Право власності юридичних осіб на землю: поняття, зміст, набуття, реалізація, припиненн

Суб'єктами права власності на землю є також юридичні осо­би України, правове становище яких ви­значається Консти­туцією України, ЦК України, ЗК України та іншими законодавчими актами. За Конституцією України набува­ти у власність земельні ділянки можуть усі юридичні особи, які зареє­стровані в Україні. ЗК України по-іншому визначає земельну праводієздатність юридичних осіб щодо набуття у власність земельних ді­лянок і встановлює не зовсім обґрунтовані обмеження правового ста­новища юридичних осіб у здійсненні гарантованого Конституцією України права власності на землю.

Реалізація права власності на землю юридичними особами обумов­лена особливостями їхнього правового становища, а також залежить від того, на якій з існуючих категорій земель юридична особа має на­мір (виявляє волю) здійснювати право власності на землю (земельні ділянку). Так, наприклад, право власності на земельні ділянки сільсь­когосподарського призначення можуть набувати лише юридичні осо­би України, у статутних документах яких передбачено ведення това­рного сільськогосподарського виробництва. ЗК України не передбачає можливості набуття у власність земельних ділянок несільськогосподарського призначення юридичними особами України, заснованими нашою державою, органами місцевого самоврядування, іноземними фізичними чи юридичними особами. Неврегульованими залишаються питання щодо права власності на земельні ділянки релігійних і гро­мадських організацій, комунальних і державних підприємств.

Юридичні особи набувають і реалізують право власності на землю з підстав, які мають бути закріплені виключно в законах. Зокрема, за ст. 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земе­льні ділянки для здійснення підприємницької діяльності в разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її заснов­никами до статутного фонду; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом. Наведений-в цій статті перелік підстав набуття права приватної власності не можна вважати вичерп­ним, оскільки право власності на земельну ділянку може виникати й з інших підстав, які не передбачені цим законом, однак є в інших.

Виключно законами мають регулюватися також і юридичні механі­зми придбання земельних ділянок у власність юридичними особами як із земель державної чи комунальної власності, так і з приватної влас­ності. Так, наприклад, за ст. 127 ЗК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної вла­сності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, відповідно до цього кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок.

Порядок продажу земельних ділянок включає в себе комплекс по­слідовних юридичних дій, які мають виконати продавець і покупець у процесі відчуження земельної ділянки із державної чи комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб України. Механізм продажу земельних ділянок залежить від правового режиму земель­них ділянок, що продаються, їхнього цільового призначення, а також від того, хто виступає покупцем земельних ділянок. З урахуванням цих та інших обставин визначаються правові способи купівлі- продажу земельних ділянок, а саме - договірний чи конкурентний. Наприклад, у ст. 128 ЗКУ регулюється договірний порядок продажу земельних ділянок громадянам і юридичним особам із земель держа­вної та комунальної власності й не поширюється на угоди із земель­ними ділянками на вторинному ринку землі, що поступово формуєть­ся в Україні після приватизації земельних ділянок громадянами і юридичними особами з 1992 р. і до теперішнього часу.

Законами України може бути закріплений принцип обов'язковості проведення земельних торгів щодо земель державної й комунальної власності, конфіскованих земельних ділянок за рішенням суду, земе­льних ділянок, які відчужуються для забезпечення зобов'язань за кре­дитними договорами тощо. Крім того, у законі може бути визначена обов'язкова форма земельних торгів - аукціон чи конкурс, а також передбачатися випадки, коли торги не проводяться.

Земельні торги - де врегульований нормами чинного земельного, цивільного законодавства, а також локальними нормативно-правови­ми актами органів державної влади та місцевого самоврядування по­рядок продажу на конкурентних засадах земельних ділянок.

Земельні торги можуть проводитися у двох правових формах - ау­кціон або конкурс. Рішення про запровадження вказаних форм земе­льних торгів щодо земель державної й комунальної власності при­ймають органи державної влади та місцевого самоврядування.

Земельний аукціон - це врегульований нормами чинного земельно­го законодавства, а також локальними нормативно-правовими акта­ми конкурентний продаж земельних ділянок, відповідно до якого право власності на земельну ділянку набуває той учасник земельних торгів, який запропонує найбільшу ціну за земельну ділянку.

Земельний конкурс - урегульований нормами чинного земельного законодавства, а також локальними нормативно-правовими актами конкурентний продаж земельних ділянок, відповідно до якого право власності на земельну ділянку набуває той учасник земельних торгів, який запропонує найбільш вигідні умови придбання і використання земельної ділянки.

Відчуження земельних ділянок на підставі цивільно-правових угод передбачає обов'язкове проведення експертної грошової оцінки таких ділянок відповідно до Закону України "Про оцінку земель" від 11 грудня 2003 р.

За конституцією України іноземні юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки на території України з підстав і в порядку, визначених виключно законами України. Зокрема, за ЗК України іно­земні юридичні особи можуть набувати у власність земельні ділянки в межах населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна та для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємниць­кої діяльності в Україні, а також за межами населених пунктів у разі придбання об'єктів нерухомого майна. Для іноземних юридичних осіб ЗК України закріплює не лише підстави набуття в приватну власність земельних ділянок, а й указує також на умови, які мають бути врахо­вані при набутті цими особами земельних ділянок у приватну влас­ність: а) об'єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки несільськогосподарськОго призначення в межах населених пунктів, а також за межами населених пунктів, якщо на таких ділянках розта­шовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності; б) такі юридичні особи можуть набувати у власність на кон­курентних засадах шляхом участі в земельних торгах незабудовані земельні ділянки для спорудження об'єктів, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності; в) реєстрації в Україні у встановленому порядку свого представництва з правом здійснення підприємницької діяльності в Україні; ґ) землі сільськогосподарського призначення, отримані у спадщину іноземними особами, підлягають відчуженню протягом одного року з моменту прийняття спадщини.