2. Право власності та його конституційний захист

Власність - це економічна категорія, яка є проявом суспільних відносин з приводу належності матеріальних благ суб’єкту, яким можуть бути окремі особи, групи осіб, держава. Правом власності є пра­во особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право во­лодіння - це фактична наявність речі в господарстві власника та його можливість впливати на неї безпосередньо. Право користування - це право вилучати з речей їхні корисні властивості. Право розпорядження - визначення власником долі речі шляхом її продажу, дарування, знищення тощо.

Конституція України передбачає такі форми власності: власність ук­раїнського народу, приватна, держав­на, комунальна власність . Всі форми власності рівні.

Суб'єктами права влас­ності визначаються україн­ський народ, фізичні осо­би, юридичні особи, держа­ва Україна, Автономна Рес­публіка Крим, територіальні громади, іноземні держави.

Приватною власністю є власність фізичних та юри­дичних осіб. До державної власності належить власність Українського народу. Комунальною власністю є майно, у тому числі гро­шові кошти, які належать територіальній громаді. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокре­ма із правочинів.

Право інтелектуальної власності — це право на результати інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт. Воно охоплює дві великі сфери права: авторське і патентне.

Суб'єктами права інте­лектуальної власності є творці об'єкта (автор, вико­навець, винахідник) та інші особи, яким належать особисті немайнові (право на визнання людини творцем об'єкта інтелектуальної власності) або майнові пра­ва (право на використання об'єкта) інтелектуальної власності.

Авторське право – сукупність норм права, що регулюють майнові та немайнові відносини, пов’язані із створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва.

Об'єктами авторського права є твори (літературні, художні, драматичні, му­зичні, фотографічні, ілю­страції, карти, переклади, комп'ютерні програми). Суб'єктом авторського права є автор. Сукупність норм права, що регулюють майнові та немайнові відносини, що виникають у зв’язку зі створенням, правовою охороною й використанням винаходів, корисних моделей, промислових зразків, визначають систему охорони прав на них видачею патентів, називається правом промислової власності.

Винахід - це пристрій, ре­човина або процес у будь-якій технології, який має винахідницький рівень і придатний для промисло­вого використання. Корис­на модель - це пристрій, речовина або процес у будь-якій технології, який є новим і придатним для промислового використан­ня. Промисловий зразок (форма, малюнок, що виз­начають зовнішній вигляд промислового виробу) вва­жається придатним для на­буття права інтелектуальної власності, якщо він є но­вим. Набуття права інтелек­туальної власності на ви­нахід, корисну модель, про­мисловий зразок засвід­чується патентом.

Раціоналізаторська пропозиція - пропозиція, що містить тех­нологічне (технічне) або організаційне рішення. Об'єктом раціоналізаторсь­кої пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес, а суб'єктом — ав­тор та юридична особа, якій пропозиція подана.

Правом наукового відкриття є встановлен­ня невідомих раніше, але об'єктивно існуючих зако­номірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни у рівень пізнання.

В інтелектуальному праві існують два типа правопорушень: плагіат – привласнення авторства на чужий твір і контрафакція (піратство) – самовільне відтворення, поширення і використання об’єктів інтелектуальної власності без дозволу осіб, яким належать відповідні права.

Правочин щодо забезпечен­ня виконання зобов'язання вчи­няється у письмовій формі.

Видами виконання зобо­в'язання є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Неустойка (штраф, пеня) - грошова сума або інше майно, яке боржник по­винен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Порука. За договором поруки поручитель поручаєть­ся перед кредитором боржни­ка за виконання останнім сво­го зобов'язання. Поручите­лем може бути одна або кілька осіб .

Гарантія. Банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'яз­ку.

Завдаток - грошова сума або рухоме майно, що ви­дається кредиторові боржни­ком у рахунок належних з ньо­го за договором платежів, на підтвердження і на забезпе­чення його виконання

Застава. Кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одер­жати задоволення за рахунок заставленого майна переваж­но перед іншими кредитора­ми цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) . За­става виникає на підставі до­говору, закону, рішення суду Види застави: - іпотека - застава неру­хомого майна , договір такої застави підлягає нотаріальному посвідченню; - заклад - застава рухо­мого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або за­ставодавця.

Притримання. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вка­заній боржником, у разі не­виконання ним у строк зобо­в'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредито­рові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до вико­нання боржником зобов'я­зання .