1.6. Недобросовісна конкуренція
Захист від недобросовісної конкуренції вже більше століття вважається частиною системи охорони промислової власності. її визнання у такій якості було вперше зроблене ще у 1900 році на Брюссельській дипломатичній конференції [28] і в подальшому розвинуто при перегляді Паризької конвенції з охорони промислової власності, коли в текст Конвенції була внесена стаття 101315, яка у своєму первісному варіанті зазначала: "Громадяни країн, що приєдналися до Конвенції (статті 2 і 3), користуються у всіх країнах Союзу охороною, наданої власним громадянам проти недобросовісної конкуренції". Після змін, внесених на наступних конференціях Конвенції, текст Стокгольмського акту (1967 р.) Паризької конвенції включає такі вимоги [20]:
-
Країни Союзу зобов'язані забезпечити громадянам країн, котрі приймають участь у Союзі, ефективний захист від недобросовісної конкуренції.
-
Актом недобросовісної конкуренції вважається будь-який акт конкуренції, що суперечить чесним звичаям у промислових і торгових справах.
-
Зокрема, підлягають забороні:
-
усі дії, здатні будь-яким чином викликати змішування по відношенню до підприємств, продуктів промислової або торгової діяльності конкурента;
-
помилкові твердження під час здійснення комерційної діяльності, здатні дискредитувати підприємство або продукти, промислову чи торгову діяльність конкурента;
-
вказівки або твердження, використання котрих при здійсненні комерційної діяльності можуть ввести суспільство в оману щодо характеру, способу виготовлення, властивостей, придатності до застосування або кількості товару.
У коментарі до Типового закону для країн, що розвиваються, по товарних знаках, найменуванням фірм і недобросовісній конкуренції наступні 12 видів діяльності віднесені до недобросовісної конкуренції:
-
підкуп покупців конкурента з метою залучення їх на свою сторону як покупців;
-
промислове шпигунство чи підкуп службовців конкурента з метою розвідування ділової або комерційної таємниці;
-
використання чи розкриття без дозволу зведеного технічного «ноу-хау» конкурента;
-
підштовхування службовців конкурента до порушення договорів з найму чи до звільнення з роботи в конкурента;
-
погроза на адресу конкурентів подати позов за порушення патенту чи товарного знаку, якщо така погроза робиться недобросовісно з метою скорочення товарного обігу конкурента і для перешкоди конкуренції;
-
бойкотування торгівлі для перешкоди конкуренції або її запобігання;
-
демпінг, тобто продаж нижче собівартості, з метою перешкодити конкуренції, якщо демпінг призводить саме до такого наслідку;
-
створення враження, що пропонуються незвичайно сприятливі умови покупки, якщо це не відповідає дійсності;
-
рабське копіювання товарів, послуг, реклами і інших характеристик комерційної діяльності конкурента;
-
заохочення конкурента до невиконання контракту чи використання такого для своєї мети;
-
реклама, що містить порівняння з товарами чи послугами конкурента;
-
порушення положень законів, що не мають прямого відношення до конкуренції, з метою одержання шляхом такого порушення несумлінної переваги над іншими конкурентами.
Зазвичай права промислової власності, закріплюються, наприклад, у патентах і одержуються шляхом подачі відповідної заявки до патентного відомства. Такі дії наділяють патентовласника виключними правами по відношенню до об'єкта охорони. У той самий час захист від несумлінної конкуренції ґрунтується не на наданні прав, а на твердому переконанні суспільства, що дії, які йдуть врозріз із загальноприйнятою чесною комерційною практикою і неприпустимими. Однак, чесна гра на ринку не може забезпечуватись виключно шляхом охорони прав промислової власності. У світі існує широке коло недобросовісних дій, таких, які виникають через рекламу, що вводить в оману споживача або через порушення комерційної таємниці тощо. Усі ці конкретні дії зазвичай, не розглядається законами в галузі охорони промислової власності.
У деяких випадках недобросовісної конкуренції простежується зв'язок між цими двома видами охорони. Наприклад, у багатьох країнах взагалі заборонено використання товарних знаків, які не були зареєстровані [6]. Це вважається протиправним на підставі загальних принципів в галузі охорони проти недобросовісної конкуренції. У ряді країн таке недозволене використання відоме як видавання одного товару за інший. Приклад такого роду можна знайти і в галузі винахідницької діяльності. Наприклад, якщо винахід не розкривається і не розглядається комерційною таємницею, здійснення третьою стороною визначених дій по відношенню до цієї комерційної таємниці заборонено і трактується як протиправне. Більш того, здійснення визначених дій по відношенню до винаходу, що не був обнародуваний і не запатентований або у відношенні якого термін патенту вже минув, у ряді особливих випадків також може трактуватися як протиправне, наприклад, при його "рабській імітації"".
Розв'язання питання, що с недобросовісним чи нечесним, у значній мірі визначається економічними і соціальними реаліями у конкретному місці й у конкретний момент часу. Законодавство у галузі недобросовісної конкуренції залежить від мінливих обставин і реалій сьогодення. З одного боку, воно може визначити міцні правові рамки, а з іншого боку - досить гнучку норму для формулювання і застосування заходів. Законодавство може коректуватися у світлі конкретних та постійно мінливих соціальних і економічних умов у тій чи іншій країні. Крім того, воно може служити ефективним засобом боротьби проти визначених законодавством видів недобросовісних дій, що створюють проблеми в галузі торгівлі.
Yandex.RTB R-A-252273-3
- 1.1. Основні поняття інтелектуальної власності
- 1.2. Про авторські і суміжні права
- 1.3. Про промислову власність
- 1.3.2. Корисні моделі
- 1.4. Про промислові зразки
- 1.5. Про товарні знаки, фірмові назви і зазначення походження товару
- 1.5.1.2. Значення товарних знаків для економіки
- 1.6. Недобросовісна конкуренція
- Контрольні питання
- 2.1. Авторське право
- Контрольні питання
- Розділ з
- 3.1. Дещо з історії винахідництва
- 3.2. Винаходи та корисні моделі в україні
- 3.2.1. Умови надання правової охорони винаходу та корисній моделі
- 3.2.2. Умови патентоздатності винаходу та корисної моделі
- 3.2.3. Право на одержання патенту
- 3.2.4. Процедура подання заявки на винахід
- 3.2.5. Експертиза заявки
- 3.2.6. Іноземне патентування винаходів та корисних моделей
- 3.3. Правова охорона промислових зразків
- 3.3.1. Умови надання правової охорони промисловому зразку
- 3.3.4. Порядок оформлення та подання заявки на промисловий зразок
- 3.3.5. Експертиза заявки
- Контрольні питання
- 3.4. Правова охорона товарних знаків
- 3.4.1. Знаки для товарів та послуг
- 3.4.2. Правова охорона знака в Україні
- 3.4.3. Умови надання правової охорони знака
- 3.4.4. Право на одержання свідоцтва на знак
- 3.4.5. Порядок оформлення та подання заявки на знак
- 3.4.6. Експертиза заявки
- Контрольні питання
- Розділ 4
- 4.1. Передача прав на об'єкти авторського права та суміжних прав
- 4.2. Передача прав на об'єкти промислової власності
- Розділ 5
- 5.1. Захист прав на об'єкти авторського права і суміжних прав
- 5.2. Захист прав на об'єкти промислової власності
- 5.3. Особливості захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності в україні
- Контрольні питання