Глава 79

Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення

1. Право на вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення

1. Стаття 1158 ЦК закріплює право особи на вчинення дій вмайнових інтересах іншої особи без її доручення.

Водночас хоча ця стаття називається "Право на вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення", однак фактично вона охоплює більш широке коло питань, торкаючись різних питань виникнення та визначення змісту зобов'язань, що виникають внаслідок ведення чужих справ без доручення.

Такі зобов'язання були передбачені у Цивільних кодексах деяких радянських республік (Азербайджан, Казахстан, Латвія, Молдова, Таджикистан, Узбекистан). Проте ЦК УРСР 1963 р. їх не передбачав, і відшкодування збитків у відповідних випадках провадилося з використанням аналогії закону за правилами договору доручення, деліктних зобов'язань, безпідставного збагачення та ін.

Оскільки діяльність без доручення іншої особи є втручанням в сферу її майнових інтересів, то ЦК встановлює, що це можливо лише за умови, що цим інтересам загрожує небезпека. Оскільки за наявності цих умов вчинення дій в чужих інтересах без доручення санкціонується ЦК, то така діяльність є правомірною дією. Саме ці правомірні дії (за наявності певних умов) є підставою виникнення зобов'язань у результаті вчинення дій в інтересах іншої особи без її доручення.

2. Зобов'язання, котрі виникають на підставі таких дій, можутьбути охарактеризовані як недоговірні правовідносини між тим, хтодіяв в інтересах іншої особи, та заінтересованою особою.

Вказані зобов'язання виникають за таких умов:

1. майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків. При цьому правове значення має реальна, а не уявна небезпека майновим інтересам іншоїособи. Реальна небезпека — це можливість настання невигіднихдля особи майнових наслідків, котра за відсутності запобіжних заходів може перетворитися у дійсність. Оскільки йдеться лише промайнові інтереси, то у тих випадках, коли небезпека загрожує немайну, а життю чи здоров'ю фізичної особи, мають застосовуватися не норми цієї глави, а правила про відшкодування шкоди, завданої при вчиненні рятувальних дій (див. коментар до гл.80 ЦК);

2. це мають бути дії без доручення особи, в інтересах якої ці діївідбуваються. Слова "без доручення" нерозривно пов'язані з найменуванням цього інституту і означають не тільки відсутність договору або наміру укласти його в майбутньому, а й взагалі відсутність "доручення" у широкому значенні слова як обов'язку діятив інтересах інших осіб. Отже, правила гл.79 не застосовуються увипадку діяльності фізичних та юридичних осіб, для яких дії в чу-

25зш 769

жих інтересах є метою їхнього створення (наприклад діяльність благодійних фондів), а також у тих випадках, коли обов'язок ведення справ іншої особи випливає із безпосередніх приписів закону (наприклад опікун має дбати про майнові інтереси підопічного — ч.і ст.72 ЦК);

3) дії мають бути вчинені на користь іншій особи, тобто спрямовані на запобігання, усунення або зменшення невигідних для неї майнових наслідків. Це означає, що зобов'язання із ведення справ без доручення виникають, якщо одна особа діє саме в інтересах іншої особи. Ця умова охоплює наявність наміру здійснити дії на користь іншої особи (суб'єктивний фактор) і фактичне здійснення таких дій (об'єктивний фактор). Особа, яка веде справи іншої особи без доручення, має усвідомлювати спрямованість своїх дій і до того ж не мати наміру встановити з тим, чиї справи веде, якихось інших відносин (наприклад, зробити йому подарунок, дружню безоплатну послугу тощо).