12. Спадкування частин у праві спільної власності

1. Згідно зі ст.1226 ЦК частка у праві спільної сумісної власностіспадкується на загальних підставах.

Отже, у разі спадкування частки у праві спільної сумісної власності слід визначити: а) чи є спільна власність сумісною; б) якою є частка спадкодавця у праві спільної сумісної власності; в) якими є загальні підстави спадкування, що мають бути застосовані для даного випадку.

2. Стаття 368 ЦК зазначає, що спільною сумісною власністювважається спільна власність двох або більше осіб без визначеннячасток кожного з них у праві власності. До спільної сумісної власності, зокрема, належать: 1) майно, набуте подружжям під часшлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом; 2) майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові коштичленів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним уписьмовій формі.

3. Хоча частки у праві спільної сумісної власності припускаються рівними, проте угодою сторін, законом або рішенням суду може бути передбачене інше. Тому при спадкуванні такої часткиістотне значення має встановлення її розміру, що може бути зроблене як за життя спадкодавця, так і після відкриття спадщини.

Слід звернути увагу на те, що суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку до її визначення та виділу в натурі (ч.2 ст.1226 ЦК). Отже, можливе розпорядження не

822

тільки вже відомою часткою у праві спільної сумісної власності, а й тією часткою, яка буде визначена у майбутньому, вже після смерті спадкодавця. Практично це означає, що спадкодавець може просто вказати у заповіті, що він заповідає належну йому частку в праві спільної сумісної власності певній особі. Конкретний розмір частки в цьому випадку визначається вже після смерті

спадкодавця.

4. Після смерті спадкодавця може бути проведено і визначення конкретної частки у праві спільної сумісної власності, виділ її у натурі. При цьому припускається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Проте домовленістю між співвласниками, законом або рішенням суду може бути встановлений інший порядок поділу майна в натурі. Отже, розміри часток, визначених при поділі, можуть бути і неоднаковими.

Таким чином, можлива ситуація, коли не відразу після смерті спадкодавця, а тільки після визначення розміру частки у праві спільної власності спадкоємець дізнається про розмір цивільних прав і обов'язків, котрі він може отримати (за умови прийняття спадщини) після смерті спадкодавця. До того ж про склад конкретного спадкового майна спадкоємець у таких випадках може довідатися лише після виділу частки у натурі.