2. Перехід прав і обов'язків спадкодавця до спадкоємців

1. Права й обов'язки спадкодавця, що входять до складу спадщини, переходять до спадкоємців як єдине ціле. Такий перехід прав і обов'язків називається універсальним правонаступниц-

814

вом оскільки спадщина переходить до спадкоємця як єдине ці-^т рід універсального правонаступництва відрізняють правонас-^л _пНИЦТво сингулярне, при якому до спадкоємця переходить не сукупність прав і обов'язків спадкодавця, а лише певні його права (або обов'язки). Наприклад, якщо за заповітом спадкодавець поклав на спадкоємця обов'язок передати яку-небудь з отриманих у спадщину речей у користування третій особі, то ця третя особа буде сингулярним правонаступником і до того ж одержить відповідні права не безпосередньо від спадкодавця, а через спадкоємця.

3. Види спадкування

1. Спадкування може бути двох видів:

1. за заповітом;

2. за законом (ст.1217 ЦК).

У разі спадкування за заповітом воля спадкодавця виражається у заповіті. За своєю правовою природою заповіт є одностороннім правочином і тому регулюється не тільки нормами спадкового права, але також підпорядковується загальним правилам про вчинення правочинів та про їх недійсність. Якщо стосовно майна укладений заповіт, то пріоритет надається саме цьому виду спадкування.

Якщо заповіту немає або його визнано недійсним, або якщо всі спадкоємці за заповітом відмовилися від спадщини чи померли до відкриття спадщини, то настає спадкування за законом. При спадкуванні за законом воно відбувається незалежно від волі спадкодавця і можливе тоді, коли спадкодавець взагалі не висловив бажання певним чином розпорядитися своїм майном на випадок смерті або коли його бажання є юридично недійсним. У цьому разі спадкове майно переходить до тих осіб, коло яких вичерпно визначене у законі (спадкоємці за законом). Порядок розподілу спадщини, частка кожного із спадкоємців за законом тощо визначаються безпосередньо нормами права.

2. Слід зазначити, що крім спадкування за заповітом і за законом, які названі у ст.1217, інші норми ЦК передбачають також спадкування на підставі рішення суду. Такий вид спадкування застосовується у випадку так званої "відумерлості спадщини", тобто існування спадщини, яка не була успадкована протягом встановленого законом строку жодною особою.

Згідно із ст.1277 ЦК у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Така заява має бути по-Дана після спливу 1 року з часу відкриття спадщини. За рішенням ^СУДУ спадщина, яку він визнав відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. Таким чином слід визнати, що ЦК визнає існування третього виду спадкування (а йтися має саме про спадкування, оскільки згідно зі ст.1277 До територіальної громади переходять як майно, так і борги спад-

815

кодавця) — за рішенням суду, а тому ст.1217 слід тлумачити у су-1 купності зі ст.1277 ЦК.