3.1. Поняття господарських товариств

Запровадження в Україні ринкових відносин з адекватними їм організаційно-правовими формами господарювання викликало відродження після багатьох десятиліть забуття інституту господарських товариств. Історія їх розвитку безпосередньо пов’язана з розвитком ринку, завдяки якому зростає можливість залучення до госпо­дарювання як суб’єктів підприємництва більш широких верств населення суспільства, відповідальних учасників економічних відносин.

Імпульсом для розвитку господарських товариств в Україні стало будівництво незалежної української держави та проведення нею самостійної економічної політики.

Якщо розглядати розвиток товариств у історичному аспекті, то слід відзначити, що їх витоки пов’язані із сімейним підприємництвом, заснованим на провідній ролі голови сім’ї над усіма іншими її членами. Необхідність продовження і розвитку загальносімейної справи і після смерті голови сім’ї передбачає залучення до неї не тільки родичів, але й численних сторонніх рівноправних робітників. Це згодом привело до того, що такі об’єднання почали доповнюватися і іншими учасниками, які отримували визначений відсоток за свої внески.

Законодавчим фундаментом для розвитку господарських товариств стали такі закони: Закон України «Про власність» від 7 лютого 1991 р., Закон України «Про підприємництво» від 7 лютого 1991 р., Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991 р., Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18 червня 1991 р., Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. та ін.

Ст. 20 Закону України «Про власність» визначає господарські товариства як суб’єкти права колективної власності. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про підприємства в Україні» господарські товариства є різновидом підприємств.

Поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов’язки їх учасників та засновників визначаються Законом України «Про господарські товариства» (далі — Закон).

Згідно зі ст. 1 Закону господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Товариства є юридичними особами. Вони можуть займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

Господарські товариства можуть набувати майнових та особис­тих немайнових прав, вступати в зобов’язання, виступати в суді, господарському суді та третейському суді від свого імені.

Придбання господарським товариством часток (акцій), активів інших господарських товариств має здійснюватися з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

Усім господарським товариствам притаманні деякі спільні ознаки:

а) товариство — це добровільне об’єднання не менше ніж двох осіб. Максимальна кількість учасників не обмежується, але на практиці у товаристві об’єднується відносно невилике коло осіб (виняток — акціонерні товариства);

б) господарські товариства є договірними об’єднаннями. Як юридичні особи вони утворюються на підставі установчого (засновницького) договору;

в) забезпечення діяльності товариств здійснюється на засадах поєднання майнових засобів та нематеріальних активів.

Окремі види господарських товариств за своєю юридичною формою мають суттєві відмінності. Враховуючи вирішальний вплив капіталізації чи особового елементу на діяльність товариства, їх поділяють на об’єднання осіб (персональні товариства) і об’єднання капіталів.

До об’єднань осіб належать повні та командитні товариства, до об’єднань капіталів — товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ), акціонерні товариства (АТ).

Загальною рисою об’єднань осіб (персональних товариств) є те, що вони передбачають не тільки об’єднання капіталів, але й спільну діяльність їх членів. Кожному участнику такого товариства забезпечується право на ведення справ та представництво інтересів у зовнішніх відносинах з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, громадянами, державою.

У разі об’єднання капіталів учасники не беруть безпосередньої участі в оперативній діяльності товариства. Такі учасники об’єднують лише надані ними капітали. Управління товариством здійснюють спеціально створені управлінські органи.

Залежно від підстав виникнення товариства (його установчих документів) господарські товариства поділяються на статутні і договірні. Хоч установчий договір є обов’язковим для всіх господарських товариств, однак для персональних — повного і командитного товариств — він є єдиним установчим документом (єдиною підставою для створення товариства), а для інших об’єднань капіталів (АТ, ТОВ, ТДВ) — другим нарівні зі статутом.

Господарські товариства можна класифікувати і за обсягом відповідальності їх учасників. Відповідно до цього вирізняють:

а) товариства (АТ, ТОВ), учасники яких не несуть додаткової майнової відповідальності за борги товариства. Борги таких товариств покриваються лише за рахунок майна, що належить товариству на праві власності;

б) товариства, члени яких несуть додаткову обмежену відповідальність за зобов’язаннями товариства в разі недостатності в останнього майна для покриття своїх боргів. Однак ця додаткова відповідальність обмежена законом або установчими документами товариства, які встановлюють граничний розмір відповідальності;

в) товариства з повною відповідальністю, що гарантує максимальне покриття боргу товариства не лише за рахунок його майна, а й додатково — за рахунок усього майна його учасників.

Господарське товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація товариства здійснюється в загальному для всіх суб’єктів підприємницької діяльності порядку відповідно до ст. 8 Закону України «Про підприємництво» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про поря­док державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності» від 25 травня 1998 р. № 740.