88. Поняття, підстави та види представництва
Представництво — це правовідношення, відповідно до якого одна сторона (представник) на підставі набутих нею повноважень виступає і діє від імені іншої особи, яку представляє, створюючи, змінюючи чи припиняючи безпосередньо для неї цивільні права та обов'язки. Завдяки представництву стає можливою реалізація цивільних прав недієздатними особами, малолітніми. Необхідність представництва зумовлена також тим, що інколи громадянин внаслідок тривалої відсутності, хвороби, браку часу чи кваліфікації не має можливості особисто отримати заробітну плату, пенсію, поштовий переказ, керувати транспортним засобом, продати чи купити квартиру, кваліфіковано виступити в суді. В цих випадках допомогу йому надає представник. Юридичні особи завдяки представництву мають можливість оперативно і кваліфіковано укладати договори, захищати свої інтереси в суді за допомогою кваліфікованих юристів чи інших фахівців. Представництво характеризується такими ознаками: - цивільні права та обов'язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; - представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); - представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; - представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; - правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє. Якщо укладений представником правочин спричинив для контрагента збитки, то зобов'язаною стороною буде не представник, а та особа, яка надала йому повноваження для вчинення цього правочину. В широкому розумінні термін "представництво" охоплює відносини, які існують між особами, коли одна з них діє за іншу або під її контролем. Тому нерідко цим терміном користуються і тоді, коли йдеться про комісію, торгове представництво, відносини з брокерами, маклерами, адвокатами. Дії представника особи спричиняють певні правові наслідки для інших лише в тому разі, коли представництво є належним і здійснюється в межах наданих повноважень. Повноваження — це право однієї особи виступати представником іншої особи. Підставами виникнення повноважень, тобто тими юридичними фактами, з наявністю яких закон пов'язує виникнення повноважень, є: - волевиявлення особи, яка бажає мати представника, виражене у встановленій законом формі. Це волевиявлення може бути виражене або в договорі доручення, або найчастіше у вигляді довіреності; - призначення або обрання особи на посаду, виконання обов'язків якої вимагає певних юридичних дій від імені іншої особи: - призначення або обрання керівником підприємства; - призначення на певну посаду на підприємстві чи в установі, яка надає послуги населенню шляхом укладання договорів (касир, продавець, приймальник, гардеробник). Повноваження цих осіб відображені у відповідних відомчих положеннях, інструкціях. Довіреність їм не потрібна, оскільки вони виконують обов'язки за посадою у службовий час, а обсяг їхніх повноважень випливає із обстановки, в якій вони працюють. Водночас коли, наприклад, продавцеві доручається укласти договір охорони, то звичайно, при цьому вже вимагається довіреність, оскільки ця особа припиняє бути представником за посадою, а мусить набути повноважень представника за довіреністю; - призначення опікуном; - наявність адміністративного акта, що дозволяє особі вчиняти певні дії як представникові іншої особи. Наприклад, дозвіл органів опіки та піклування, який надано опікунові для укладення конкретної угоди, що виходить за межі побутової (п. 4.7 Правил опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88); - відносини материнства, батьківства, усиновлення, удочеріння, які відповідним порядком оформлені; - спільне ведення фермерського господарства, оскільки інтереси такого господарства представляє голова господарства; - членство в кооперативі, спілці, об'єднанні, за статутом якого інтереси цього об'єднання представляє голова. Отже, залежно від того, на чому будуються повноваження представника, можна розрізняти представництво за законом (або законне, обов'язкове) і представництво за договором (або договірне, добровільне). Представництво за законом має місце тоді, коли особа представника, коло її повноважень і самі випадки такого представництва визначаються певними нормативними актами (ЦК, СК тощо). До призначення представника той, кого представляють, у таких випадках ніякого відношення не має. Різновидом такого представництва є так зване статутне представництво, коли відповідно до статуту чи положення керівний працівник (директор, ректор, начальник, голова) наділений повноваженнями виступати у цивільному обігу від імені юридичної особи. Представництво за договором — це таке представництво, яке виникає в результаті правочину між представником та особою, яку він представляє. Для здійснення такого представництва потрібно отримати довіреність, яку той, кого представляють, видає представникові як доказ наданих йому повноважень. Представництво в цивільному праві відрізняється від представництва суміжних правових інститутів, наприклад, від представництва судового або процесуального. Процесуальне представництво має місце як в цивільному, так і у кримінальному процесах. Метою представництва в цивільному праві є здійснення представником від імені і за рахунок того, кого представляють, певних юридичних дій (укладення договорів тощо), метою судового представництва є захист представником у суді інтересів тієї чи іншої сторони. Якщо в цивільному праві при укладенні договору представник завжди замінює того, кого він представляє, то в судовому представництві поруч із представником може діяти й особа, інтереси якої представляються. Нарешті, якщо коло повноважень представника в цивільному праві повністю визначається довірителем, то при судовому представництві загальні права представника передбачені в законі, і тільки деякі права можуть бути застережені в довіреності.
89. Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Однак, не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Зверніть увагу, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Також представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Які ж правові наслідки вчинення правочину представником? Увага, правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Стосовно передоручення. Представник зобов'язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов'язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, також створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє. Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність, що видається у порядку передоручення, підлягає нотаріальному посвідченню. Довіреність на одержання заробітної плати, стипендії, пенсії, аліментів, інших платежів та поштової кореспонденції (поштових переказів, посилок тощо) може бути посвідчена посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні, або за місцем його проживання.
Не забудьте встановити строк довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії. Строк довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку основної довіреності, на підставі якої вона видана. Зверніть увагу, що довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.
Законодавством чітко визначені випадки припинення представництва за довіреністю. Так, відповідне представництво припиняється у разі:
1) закінчення строку довіреності;
2) скасування довіреності особою, яка її видала;
3) відмови представника від вчинення дій, що були визначені довіреністю;
4) припинення юридичної особи, яка видала довіреність;
5) припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
6) смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків;
7) смерті особи, якій видана довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
- Поняття і предмет цп
- Метод цивільного права, його особливості.
- Функції та принципи цивільного права.
- Система цивільного права України та Цивільного кодексу України.
- Цивільне право та цивільне законодавство. Загальні засади цивільного законодавства.
- Акти цивільного законодавства, їх система.
- Дія цивільного законодавства
- Співвідношення актів цивільного законодавства і договору. Звичай.
- Співвідношення загального і спеціального законодавства. Аналогія закону і аналогія права.
- Правове значення судової практики, роз’яснень вищих судових інстанцій та норм моралі.
- Поняття та особливості цивільних правовідносин.
- Класифікація цивільних правовідносин та її правове значення
- Структура цивільних правовідносин та її характеристика
- Об’єкти та суб’єкти цивільних правовідносин.
- Поняття та значення виникнення підстав (юридичних фактів), зміни та припинення цивільних правовідносин. Юридичний склад.
- Класифікація юридичних фактів та їх значення
- 18. Здійснення цивільних прав та виконання цивільних обов’язків
- 19. Межі здійснення цивільних прав і умови виконання цивільних обов’язків
- 20. Поняття і порядок захисту цивільних прав та інтересів
- 21. Форми і способи захисту цивільних прав та інтересів
- 22. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права: поняття, види, зміст і значення.
- Цивільна правоздатність фізичної особи: поняття, види, зміст.
- Цивільна дієздатність фізичної особи: поняття, види, зміст.
- 28. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- Правове значення визначення місця проживання фізичної особи
- 31. Акти цивільного стану
- 32. Фізична особа-підприємець.
- 33. Поняття та значення опіки та піклування.
- 34. Суб’єкти опіки та піклування, їх права та обов’язки. Органи опіки та піклування.
- 35. Встановлення опіки та піклування.
- 36. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин: поняття, ознаки та значення.
- 37. Сутність юридичних осіб. Вчення про юридичні особи.
- 38.Види юридичних осіб за законодавством України.
- 39. Порядок створення юридичних осіб. Установчі документи юридичної особи, їх реквізити.
- 41Філії та представництва юридичної особи
- 42 Способи індивідуалізації юридичних осіб (найменування, місцезнаходженя, право на товарні знаки та знаки обслуговування)
- 45 Господарські товариства як юридичні особи (загальна характеристика)
- 47. Акціонерні товариства як юридичні особи
- 48 Повне товариство як юридична особа
- 49 Командитне товариство як юридична особа
- Товариство з обмеженою та з додатковою відповідальністю
- Номінальна вартість
- Суб‘єкт придбання
- Призначення
- 74. Поняття честі, гідності та ділової репутації
- 77. Поняття та види правочинів
- 78. Чинність правочину
- 79. Тлумачення змісту правочину
- 80.Поняття та види недійсних правочинів. Недійсність частини правочину.
