Глава 17 Представництво

І. Поняття представництва

1. Стаття 237 ЦК визначає представництво як правовідношення,в якому одна сторона (представник) зобов'язана за повноваженнямвчинити правочин від Імені другої сторони, яку вона представляє.

Варто, однак, уточнити, що представництво — це не одне правове відношення, а система, яка включає правовідносини двох видів: внутрішні і зовнішні.

Внутрішні відносини представництва, шо складаються між особою, яку представляють, і представником: 1) спрямовані на упорядкування правових зв'язків між особою, яку представляють, і третьою особою, тобто мають організаційний характер; 2) мають щодо цих зв'язків допоміжний характер; 3) виникають і реалізуються не в інтересах того, хто вчиняє дії (представника), а з метою здійснення Інтересу особи, яку представляють.

Зовнішні відносини представництва, у свою чергу, мають два різновиди: 1) відносини між представником і третіми особами, які мають інформаційний характер (представник повідомляє третю особу про те, що він має повноваження діяти від імені особи, котру представляє, і про намір укласти договір в Інтересах цієї особи; 2) відносини між особою, яку представляють, і третіми особами. Встановлення останніх є результатом дій представника.

2. Внутрішні і зовнішні відносини представництва взаємопов'язані. Це й зумовлює те, що правочин, вчинений представником, безпосередньо створює, змінює, припиняє цивільні права таобов'язки особи, яку він представляє (ст.239 ЦК). Власне у цьомуполягає сутність зовнішніх відносин представництва як правовогозв'язку, підставою виникнення якого є вчинення правочину представником: цивільні права і обов'язки в особи, котру представляють, виникають автоматично і не потребують вчинення нею якихось додаткових дій на підтвердження того, що вона приймає наслідки правочину, вчиненого представником.

2. Повноваження представника

1. Для того, щоб дії представника створили юридичні права І обов'язки для особи, яку представляють, необхідно, щоб представник мав відповідні повноваження, котрими визначаються зміст і межі дій, які представник може вчиняти від імені особи, котру він представляє. За своєю сутністю повноваження — немай-нове цивільне право, основним елементом якого є право на власні позитивні ДІЇ. Проте, як і кожне суб'єктивне право, повноваження включає не лише право на власні позитивні дії, а й можливість вимоги певної поведінки від інших осіб. У даному випадку — це право вимагати від особи, яку представляють, взяття на себе юридичних наслідків дій, що здійснені в межах повноважен-

190

ня. Крім того, представник має право на захист повноваження шляхом подання позовів про визнання повноваження, про припинення дій, шо його порушують, тощо. Такий захист здійснюється представником від свого імені і не вимагає спеціального додаткового повноваження.

3. Підстави представництва

1. Право на вчинення дій від імені іншої особи може ґрунтуватися на різних юридичних фактах, з якими закон пов'язує виникнення повноваження (ч.З ст.237 ЦК). Такими юридичними фактами можуть бути: договір (договір доручення), закон (батьки є представниками своїх малолітніх дітей за законом), акт органу юридичної особи (призначення на певну посаду, пов'язану із здійсненням представницьких дій), інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства (факт спільного ведення господарства, спільності майна: при здійсненні одним з подружжя правочинів для спільного сімейного господарства він виступає як особа, що діє від імені і в інтересах також іншого з подружжя, бо згода останнього на здійснення такого правочину припускається — за винятком тих, що виходять за межі дрібних побутових).

Залежно від значення волевиявлення для встановлення правовідносин представництва і виникнення повноваження розрізняють представництво добровільне (договірне), представництво на підставі безпосереднього припису закону (обов'язкове) та представництво добровільно-обов'язкове (на підставі акту управління, наприклад органу юридичної особи тощо).

Із них найбільш поширеним є представництво на підставі договору. Йому присвячена більшість норм гл.17 "Представництво" та значна кількість норм гл.68 "Доручення".