§ 1. Загальні положення про розрахунки

1. Регулювання розрахункових відносин в Україні здійснюється ЦК, законами України про Національний банк України, про банки, про платіжні системи та переказ грошей в Україні, про застосування реєстраторів розрахункових операцій, про телекомунікації, іншими законодавчими актами України та нормативцо-правовими актами НБУ, наприклад Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами, Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів, Уніфікованими правилами з інкасо, Уніфікованими правилами стосовно договірних гарантій та іншими міжнародно-правовими актами, а також правилами ділового обігу, які є усталеними у банківській сфері при вчиненні безготівкових розрахункових операцій тощо.

Обіг грошових коштів може здійснюватися шляхом передачі готівкою певної грошової одиниці — гривні, яка відповідно до ст. 192 ЦК є законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, та іноземної валюти, яка може використовуватися в Україні у випадках І в порядку, встановлених законом. Статтею 3 Закону про платіжні системи та переказ грошей в Україні передбачено, що грошові знаки випускаються у формі банкнот і монет, які мають зазначену на них номінальну вартість. При розрахунках готівкою відбувається передача матеріальних знаків певної грошові одиниці. Саме в такий спосіб, як правило, відбуваються розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності.

693

Фізичні особи, які не здійснюють підприємницької діяльності, при розрахунках можуть застосовувати також і безготівкову форму, яка передбачає передачу коштів шляхом використання банківських рахунків і здійснення розрахункових банківських операцій. Відповідно до ст.2 Закону про банки розрахунковими банківськими операціями є рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Під час обігу грошових коштів у безготівковій формі не відбувається передачі матеріальних знаків, проте відповідна грошова сума обліковується на відповідному рахунку в банку і надалі грошовий обіг відбувається за допомогою розрахункових документів у електронному (відповідно до ст.1 Закону про платіжні системи та переказ грошей в Україні електронним документом є документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, включаючи відповідні реквізити документа, в тому числі й електронний цифровий підпис, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму чи на папері) або паперовому вигляді. Об'єктом розрахункових відносин є майно (ст.190 ЦК) у формі грошових прав вимоги до банківської установи.

Частиною 2 ст. 1087 ІДК передбачено, що розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані зі здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитись як у безготівковій, так і готівковій формах, за умови, шо законом замість готівки не встановлена інша форма розрахунків. Відповідно до ст-51 Закону про банки банки відкривають та ведуть банківські рахунки фізичних та юридичних осіб у гривнях та іноземній валюті. Банківські розрахунки провадяться у готівковій та безготівковій формах згідно з правилами, встановленими нормативно-правовими актами НБУ.

Відносини учасників безготівкових розрахунків регулюються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Ця Інструкція встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб у грошовій одиниці України на території України, шо здійснюються за участю банків. Положення Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання (стягнення) коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними.

Порядок організації готівкових розрахунків у національній валюті юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлених підрозділів, представництв Іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, здійснюється на підставі Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. Розрахунки готівкою юридичних осіб між собою та фізичними особами-підприємцями проводяться за рахунок як коштів, одержаних з кас банків, так і го-694

тівкової виручки і здійснюються через касу відповідної особи з веденням касової книги встановленої форми.

При здійсненні операцій з розрахунків у готівковій або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти необхідно враховувати правила Закону про застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій (пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції та який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій купівлі-продажу іноземної валюти та (або) реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій належать: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо).

Організація роботи з готівкового обігу установами банків, порядок та механізм здійснення розрахунків у готівковій формі регулюються Інструкцією про касові операції в банках України та Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

2. Стаття 1088 ЦК містить перелік окремих видів безготівкових розрахунків. Цей перелік не є вичерпним. Зазначається, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки з застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також Інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обігу.

