1.2 Багатозначність поняття «представництво»

У вітчизняній правовій системі поняття «представництво» відоме багатьом галузям права (цивільному, трудовому, сімейному, цивільному процесуальному тощо). І хоча про представництво можна говорити як про певне універсальне поняття, яке властиве праву в цілому і має свої особливості в окремих галузях законодавства, водночас воно є передусім категорією цивільно-правовою, що найбільш повно і всебічно виявляється у цивільних відносинах. Це зумовлює доцільність врахування як загальних, гак і специфічних властивостей представництва.

Загальні ознаки представництва як правового явища полягають в такому:

воно є юридичним прийомом, що забезпечує більш повну можливість реалізації прав і здійснення обовязків учасниками приватного (цивільного, економічного, торгового) обігу;

діяльність представника за своїм характером є правомірною діяльністю (хоча це не означає, що вона може бути охарактеризована лише як сукупність дій певного роду);

представництво є системою правовідносин, у межах яких одна особа (представник) юридично допомагає іншій особі набути та реалізувати субєктивні права і обовязки у її відносинах з третіми особами;

представництво можливе лише щодо субєкта права. Тобто особою, яку представляють, може бути лише особа, яка володіє хоча б правоздатністю. І якщо у разі законного представництва щодо фізичних осіб ця умова не має практичного значення, оскільки дня них кожна така особа є правоздатною з моменту народження, то щодо юридичних осіб ця обставина відіграє вирішальне значення, оскільки для них правоздатність може наставати лише за наявності певних умов, передбачених законом, а до того така особа не с субєктом права і не може набувати прав і обовязків пі особисто, ні через представника;

діяльність представника здійснюється в інтересах особи, яку представляють;

можливість, зміст і межі допомоги визначаються повноваженням представника;

у процесі здійснення повноваження представник діє щодо третіх осіб;

8) у результаті здійснення повноваження для представника не виникає правових наслідків щодо третіх осіб [9.С.101].

Слід взяти до уваги, що у реальних відносинах представництво не виступає універсальною, абстрактною категорією. Натомість у конкретному контексті йдеться про представництво як правовий інститут, про представництво як діяльність, про представництво як систему правовідносин тощо.

Розглядаючи категорію представництва, треба враховувати, що майже як кожна правова категорія, повязана з діяльністю субєктів права, представництво виявляється у двох значеннях, обєктивному і субєктивному. До того ж, представництво - не стале поняття, а юридичний процес, протягом якого відбувається діяльність однієї особи від імені та в інтересах іншої особи. Ця діяльність разом з іншими юридичними фактами с підставою виникнення прав і обовязків в особи, від імені якої діє представник.

Отже, терміном «представництво» можна позначати:

1) правовий інститут (представництво в обєктивному значенні);

діяльність однієї особи від імені та в інтересах іншої особи (представництво у субєктивному значенні) - є абсолютним правом. Йому не відповідає у зовнішніх відносинах певний обовязок третіх осіб. Як внутрішнє право, воно за певних умов дає змогу його володільцю вимагати від довірителя чи осіб, які поклали на нього цей обовязок, певної поведінки [14.С.54];

юридичний факт -- складову підстави виникнення цивільних прав і обовязків в особи, яку представляють.