Тема 6. Загальна характеристика джерел доказів у кримінальному провадженні України Заняття 1.

1. Види (джерела) доказів у кримінальному провадженні України.

2. Показання як джерело доказів у кримінальному провадженні. Характеристика окремих видів показань:

а) показання свідка: поняття, предмет, значення. Права, обов'язки та відповідальність свідка. Особи, які не підлягають допиту як свідки, і особи, які мають право відмовитися давати показання як свідки. Оцінка показань свідка. Особливості збирання та оцінки показань неповнолітніх свідків.

б) показання потерпілого: поняття, предмет, значення. Особливості оцінки показань потерпілого (в тому числі, неповнолітнього потерпілого).

в) показання підозрюваного та обвинуваченого: поняття, предмет, види. Особливості оцінки показань підозрюваного та обвинуваченого.

г)показання експерта: підстави проведення допиту, особливості оцінки.

3. Доказове значення показань, одержаних під час допиту слідчим чи прокурором та показань, одержаних під час допиту слідчим суддею.

Задача 1. В судовому засіданні розглядалося кримінальне провадження за обвинуваченням Лукина в порушення правил безпеки дорожнього руху (ч.2 ст. 286 КК). Обвинувачений як на досудовому, так і в судовому слідстві винним себе не визнавав і пояснював, що наїзд на потерпілого стався з вини останнього. Як стверджував обвинувачений, потерпілий раптово вийшов на проїжджу частину дороги і намагався пройти на червоний сигнал світлофора, причому, вийшов він на такій відстані від машини, якою управляв обвинувачений, що запобігти наїзду на потерпілого не було технічної можливості. У своєму останньому слові обвинувачений просив суд про поблажливість і заявив, що винним себе визнає і кається у вчиненому, а також коротко розповів про подію, вказавши, що він на машині почав рух через пішохідний перехід, не дочекавшись зеленого сигналу світлофора, вважаючи, що ніхто переходити проїзну частину більше не буде. Оскільки суддя вважав, що в ході розгляду справи було отримано достатньо доказів, судове слідство не було відновлено. У вироку суд як на один з доказів послався на визнання обвинуваченим своєї вини.

Наскільки правомірна таке посилання?

Задача 2. Слідчий суддя розглядав клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до Познякова, якому було зроблено повідомлення про підозру у заподіяні тяжких тілесних ушкоджень (ч. 1 ст. 121 КК). Підозрюваний просив не обирати до нього такий запобіжний захід, послався на те, що він визнає себе винним, має намір відшкодувати потерпілому збитки, сплатити гроші за лікування. Слідчий суддя своєю ухвалою обрав до Познякова як запобіжний захід особисте зобов’язання.

Під час розгляду справи в суді обвинувачений заперечував свою вину, пояснював, що він взагалі не чіпав потерпілого, який сам впав, бо був нетверезий.

Прокурор як на доказ вини Познюкова послався на його показання, які він давав слідчому судді.

Чи обґрунтоване таке посилання?

Задача 3. При здійсненні кримінального провадження щодо Петренка, якому повідомлено про підозру в зловживанні службовим становищем і в посадовому підробленні, в розпорядженні слідчого виявилися документи, в яких були підробки.

На допиті підозрюваний Петренко визнав себе винним і показав, що підробки виконані його рукою. Враховуючи зізнання підозрюваного, а також таку обставину, що для встановлення фактів підробок не потрібно обов’язкового проведення експертизи, слідчий вирішив експертизу не призначати. Крім того, слідчий протягом досить тривалого часу працював експертом в криміналістичній лабораторії і сам прийшов до висновку про те, що зміни в документах (підробки) виконані підозрюваним.

Чи правильне рішення слідчого (про відсутність необхідності призначати експертизу)? Чи можна в якості джерела доказів для встановлення факту підробки використовувати показання підозрюваного?