- 88. Поняття, підстави та види представництва
- 90. Доручення. Форма довіреності та її види.
- 111. Теоретичні конструкції власності та права власності.
- 112. Види права власності: поняття, зміст і правове значення.
- 113. Підстави набуття права власності.
- 114. Момент виникнення права власності.
- 115. Здійснення права власності.
- 116. Право власності на землю (земельну ділянку).
- 117. Поняття та правові наслідки самочинного будівництва.
- 118. Право власності на житло. Об’єднання власників житлових будинків, квартир.
- 119. Підстави та порядок припинення права власності.
- 120. Поняття та види права спільної власності. Права та обов’язки співвласників.
- 121. Спільна сумісна власність: поняття, ознаки, підстави виникнення.
- 122. Спільна часткова власність: поняття, підстави виникнення, правила визначення і види часток.
- 123. Здійснення права спільної власності.
- 124. Припинення права спільної власності
- 125. Поняття та види захисту права власності.
- 126. Речово-правові способи захисту права власності та їх види.
- 127. Зобов’язально-правові та інші способи захисту права власності.
- 128. Віндикаційний позов.
- 129. Негаторний позов.
- 130. Позов про визнання права власності.
- 131 Позов про виключення майна з опису або звільнення з-під арешту
- 132 Речові права на чуже майно: поняття та види.
- 133 Право володіння чужим майном як речове право. Підстави виникнення володіння та припинення.
- 134 Сервітут як речове право на чуже майно
- 135 Емфітевзис як речове право на чуже майно.
- 136 Суперфіцій як речове право на чуже майно
- 137 Захист речових прав на чуже майно
- 138 Поняття права інтелектуальної власності. Відмінності права інтелектуальної власності від права власності
- 140 Система права інтелектуальної власності
- 141 Об’єкти права інтелектуальної власності, їх ознаки та види
- 142 Суб’єкти права інтелектуальної власності
- 143 Зміст права інтелектуальної власності.
- 144 Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам Стаття 428. Здійснення права інтелектуальної власності, яке належить кільком особам
- 145 Захист права інтелектуальної власності.
- 146 Поняття авторського права в об’єктивному та суб’єктивному сенсі
- 147 Види об’єктів авторського права та їх ознаки
- 148 Твори, на які не розповсюджується авторське право
- 149 Службові твори, їх правовий режим
- 150 Суб’єкти авторського права. Співавторство і його види
- 151.Зміст суб’єктивного авторського права.
- 153. Строк дії суб’єктивного авторського права. Строк дії суміжних прав.
- 154. Обмеження авторського права
- 155. Право слідування і право доступу до творів образотворчого мистецтва.
- 156. Поняття та сутність суміжних прав. Джерела правового регулювання суміжних прав.
- 157. Об’єкти суміжних прав, їх ознаки і види.
- 158. Суб’єкти суміжних прав.
- 159. Зміст суб’єктивних суміжних прав.
- 160. Виникнення та припинення суб’єктивних суміжних прав.
- 161. Обмеження суміжних прав.
- 162. Захист суб’єктивного авторського права та суміжних прав.
- 163. Поняття права промислової власності. Джерела правового регулювання права промислової власності.
- 165. Винахід: поняття, види та умови патентоздатності. Об’єкти винаходу.
- 166. Корисна модель: поняття та умови патентоздатності.
- 167. Промисловий зразок: поняття, види та умови патентоздатності.
- 168. Момент виникнення прав з патенту. Строк чинності прав з патенту.
- 169. Обсяг правової охорони винаходу, корисної моделі, промислового зразка.
- 170. Суб’єкти права промислової власності
- 171. Зміст суб’єктивного права промислової власності
- 172.Службові об’єкти права промислової власності, їх правовий режим
- 174.Процедура одержання патенту на корисну модель
- 175.Порядок отримання патенту на промисловий зразок
- Процедура патентування корисної моделі