Глава 57 Довічне утримання (догляд)

1. Поняття і форма договору довічного утримання (догляду)

1. Договір довічного утримання є одностороннім. За цим договором лише одна особа — набувач наділена обов'язками, а відчу-жувач — лише правами. Цей договір є оплатним, оскільки набувачнабуває за цим договором майно у власність, а відчужувач — необхідне утримання у вигляді певних матеріальних благ та послуг. Прицьому вартість переданого відчужувачем майна, як правило, не можебути еквівалентною вартості наданого набувачем утримання. Аджедоговір довічного утримання не має визначеного строку дії. Томурозмір утримання залежатиме від тривалості життя відчужувача, якщо договір не буде розірвано з інших підстав, передбачених законом.

Немає єдності думок про реальність чи консенсуальність договору довічного утримання. Виходячи з вимоги щодо форми договору, дефініції ст.744 ЦК, а саме; "одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно" можна зробити висновок, що цей договір є консенсуальним.

Майно, що відчужується, може бути нерухомістю (будинок, квартира) або рухомими речами, що мають значну цінність (транспортні засоби, антикварні речі, ювелірні вироби тощо).

2. Договір довічного утримання (догляду) укладається у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням. З нотаріальною формою договору довічного утримання пов'язується моментвиникнення права власності на майно у набувача. Водночас нотаріус повинен накласти заборону на відчуження набувачем майна доприпинення договору.

Договір довічного утримання, за яким відчужується нерухомість, підлягає реєстрації. Тому право власності у набувача виникає з моменту державної реєстрації нерухомості. Порядок реєстрації той самий, що і при набутті права власності на нерухомість за іншими договорами.

'. 2. Сторони в договорі довічного утримання (догляду)

'" І. Сторонами договору є відчужувач і набувач. Відчужувачем може бути будь-яка особа незалежно від віку і стану здоров'я. Отже, будь-яка фізична особи може бути відчужувачем за умови відповідного обсягу дієздатності.

Набувачем може бути фізична особа, яка може утримувати відчужувача. Виходячи зі змісту коментованої статті, набувачем може бути дієздатна фізична особа, яка може матеріально утримувати набувача. Крім фізичних осіб, набувачами можуть бути також юридич-

49Q

ні особи. До останніх належать ті, які відповідно до статутних завдань мають можливість надати послуги з утримання відчужувана.

ЦК надає відчужуванеє! право передбачити в договорі кілька набувачів, які отримають майно на праві спільної сумісної власності. Зазначені особи несуть обов'язки з утримання перед відчужувачем солідарно. Тобто відчужувач може пред'явити вимогу щодо належного утримання відповідно до договору до всіх або будь-кого з набувачів. У такому випадку той з набувачів, хто вчинив ДІЇ з надання утримання, має право регресу до інших набувачів.

Договір довічного утримання може бути укладений на користь третьої особи. У такому випадку набувач зобов'язаний виконати свій обов'язок не на користь відчужувача, а на користь третьої особи.

2. Майно, що належить на праві спільної сумісної власності(наприклад, подружжю), також може бути відчужено за договоромдовічного утримання. При цьому у разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене на підставі договору довічного утримання, обсяг зобов'язань набувача відповідно зменшується.

Якщо відчужувачем є учасник права спільної сумісної власності, то договір довічного утримання може бути укладений після визначення частки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвласниками порядку користування. Якщо предметом договору довічного утримання є будинок або його частина, то виділ частки повинен проводитися згідно з положеннями законодавства про спільну власність і постанови Пленуму Верховного Суду "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок".

3, Момент набуття права власності за договором довічного утримання (догляду) пов'язується з переданням майна, якщо інше не передбачено угодою сторін. Оскільки договір довічного утримання(догляду) повинен бути нотаріально посвідчений, то право власності на майно у набувача виникає з моменту такого посвідчення. Якщо договір підлягає державній реєстрації, право власності виникаєз моменту такої реєстрації (наприклад, у разі передачі нерухомості).