§ 1. Позика

1. У ст.1046 ЦК з незначними редакційними змінами надається визначення договору позики, що містилось у ст.374 ІДК 1963 р.

Самостійний характер договору позики зумовлений наявністю суттєвих ознак, що відрізняють його від інших цивільно-правових договорів. Правила щодо договору позики застосовуються до кредитних зобов'язань, якщо інше не визначено положеннями про кредитний договір і не суперечить самій суті відповідних зобов'язань.

Об'єктом позикових відносин можуть бути грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками. Поняття "грошові кошти" охоплює готівку, тобто грошові знаки національної валюти України — банкноти і монети, а також кошти на рахунках у банках та депозити до запитання (Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 "Звіт про рух грошових коштів").

Відповідно до ст.192 ЦК функцію законного платіжного засобу виконує грошова одиниця України — гривня. Родові ознаки речей, що передаються у позику, характеризуються ознаками, визначеними у ст.184 ЦК. Речі, визначені індивідуальними ознаками, не можуть бути предметом позики.

Особливість договору позики полягає у тому, шо позичальник отримує предмет позики у власність.

2. Договір позики належить до групи реальних договорів і, відповідно, вважається укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Будь-яка обіцянка надати у майбутньому позику, момент підписання договору, або вказівка у договорі на строк, протягом якого відбудеться передача позики, не мають юридичного значення. Договір набуває чинності лише з моменту, коли позикодавець передає предмет позики позичальнику. Саме з моменту передачі грошей або речей, що є предметом позики, позичальник стає їх власником. На предмет позики поряд з іншим майном, що належить позичальнику, може бути звернуто стягнення за його зобов'язаннями.

Обмежень за колом суб'єктів договір позики не має. Універсальний характер цього договору зумовлений можливістю участі в ньо-

660

cty будь-яких учасників цивільних відносин, що зазначені у ст.2 ЦК. Договір позики є одностороннім договором. Позикодавець за договором набуває лише права, позичальник — обов'язки. Після передачі предмету позики позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості, а позикодавець набуває права вимоги щодо повернення суми позики або певної кількості речей того ж роду та такої ж якості.

Позика грошових коштів може бути здійснена як у гривнях, так і в іноземній валюті. Відносини позики іноземної валюти та валютних цінностей на території України повинні відповідати вимогам Декрету про систему валютного регулювання та положенням іншого валютного законодавства України.

3. У ст.1047 ЦК передбачені спеціальні умови щодо форми договору позики, що укладається між фізичними особами. На відміну від загального правила стосовно форми правочинів (ст.205 ЦК),договір позики на суму, що не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян, повинен бути вчинений у письмовій формі. Вартість родових речей, шо передаються у позику, встановлюється за домовленістю сторін. Вартісна оцінка родових речей є підставою для визначення форми договору. У випадках коли позикодавцем є юридична особа, письмова форма є обов'язковою незалежно від сумипозики. Недодержання письмової форми договору позики не маєнаслідком його недійсність, але позбавляє сторони права, у випадку виникнення судового спору, посилатися для підтвердженняфакту позики на свідчення свідків (ст.218 ЦК).

На підтвердження укладення договору позики та його умов, у тому числі і договору позики між громадянами на суму, що не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, може бути представлена розписка позичальника або інший документ (наприклад розрахунковий або товаророзпорядчий документ, письмове прохання позичальника про відстрочку повернення отриманих грошей або речей, листи та ін.), який засвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. У разі виникнення спору рішення суду може грунтуватися на показаннях свідків, якщо сума позики не перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у 10 разів, або якщо сума позики перевищує цей розмір, але виникла в наслідок кількох позикових правочинів, кожен з яких не перевищує зазначеної межі.

4. У ст.374 ЦК 1963 p. передбачалось, що договір позики міжгромадянами є виключно безвідплатним. Зараз ЦК передбачає, щодоговір позики може бути як відплатним, так і безвідплатним. Умови відплатності за договором позики встановлюються сторонами.Якщо інше не передбачено законом або договором позики, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів відсуми позики у розмірах і в порядку, передбачених договором. Якщо у договорі не визначений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки НБУ. Якщо сторонами не встановлено домовленості щодо строків виплати процентів, позичаль-

661

ник зобов'язаний щомісячно виплачувати проценти до дня повернення позики (ст.1048 ІДК).

Договір позики має бути безпроцентним, якщо: І) він укладений на суму, яка не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний Із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками. Умова договору позики про відплатність є недійсною, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.

Так само недійсною є умова про одержання винагороди позикодавцем за передані речі, визначені родовими ознаками.

