Глава 84 Загальні положення про спадкування

1. Поняття спадкування

1. Спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від |фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) — ст.1216 ЦК. Спадщиною є сукупність цих прав та jобов'язків. Сукупність правових норм, які регулюють умови і порядок спадкування, становить інститут цивільного права, який іменується спадковим правом.

Спадкове право стимулює заінтересованість фізичних осіб у результатах праці, а також зміцнює сімейні відносини, оскільки закон відносить до спадкоємців, передусім, осіб, пов'язаних зі спадкодавцем кровним походженням, шлюбними відносинами, усиновленням. Крім того, норми спадкового права захищають права неповнолітніх, а також непрацездатних осіб.

2. Спадкування породжує відносини, в яких є дві сторони: спадкодавець та спадкоємець. Спадкодавцями можуть бути лише фізичні особи — громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Не можуть бути спадкодавцями юридичні особи, оскільки у випадках припинення діяльності організацій порядок передачі їхнього майна іншим особам або державі визначається не нормами проспадкування, а спеціальними правилами про ліквідацію чи реорганізацію юридичних осіб. Спадкоємці — це вказані у заповіті або узаконі особи, до яких переходять цивільні права і обов'язки спадкодавця.

Спадкування настає у випадку смерті фізичної особи або оголошення її померлою у встановленому законом порядку. З цими юридичними фактами закон пов'язує появу у спадкоємців права на прийняття спадщини, а у всіх інших осіб — обов'язку не перешкоджати їм у здійсненні цього права. Після прийняття спадщини спадкоємець стає учасником тих самих правовідносин, суб'єктом яких раніше був спадкодавець, тобто відбувається заміна суб'єкта у правовідносинах, учасником яких був спадкодавець.