Крім зазначених способів, на практиці використовуються, наприклад, клірингові розрахунки, а також розрахунки за допомогою такого цінного паперу, як вексель. Кліринг (англ. clearing— розчи-шати) — один з видів безготівкових розрахунків, шо грунтується на зарахуванні зустрічних вимог і зобов'язань. Сутність кліринга полягає в тому, що рівнозначні суми зустрічних вимог кредиторів і зобов'язань боржників один до одного погашаються, а платежі здійснюються лише на залишок різниці. Законом про платіжні системи та переказ грошей в Україні кліринг визначається як механізм, Що включає збирання, сортування, реконсиляцію та проведення взаємозалІку зустрічних вимог учасників платіжної системи, а також обчислення за кожним з них сумарного сальдо за визначений період часу між загальними обсягами вимог та зобов'язань.

Правове регулювання вексельного обігу здійснюється законами України про обіг векселів в Україні, про цінні папери, Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів та іншими прийнятими згідно з ними актами законодавства України.

695

Застосування конкретних форм розрахунків, платіжних засобів учасники цивільно-правового обігу визначають у договорі. Умови щодо розрахунків у договорі є найбільш важливими. Враховуючи принцип свободи договору (ст.627 ЦК), сторони є вільними у визначенні того платіжного інструмента (засіб певної форми на паперовому, електронному чи іншому виді носія Інформації, використання якого ініціює переказ грошей з відповідного рахунка платника), за допомогою якого будуть здійснюватися розрахунки.

Проте законом можуть бути передбачені винятки з цього правила. Так, наприклад, відповідно до ст.22 Закону про платіжні системи та переказ грошей в Україні клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги). Платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу є стягувач або при договірному списанні — отримувач. Акти цивільного законодавства, що регулюють договірні відносини, як правило, не визначають умову про форму розрахунків як обов'язкову. Відсутність такої умови може розглядатися як опосередкована згода на застосування будь-якої форми розрахунків, що влаштує сторону, яка отримує оплату.

Формою організації безготівкових розрахунків в Україні є платіжна система. Відповідно до Закону про платіжні системи та переказ грошей в Україні основними елементами платіжної системи є платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей.

Платіжною організацією є юридична особа, яка є власником або одержала право на використання товарного та інших знаків, що ідентифікують належність платіжних карток та інших платіжних інструментів до платіжної системи, і яка визначає правила роботи платіжної системи, а також виконує інші функції щодо забезпечення діяльності платіжної системи та несе відповідальність відповідно до закону та договору.

Членом платіжної системи є юридична особа, яка на підставі належним чином оформленого права (отриманої ліцензії платіжної системи, укладеного з платіжною організацією платіжної системи договору тощо) надає послуги учасникам платіжної системи щодо проведення переказу за допомогою цієї платіжної системи та відповідно до законодавства України має право надавати такі послуги в межах України. Банки або інші фінансові установи за наявності ліцензії НБУ та укладеного з платіжною організацією договору є членами платіжної системи.

Обробка та передача в межах України електронних та паперових документів на переказ, документів за операціями з застосуванням спеціальних платіжних засобів та документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні. До внутрішньодержавних банківських платіжних систем належать системи міжбанківських розрахунків, системи масових платежів та внутріш-ньобанківські платіжні системи.

Система міжбанківських розрахунків призначена для переказу грошей у межах України між банками на виконання зобов'язань їх

696

клієнтів, а також власних зобов'язань цих банків. Система масових

платежів призначена для переказу грошей за операціями, що здійснюються юридичними та фізичними особами із застосуванням окремих платіжних інструментів.

Відповідно до ст.9 Закону про платіжні системи та переказ грошей в Україні банк визначає умови та порядок функціонування власної внутрішньобанківської платіжної системи з урахуванням вимог закону та нормативно-правових актів НБУ, з метою забезпечення найбільш сприятливих умов для проведення переказу грошей між його підрозділами.

Внутрішньодержавні небанківські платіжні системи, членами яких в Україні можуть бути Інші фінансові установи (наприклад, клірингові установи), мають право здійснювати діяльність, пов'язану з проведенням безготівкових розрахунків, виключно після їх реєстрації в НБУ та отримання відповідного дозволу НБУ. Порядок реєстрації та отримання внутрішньодержавними небанківськими платіжними системами дозволу на здійснення діяльності, пов'язаної з переказом коштів, визначається НБУ.