5. Обов'язком позичальника є дії, спрямовані на поверненняпозикодавцеві позики (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого ж родута такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк тав порядку, що встановлені договором. Порядок повернення сумипозики (щомісяця, певними частками, іншим способом) визначається договором. Правила про строки повернення позики маютьдиспозитивний характер і застосовуються у тих випадках, коли порядок і строки повернення суми позики не визначені в умовах договору. У випадках коли строк повернення позики договором невстановлено або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом ЗО дніввід дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше невстановлено договором.

Якщо інше не передбачено договором позики, сума безпроцентної позики може бути повернена позичальником достроково. У випадку коли у договорі процентної позики відсутні умови щодо дострокового повернення суми позики, таке повернення можливе лише за згодою позикодавця.

Зобов'язання позичальника повернути суму позики вважається виконаним у момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Розпорядження позичальника на списання коштів з власного поточного рахунку з метою їх перерахування для погашення позики не є підставою для припинення його зобов'язання перед позикодавцем. Списання грошових коштів з рахунку позичальника не звільняє його від відповідальності за повернення суми позики, якщо ці кошти не надійшли на рахунок позикодавця.

6. Наслідки порушення договору позичальником відповідно дост.1050 ЦК визначаються загальною нормою ст.625 цього Кодексу.Позичальник не звільняється від відповідальності за неможливістьвиконання ним грошового зобов'язання. При цьому позичальник,який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогупозикодавця повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не вста-

662

новлений договором або законом. Відповідальність позичальника за несвоєчасне повернення речей, визначених родовими ознаками, передбачає сплату неустойки (штрафу, пені), яка відповідно до ст.549 UK може бути сплачена позичальнику у вигляді грошової суми, що обчислюється у відсотках, або передана у вигляді іншого майна. Предметом неустойки може бути як рухоме так і нерухоме майно.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у позикодавця збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань. При цьому проценти на неустойку не нараховуються. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за інших обставин, які мають істотне значення.

Сплата суми неустойки або передання іншого майна не звільняє позичальника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє позикодавця права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за договором позики. Слід також враховувати положення ст.617 ЦК, яка передбачає, що позичальник звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом позичальника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Сума неустойки нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК.

7. У тих випадках, коли умовами договору передбачено повернення позики частинами (з розстроченням), в разі порушення позичальником строку повернення чергової частини позикодавецьмає право вимагати дострокового повернення частини позики, шозалишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост.1048 ЦК. Позичальник повертає проценти за весь строк, щовстановлений у договорі, якщо про це у договорі є домовленістьсторін.

8. Позичальнику надається право у судовому порядку оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі фактично не були одержані ним від позикодавця або були одержані уменшій кількості, ніж встановлено договором. Оспорювати договірпозичальник вправі і в тому випадку, коли ним видана розписка(ст.1051 ЦК).

9. Умова про забезпечення повернення позики не є істотноюабо необхідною для договору зазначеного виду. Позика може надаватися і без забезпечення. Проте якщо забезпечення передбачається договором, позикодавець набуває додаткових прав.

663

У випадку невиконання позичальником обов'язків, передбачених договором позики, щодо забезпечення повернення позики (наприклад, неможливість укладення договору поруки, застави або ненадання банківської гарантії та ін.), а також у разі втрати або погіршення Його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності (наприклад, банкрутство поручителя, знецінення об'єкта застави або цінних паперів, що були у заставі), позикодавець за загальним правилом (якщо інше не встановлено договором) має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК. Тобто позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо Інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. Проценти не сплачуються, якщо договір позики укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує 50-кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, І не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін, а також у випадку передачі позичальникові речей, що визначені родовими ознаками.

До умов щодо забезпечення виконання зобов'язання позичальником застосовуються правила ст.579 ЦК про заміну предмета застави. Так, при загибелі предмета застави, вилученні його з цивільного обігу або якщо заставодавця на законних підставах позбавлено права власності на предмет застави, відповідні наслідки можуть настати лише у випадку, коли заставодавець відмовився поновити або замінити його рівноцінним майном, якщо він не позбавлений цього права згідно з умовами договору застави.

10. Стаття 1053 ЦК передбачає можливість новації боргу. Новація боргу у позикове зобов'язання повинна здійснюватися з дотриманням вимог ст.604 ЦК, що регулює особливості припинення зобов'язання за домовленістю сторін. За домовленістю сторін борг, шо виникає з договорів купівлі-продажу, найму майна або з інших підстав (так зване первісне зобов'язання), може бути замінений позиковим зобов'язанням (новим зобов'язанням). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, передбачених законом.

Заміна боргу за договором позики провадиться з додержанням вимог про новацію і здійснюється у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа — незалежно від суми.