судової влади, її основні функції
- § 2. Система органів судової влада в Україні; конституційно-правове регулювання
- § 3. Конституцгйно-правові основи побудови і функціонування судової влади в Україні; принципи судочинства
- § 4. Органи прокуратури в системі органів державної влади України; конституційно-правовий статус, порядок формування, функції
- 2. Вкажіть, через які інституції народ бере участь у здійсненні
- § 1. Поняття, сутність і організація правової охорони конституції. Становлення державних органів по забезпеченню правової охорони Конституції в Україні
- § 2. Конституційно-правовпй статус Конституційного Суду Україна, порядок його формування, склад
- § 3. Компетенція Конституційного Суду України
- § 4. Акти Конституційного Суду України
- 1. Відмітьте, до якої гілки влади належить Конституційний Суд України?
- 2. Встановіть зв'язок між сутністю напрямів діяльності і відповідними заходами:
- § 1. Територія як атрибут (невід'ємна ознака) держави. Територіальне верховенство України за Декларацією про державний суверенітет України та Конституцією України
- § 2. Співвідношення форм державного устрою і територіальної організації країни
- § 3. Адміністративно-територіальний поділ та територіальний устрій України: поняття, суть, ланки
- § 4. Автономна Республіка Крим як невід'ємна складова території України
- 1. Вкажіть, що означає цілісність державної території України?
- 3. Встановіть відповідність між поняттями та їх змістом:
- § 1. Поняття і сутність місцевого самоврядування
- § 2. Місцеве самоврядування в Україні, як Констнтуційно-правовий інститут. Основні конституційні засади місцевого самоврядування в Україні
- § 3. Система місцевого самоврядування в Україні
- § 4. Правова, організаційна та матеріально- фінансова основи місцевого самоврядування в Україні, його конституційно-правові гарантії
- 1. Вставте пропущені слова:
- 3. Встановіть відповідність між місцевими радами та їх органами: