logo
Nosik_Zagalna_chastina

Земельні сервітути: поняття, об'єкти, суб'єкти, зміст, набуття, реалізація, припинення

У земельному пра­ві України кожному законодавчо забезпе­чується можливість використання земе­льних ділянок на праві земельного сер­вітуту.

Земельний сервітут є різновидом ширшого поняття "сервітут".

Земельний сервітут - це територіально та функціонально визначене обтяження однієї земельної ділянки правом обмеженого використан­ня її благ чи вигод власником (користувачем) іншої земельної ділянки, яка позбавлена таких благ і вигод, для ефективного та раціонального використання останньої (предіальний сервітут) або правом користу­вання, що належить конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

У контексті предмета земельного права України категорія "земель­ний сервітут" може розглядатися в декількох значеннях: як правовий інститут; суб'єктивне право на користування чужою земельною діля­нкою (право сервітутного землекористування); як правовідносини, що виникають у зв'язку із здійсненням права земельного сервітуту; як функціонально визначене обтяження земельної ділянки.

Право на сервітутне користування чужою земельною ділянкою є похідним і юридично залежним від права власності на землю.

Юридична природа права на сервітутне користування чужою зе­мельною ділянкою характеризується ознаками, які дозволяють виріз­няти це право з-поміж інших суміжних прав на користування землею (оренда, емфітевзис, суперфіцій), а саме: а) законодавчо забезпечена можливість установлення обтяжень на земельну ділянку, що дозволяє сервітуарію фізично здійснювати певні дії на такій ділянці; б) земель­ний сервітут обмежує права інших осіб на їхню земельну ділянку; в) сервітутне землекористування має здійснюватися на частині земе­льної ділянки, у чітко встановлених на місцевості межах, а також за дозволеними законом, договором, заповітом чи рішенням суду спосо­бами використання земельної ділянки; ґ) земельний сервітут повинен мінімально обмежувати інші права та обтяжувати земельну ділянку, на яку встановлюється; г) право сервітутного користування землею є пріоритетним перед реалізацією прав на земельну ділянку її власни­ком (користувачем), що не дозволяє такій особі чинити перешкоди до його здійснення; водночас установлення земельного сервітуту не по­винно позбавляти власника (користувача) земельної ділянки права володіти, користуватися, розпоряджатися такою ділянкою; д) сервітут не може бути відчужений іншій особі чи поділений; е) сервітут може здійснюватися на платній і безоплатній основі; є) сервітут може бути безстроковим або строковим; ж) підлягає державній реєстрації.

У чинному ЗК України (ст. 98-102) визначаються зміст, види, під­стави і порядок установлення, зміни та припинення права сервітут­ного землекористування.

Земельні сервітути можуть належати: а) особі, що є власником (ко­ристувачем) конкретної земельної ділянки - так звані предіальні, б) конкретно визначеній особі - так звані земельні сервітути особисто­го характеру.

Залежно від мети використання земельної ділянки можуть бути встановлені земельні сервітути: проїзду, проходу, проведення комуні­кацій, водоводів, установлення будівельних риштувань і будь-які інші, зміст яких не суперечить меті та призначенню сервітутного права.

Суб'єктами здійснення права на сервітутне користування чужою земельною ділянкою е сервітуарій і власник (користувач) обтяженої сервітутом земельної ділянки.

Сервітуарієм предіального сервітуту (особою, яка здійснює сервіту­тне користування) є власник земельної ділянки, користування якою без установлення земельного сервітуту є неможливим або ускладне­ним, або за його згодою землекористувач. Сервітуарієм особистого сервітуту є конкретно визначена особа, безвідносно до наявності чи відсутності у неї прав на яку-небудь земельну ділянку.

Об'єктом земельного сервітуту є, як правило, частина земельної ді­лянки. Поширення дії земельного сервітуту на всю земельну ділянку може призвести до неможливості використання її власником чи ко­ристувачем, а тому може бути підставою для припинення права земе­льного сервітуту.

Зміст сервітутного землекористування становить можливість серві- туарія використовувати обтяжену земельну ділянку одним чи декількома способами за плату або безоплатно. Необхідно розрізняти плату за встановлення земельного сервітуту, плату за сервітутне користу­вання земельною ділянкою та відшкодування збитків, завданих сер­вітутним користуванням.

Чинне земельне законодавство передбачає, що земельний сервітут може виникати на підставі: а) договору про встановлення земельного сервітуту; б) рішення суду; в) заповіту; г) закону.

Договір про встановлення земельного сервітуту укладається в про­стій письмовій формі, реєструється у встановленому законом поряд­ку, має визначати спосіб користування земельною ділянкою, місце розташування та розмір на місцевості смуги, на яку поширюється йо­го дія, форму і суму плати, строк дії сервітуту, порядок відшкодуван­ня збитків і приведення земельної ділянки в попередній стан після припинення дії сервітуту. До угоди обов'язково має додаватися план земельної ділянки, на якому має бути відображена смуга землі, на яку поширюється дія земельного сервітуту.

У випадку недосягнення згоди щодо встановлення земельного серві­туту або істотних умов договору щодо права сервітутного землекорис­тування позов до суду має ґрунтуватися на ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і Ос­новоположних свобод і на доказуванні, що використання земельної ді­лянки без установлення земельного сервітуту є неможливим.

Відповідно до норм ЦК України заповітом може бути передбачено обтяження земельної ділянки сервітутом на користь третьої особи.

Надання права обмеженого користування земельною ділянкою мо­жливе за прямою вказівкою закону відповідно до правил в обсязі й за колом осіб, установленим такою нормою закону.

Земельний сервітут може встановлюватися на визначений строк (строковий) чи без його визначення - безстроковий.

Підстави припинення земельного сервітуту визначаються законом. У чинному земельному законодавстві України серед таких підстав на­звані такі: дерелікція, поєднання в одній особі сторін сервітутних правовідносин, закінчення терміну дії строкового сервітуту, невико­ристання сервітутного права користування чужою земельною ділян­кою впродовж трьох років, скасування за рішенням суду (зокрема, у випадку зникнення підстав для його існування, унеможливлення ко­ристування обтяженою сервітутом земельною ділянкою), поєднані зі скасуванням реєстрації земельного сервітуту.

Захист права на сервітутне користування чужою земельною ділян­кою здійснюється в порядку, передбаченому законом.